Каміно де Сантьяго. Camino Sanabrés. День 19-й, останній. Фіністерра (Фістерра), "край світу". 6 км
Читать по-русски здесь
От і підійшла до кінця моя "сага" про наш з чоловіком Шлях святого Якова (Camino de Santiago). Може, й добре, що писалась вона аж півтора роки, хоч ішли всього 17 днів і пройшли 330 км. Можливо, те, що ми цей період жили Шляхом, допомогло нам не впасти в депресію при всіх обмеженнях свободи, викликаних карантинними заходами. Можливо, те, що Каміно навчило нас ходити не тільки в горах, а й по рівнині, швидко і багато, і ми ходимо по нашій Чернігівщині, зміцнило наш імунітет. І завдяки цьому я недавно перенесла ковід в легкій формі. А ще - ходити швидко і багато дає і нові враження, і позитивні емоції, і відчуття радості руху.
Як би там не було, після Каміно ми стали трохи іншими.
Жити нашим (і не тільки нашим) Каміно нам допомагає і регулярне спілкування з однодумцями в каміновських групах у Фейсбуці (з них дві - іспанські, одна - польська...).
1. 5 жовтня 2019 р., завтра вилітаємо. А сьогодні - автобусом на "край світу", так перекладається назва містечка на мису Finisterra (галісійською Fisterra). Там нульовий кілометр Каміно. В тих краях прибило до берега труну з останками апостола Якова. Чимало пілігримів, отримавши в Сантьяго де Компостела Компостелу (Сертифікат про проходження паломницького шляху) йдуть ще пішки до Фістерри, близько 90 км. І ось - океан, бачимо його вперше в житті. (Перші 4 фото - з вікна автобуса).
2. Я розповідала про немолодого голандця Міхаеля, з яким ми познайомились в перший день, і ще кілька разів зустрічалися і разом ночували. А в день прибуття в Сантьяго він нам порекомендував житло на 2 ночі, де й він сам знімає кімнатку. От сьогодні він теж поїхав з нами автобусом, але вийшов десь на середині дороги чи раніше, сказав, що до Фістерри піде пішки. Не находився за 1000 км шляху Віа де ла Плата :)
Автобус їде по дуже серпантинистій дорозі, мене аж трохи закачало. Судячи з розкладу, автобус назад їде якимось іншим шляхом і наче коротшим. Насправді, той шлях був і довшим, і тривалішим, в Сантьяго я виповзла з автобуса "ніяка". Наче ж нормально можу їздити по горах, але не на такій швидкості.
2-а.
3. Наче іграшкові.
4. В порту, куди прибуває автобус, стоїть пам'ятник емігрантам.
5.
6. Просто навпроти автобусної зупинки - ресторанчик, і в меню є пульпо (восьминіг). А ми вже зголодніли.
7. І ось воно, щастя. Порція більша, ніж в Сантьяго, ціна на2 є. менша (по 8 є.), а смакота така ж сама, просто неймовірна.
8. А це "автостанція" навпроти ресторану.
9. Ідемо по місту. Воно невелике, близько 4800 мешканців. Реклама альберге. До речі, місце знайти непросто, якби ми надумали тут заночувати, на багатьох таблички "Completo" (зайнято)
10. Доставка хліба.
11. Субота, людей на Фіністеррі (Краю землі) багато. Від порту, де автобусна зупинка, треба пройти 3,1 км, перепад висот 100 м (туди -вгору). Туристи їдуть машинами і навіть кемперами мало не до маяка. Пілігрими йдуть, хто з рюкзаками, хто з крихітними, як в нас, рюкзачками-торбинками. Але відрізнити їх можна за символікою, якої в деяких чимало (а на нашому Санабрес її зовсім не було де купити), або за ходою (деякі ходять так, як я зранку, в ті дніколи ще нога не боліла, а деякі ще гірше). Пілігримів дуже багато, як в Сантьяго.
12. Моїй правій нозі не дуже сподобалось, що сьогодні їй доведеться пройти більше 6 км, але куди їй подітись, погодилась.
13. Назви не знаю, це на околиці Фіністерри.
14. Вийшли за місто. Тут якась група співає щось явно релігійне.
15. Весь час Атлантичний океан зліва від нас, зовсім близько. Фіністерра стоїть на мисі.
16.
17. Пам'ятник пілігриму, що чинить спротив вітру.
18. Біля пам'ятника пілігриму нас сфотографували французи, на фоні маяка - молода росіянка, на прибережному камінні ми мило поспілкувались з двома молодими польками.
19. Маяк і в наш час має величезне значення. Оскільки місце для кораблів тут небезпечне, і їх тут чимало загинуло, то він обладнаний не лише світловим сигналом, а й сиреною, яку вмикають під час туманів.
За переказами, кілька століть тому місцеві жителі займалися таким піратством: запалювали вогнища в інших місцях, заманюючи кораблі на скелі. Ті розбивалися, а пірати їх грабували.
20. Щасливі, що дійшли.
21. В сувенірному магазині асортимент багатий. І тут вже акцент не тільки на Каміно, а й на маяк.
22.
23.
24. Ось він - нульовий кілометр.
25. Біля маяка меморіал загиблим кораблям.
26.
27. Ось він, океан! Але спускатись туди не будемо, і ніхто не спускається, досить стрімко.
28.
29.
30. Іспанець, що фотографував нас з прапором, як тільки я його дістала, запитав: "Україна?" (Не Укранія, як по-іспанськи, а саме Україна), кажемо "Сі". -"Віва Україна!", відповідаємо " Віва Еспанья!".
31.
32. І свою синьо-жовту стрічечку я тут прив'язала. Читала через пару місяців, що антену на мисі знесли. Чи не цю?
А от інша стрічечка прив'язана мною на якомусь священному дереві в лісі за 2 дні до фінішу, і зараз, через півтора роки, там висить. Бачила фото свого фейсбучного друга, що живе в Сантьяго.
33.
34.
35. Гарно там, просто дух перехоплює. І запах океану неймовірний. І його безкрайність...
36. Цікаво, а де ж пам'ятник черевику, що дійшов?
37. Ми вже вирішили йти назад, стали питати про цей пам'ятник, нам показали, де шукати. Бо ми там ходили, але він такий непомітний.
38. Ідемо назад. Бо автобус о 15 год.
39. До міста ми вже йшли дуже швидко (як дозволяла моя нога, а вона дозволяла йти швидко, але просила частих зупинок, хоча б на півхвилини, тоді біль вщухав).
І навіть ноги встигли в океані помочити за 5 хв. до відправки автобуса, до нього вже бігли. Добре, що на 6 хв. пізніше виїхав, чекав, доки такі, як ми, куплять квитки.
40. Ну і я тут побрьохаю серед водоростей.
41.
42. Їдемо в Сантьяго.
43. З вікна автобуса ми встигли побачити сучасні райони Сантьяго де Компостела.
44. Здивувала заправка просто посеред житлових будинків.
45.
46. Залізничний вокзал Сантьяго.
47. Зайшли ми в цю каплицю.
48. А там чотири літні жіночки, явно іспанки, співають. Самі, священника нема.
49. А раненько-рано ми доїхали автобусом до аеропорту. І тут символіка Каміно.
52. Часу ще чимало. Аеропорт Сантьяго дружній до пасажирів. Ось на такій лавці я й прилягла подрімати, а піді мною - розетка, де я заряджаю смартфон. І туалет там такий акуратний, що більшість, виходячи з нього, натискала на спеціальному пристрої для оцінки туалета найкращий смайлик.
Закінчився наш Шлях фізично, але в душах він мабуть, ніколи не закінчиться.
Ногу свою я лікувала півтора місяці. Вилікувала. Мабуть, можна було б і швидше, якби я зразу попросила в лікаря направлення на фізпроцедури. Ходимо в місцеві одноденні походи, але більше 20,5 км поки не було. На Каміно найбільший етап був майже 27 км.
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
День 13-й. Сеа - Кастро Досон (Cea- Castro Dozon),15,9 км
День 14-й. Кастро Досон - Лаше (Castro Dozon- Laxe), 20 км
День 15-й. Лаше-Бандейра (Laxe -Bandeira ),18 км
День 16-й. Бандейра- Отейро (Bandeira- Outeiro),18,3 км
День 17-й. Фініш. Ч.1. Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км
День 17-й. Част.2. Фініш, Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км.
День 18-й. Місто Сантьяго. Собор. Меса для пілігримів
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго
От і підійшла до кінця моя "сага" про наш з чоловіком Шлях святого Якова (Camino de Santiago). Може, й добре, що писалась вона аж півтора роки, хоч ішли всього 17 днів і пройшли 330 км. Можливо, те, що ми цей період жили Шляхом, допомогло нам не впасти в депресію при всіх обмеженнях свободи, викликаних карантинними заходами. Можливо, те, що Каміно навчило нас ходити не тільки в горах, а й по рівнині, швидко і багато, і ми ходимо по нашій Чернігівщині, зміцнило наш імунітет. І завдяки цьому я недавно перенесла ковід в легкій формі. А ще - ходити швидко і багато дає і нові враження, і позитивні емоції, і відчуття радості руху.
Як би там не було, після Каміно ми стали трохи іншими.
Жити нашим (і не тільки нашим) Каміно нам допомагає і регулярне спілкування з однодумцями в каміновських групах у Фейсбуці (з них дві - іспанські, одна - польська...).
1. 5 жовтня 2019 р., завтра вилітаємо. А сьогодні - автобусом на "край світу", так перекладається назва містечка на мису Finisterra (галісійською Fisterra). Там нульовий кілометр Каміно. В тих краях прибило до берега труну з останками апостола Якова. Чимало пілігримів, отримавши в Сантьяго де Компостела Компостелу (Сертифікат про проходження паломницького шляху) йдуть ще пішки до Фістерри, близько 90 км. І ось - океан, бачимо його вперше в житті. (Перші 4 фото - з вікна автобуса).
2. Я розповідала про немолодого голандця Міхаеля, з яким ми познайомились в перший день, і ще кілька разів зустрічалися і разом ночували. А в день прибуття в Сантьяго він нам порекомендував житло на 2 ночі, де й він сам знімає кімнатку. От сьогодні він теж поїхав з нами автобусом, але вийшов десь на середині дороги чи раніше, сказав, що до Фістерри піде пішки. Не находився за 1000 км шляху Віа де ла Плата :)
Автобус їде по дуже серпантинистій дорозі, мене аж трохи закачало. Судячи з розкладу, автобус назад їде якимось іншим шляхом і наче коротшим. Насправді, той шлях був і довшим, і тривалішим, в Сантьяго я виповзла з автобуса "ніяка". Наче ж нормально можу їздити по горах, але не на такій швидкості.
2-а.
3. Наче іграшкові.
4. В порту, куди прибуває автобус, стоїть пам'ятник емігрантам.
5.
6. Просто навпроти автобусної зупинки - ресторанчик, і в меню є пульпо (восьминіг). А ми вже зголодніли.
7. І ось воно, щастя. Порція більша, ніж в Сантьяго, ціна на2 є. менша (по 8 є.), а смакота така ж сама, просто неймовірна.
8. А це "автостанція" навпроти ресторану.
9. Ідемо по місту. Воно невелике, близько 4800 мешканців. Реклама альберге. До речі, місце знайти непросто, якби ми надумали тут заночувати, на багатьох таблички "Completo" (зайнято)
10. Доставка хліба.
11. Субота, людей на Фіністеррі (Краю землі) багато. Від порту, де автобусна зупинка, треба пройти 3,1 км, перепад висот 100 м (туди -вгору). Туристи їдуть машинами і навіть кемперами мало не до маяка. Пілігрими йдуть, хто з рюкзаками, хто з крихітними, як в нас, рюкзачками-торбинками. Але відрізнити їх можна за символікою, якої в деяких чимало (а на нашому Санабрес її зовсім не було де купити), або за ходою (деякі ходять так, як я зранку, в ті дніколи ще нога не боліла, а деякі ще гірше). Пілігримів дуже багато, як в Сантьяго.
12. Моїй правій нозі не дуже сподобалось, що сьогодні їй доведеться пройти більше 6 км, але куди їй подітись, погодилась.
13. Назви не знаю, це на околиці Фіністерри.
14. Вийшли за місто. Тут якась група співає щось явно релігійне.
15. Весь час Атлантичний океан зліва від нас, зовсім близько. Фіністерра стоїть на мисі.
16.
17. Пам'ятник пілігриму, що чинить спротив вітру.
18. Біля пам'ятника пілігриму нас сфотографували французи, на фоні маяка - молода росіянка, на прибережному камінні ми мило поспілкувались з двома молодими польками.
19. Маяк і в наш час має величезне значення. Оскільки місце для кораблів тут небезпечне, і їх тут чимало загинуло, то він обладнаний не лише світловим сигналом, а й сиреною, яку вмикають під час туманів.
За переказами, кілька століть тому місцеві жителі займалися таким піратством: запалювали вогнища в інших місцях, заманюючи кораблі на скелі. Ті розбивалися, а пірати їх грабували.
20. Щасливі, що дійшли.
21. В сувенірному магазині асортимент багатий. І тут вже акцент не тільки на Каміно, а й на маяк.
22.
23.
24. Ось він - нульовий кілометр.
25. Біля маяка меморіал загиблим кораблям.
26.
27. Ось він, океан! Але спускатись туди не будемо, і ніхто не спускається, досить стрімко.
28.
29.
30. Іспанець, що фотографував нас з прапором, як тільки я його дістала, запитав: "Україна?" (Не Укранія, як по-іспанськи, а саме Україна), кажемо "Сі". -"Віва Україна!", відповідаємо " Віва Еспанья!".
31.
32. І свою синьо-жовту стрічечку я тут прив'язала. Читала через пару місяців, що антену на мисі знесли. Чи не цю?
А от інша стрічечка прив'язана мною на якомусь священному дереві в лісі за 2 дні до фінішу, і зараз, через півтора роки, там висить. Бачила фото свого фейсбучного друга, що живе в Сантьяго.
33.
34.
35. Гарно там, просто дух перехоплює. І запах океану неймовірний. І його безкрайність...
36. Цікаво, а де ж пам'ятник черевику, що дійшов?
37. Ми вже вирішили йти назад, стали питати про цей пам'ятник, нам показали, де шукати. Бо ми там ходили, але він такий непомітний.
38. Ідемо назад. Бо автобус о 15 год.
39. До міста ми вже йшли дуже швидко (як дозволяла моя нога, а вона дозволяла йти швидко, але просила частих зупинок, хоча б на півхвилини, тоді біль вщухав).
І навіть ноги встигли в океані помочити за 5 хв. до відправки автобуса, до нього вже бігли. Добре, що на 6 хв. пізніше виїхав, чекав, доки такі, як ми, куплять квитки.
40. Ну і я тут побрьохаю серед водоростей.
41.
42. Їдемо в Сантьяго.
43. З вікна автобуса ми встигли побачити сучасні райони Сантьяго де Компостела.
44. Здивувала заправка просто посеред житлових будинків.
45.
46. Залізничний вокзал Сантьяго.
47. Зайшли ми в цю каплицю.
48. А там чотири літні жіночки, явно іспанки, співають. Самі, священника нема.
49. А раненько-рано ми доїхали автобусом до аеропорту. І тут символіка Каміно.
52. Часу ще чимало. Аеропорт Сантьяго дружній до пасажирів. Ось на такій лавці я й прилягла подрімати, а піді мною - розетка, де я заряджаю смартфон. І туалет там такий акуратний, що більшість, виходячи з нього, натискала на спеціальному пристрої для оцінки туалета найкращий смайлик.
Закінчився наш Шлях фізично, але в душах він мабуть, ніколи не закінчиться.
Ногу свою я лікувала півтора місяці. Вилікувала. Мабуть, можна було б і швидше, якби я зразу попросила в лікаря направлення на фізпроцедури. Ходимо в місцеві одноденні походи, але більше 20,5 км поки не було. На Каміно найбільший етап був майже 27 км.
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
День 13-й. Сеа - Кастро Досон (Cea- Castro Dozon),15,9 км
День 14-й. Кастро Досон - Лаше (Castro Dozon- Laxe), 20 км
День 15-й. Лаше-Бандейра (Laxe -Bandeira ),18 км
День 16-й. Бандейра- Отейро (Bandeira- Outeiro),18,3 км
День 17-й. Фініш. Ч.1. Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км
День 17-й. Част.2. Фініш, Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км.
День 18-й. Місто Сантьяго. Собор. Меса для пілігримів
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго