Каміно де Сантьяго. Camino Sanabrés. День 13-й. Сеа - Кастро Досон (Cea- Castro Dozon),15,9 км
Пост по-русски здесь
1. 29 вересня 2019р., неділя. Сьогодні в нас такий короткий етап,15,9 км, бо йти до Лаше 32,8 км - це для нас навряд чи реально, от ми й розбили відстань на два дні.
Вранці зайшли в бар, в якому вчора вечеряли, попити кави з молоком (кафе кон лече) і поставити штампи в Креденсіалі (Паспорти пілігримів). А тут голандець Міхаель вже пише свій щоденник. На всьому маршруті ми зустріли трьох людей, що ведуть записи на папері - його, молодого іспанця Ісмаїла і Аху, молоду туркеню, маму п'ятьох дітей, що живе у Великобританії.
2. Оформлення бару. Внизу - ціни на напої.
3. Лавочка - власність муніципалітету Сеа. Повна назва цього населеного пункту Сан-Крістово-де-Сеа.
4. Годинникова вежа на центральній площі Сеа. Сонечко сходило. Але дуже швидко нас накрив туман і ми йшли в хмарі.
5. Добре, що виходячи з містечка, ми трохи заблукали. От і побачили цей пам'ятник пекарям і пекаркам, поставлений в 2003 р. Він не на маршруті, тож його бачили або такі, як ми, що не туди пішли, або ті, хто увечері гарно прогулявся по містечку.
Сеа славиться своїм хлібом. Про Pan de Cea (хліб з Сеа) у Вікіпедії написано, що в 2005 р. продукт був зареєстрований як захищене географічне зазначення. З 2010 року його виробляють 18 печей на сертифікованих виробництвах, і обсяг за рік за рік 355 740 кг, вартість якого становить 694 000 євро.
В першу неділю липня тут проходить свято хліба з Сеа.
Пшениця для нього теж вирощується в цих краях.
6. Яке добре оличчя в цієї пекарки!
А хліб з Сеа неймовірно смачний. Ми ним вечеряли вчора в барі, а оскільки його подають цілу тарілку, а ми їли тортільоне, до яких хліб не знадобився, то залишки забрали з собою, і навіть на третій ранок він залишався таким же смачним.
За рецептом його вимішують вручну годину, а якщо машиною, то 45 хвилин. Інгредієнти: місцеве борошно, вода, сіль, дріжджі.
7. Зараз в Сеа трохи більше 2000 мешканців, а ще на початку 80-х років було більше 5000.
Але містечко не скажеш, що занепадає. Ось на виході з нього тренажери.
8. Красива церква на виході з Сеа, галісійською Igrexa da Virxe Da Saleta, збудована в 1903р.
9. А біля неї під ногами пізньоцвіту стільки, що нема куди ступнути.
10. Будинок на околиці Сеа.
11. Неподалік - великий магазин меблів і сантехніки.
12. Зовсім недовго пройшли по густому лісу...
13. І знову - село. Piñor, де близько 1400 мешканців.
14. Прачечна. На вигляд, наче нова. Може, відреставрована?
15.
16.
17. Корівки залишають сліди на асфальті. Справа - три бака для роздільного збору сміття.
Взагалі, сільське господарство в цих краях - основна галузь економіки. Тут є молочні ферми, а також пташині, свино- і кролеферми.
18. Сентро де Салюд (Центр здоров"я), в якійсь мірі аналог наших ФАП (Фельдшерсько-акушерських пунктів). В малих селах нема постійного лікаря, вони раз чи двічі на тиждень приїжджають. Тут село чимале, можливо й лікар є.
19. Не знаю назви. Такі гарні. В цих краях стали часто зустрічатися.
20. Наступне село, Фонтело.
21. І щастя вічно голодного пілігрима - яблука на халяву :) .
22. Юкка -красуня.
23. Над горам туман, і взагалі, трохи мряка. Не настільки дощить, щоб на себе вітровки одягати, але чохли з рюкзаків не знімаємо.
24.
25.
26.
27. І знову по трасі. Але вона місцевого значення, машин майже нема. Майже весь час на підйом. Максимальна точка 899 м. І лише перед Кастро-Досон крутий спуск.
28. Галісійська капуста. Нижні листки поступово обламують і готують кальдо галлєго (галісійський суп), а верх росте, буває, що більше 2 м.
29. Заходимо в евкаліптовий ліс і насолоджуємось ароматом.
30.
31. По мосту перейшли трасу, і на узліссі зустріли лічі. Стиглі досить смачні.
32. І знову йдемо старовинними дорогами...
33. ... і древніми романськими мостами.
34. Радіємо життю.
35.
36.
37. Пілігрими хрестів в огорожу натикали.
38.
39.
40. Йшли ми, як їжачки в тумані, але етап сподобався.
Дуби, сосни, евкаліпти...
Навіть якісь пташки щебечуть.
Тут - село за селом. Дика глушина закінчилась. Хоча видно, що чимало розрито кабанами чи копитними. Села акуратні, не розвалюхи.
41. Все таке росяне...
42.
43.
44. Наш дороговказ.
45.
46. Підходимо до Кастро-Досон. Он яким шаром кізяків удобрюють поля. От і росте на їхньому кам'янистому грунті , в дощовому кліматі, цибуля завбільшки майже з голову, та й інша городина якихось неймовірних розмірів.
В мене останні 2 км так боліла права ступня, що я аж шкутильгала, хоч і пила найз.
47. Прийшли до альберге в Кастро-Досон. В цьому селі близько тисячі мешканців. Тут заночуємо. Кілометраж сьогодні малий, то ми прийшли, коли ще не було 15 год.
Оспітальєра - молода, весела і привітна дівчина.
Коли видавала нам одноразову постіль, сказала, що знає Україну, бо бачила фільм "Чорнобиль". І це в неї було з таким "хі-хі, ха-ха", що довелось сказати їй, що це була велика трагедія, що ми її добре пам'ятаємо, що нашій дитині тоді було 6 років, і що ми живемо близько від Чорнобиля.
48. Альберге класний, найсвітліший з усіх, де ми ночували. 20 місць в кімнаті, і є дві одно- і одна двохмісна кімната, але ми не встигли, їх зайняли голландці. Нас тут спить п'ятеро. З тих, хто в індивідуальних кімнатах, по 10є., з нас по 6. Пропонувався масаж від 15 є. (це вперше), і басейн тут є відкритий, але холодно. Це - муніципальний альберге, як більшість, де ми були, але яке різне ставлення персоналу до роботи. Тутешня оспітальєра була, як сонечко ясне, наче "тащиться" від своєї роботи.
А тут сонечко на годинку виповзло з-за хмар. Ми швидко повідкривали жалюзі, щоб хоч трохи нагріло приміщення. Допомогло. Вночі не мерзли.
49. В холлі альберге.
50. Як майже завжди, тут повно корисної для пілігримів інформації. І реклама різних видів масажу - можна лише для стоп, можна загальний...
51. Хоч моя права нога вже добряче боліла, незважаючи на найз, ібупрофен, диклак-гель і т.п., все-таки пішли трохи прогулятися, просто на гірку за альберге піднялись.
52. При альберге - ресторан, не довелось йти назад, в центр села. Смачно, багато і ціна помірна.
Але є й кухня, якою ми скористаємось вранці. Вона в іншій маленькій будівлі, буквально 2 метри треба пробігти під дощем.
Після душу і обіду я залягла на півдня, так наче й здорова, коли лежу. :) Залишилось прошкутильгати близько 60 км.
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго
1. 29 вересня 2019р., неділя. Сьогодні в нас такий короткий етап,15,9 км, бо йти до Лаше 32,8 км - це для нас навряд чи реально, от ми й розбили відстань на два дні.
Вранці зайшли в бар, в якому вчора вечеряли, попити кави з молоком (кафе кон лече) і поставити штампи в Креденсіалі (Паспорти пілігримів). А тут голандець Міхаель вже пише свій щоденник. На всьому маршруті ми зустріли трьох людей, що ведуть записи на папері - його, молодого іспанця Ісмаїла і Аху, молоду туркеню, маму п'ятьох дітей, що живе у Великобританії.
2. Оформлення бару. Внизу - ціни на напої.
3. Лавочка - власність муніципалітету Сеа. Повна назва цього населеного пункту Сан-Крістово-де-Сеа.
4. Годинникова вежа на центральній площі Сеа. Сонечко сходило. Але дуже швидко нас накрив туман і ми йшли в хмарі.
5. Добре, що виходячи з містечка, ми трохи заблукали. От і побачили цей пам'ятник пекарям і пекаркам, поставлений в 2003 р. Він не на маршруті, тож його бачили або такі, як ми, що не туди пішли, або ті, хто увечері гарно прогулявся по містечку.
Сеа славиться своїм хлібом. Про Pan de Cea (хліб з Сеа) у Вікіпедії написано, що в 2005 р. продукт був зареєстрований як захищене географічне зазначення. З 2010 року його виробляють 18 печей на сертифікованих виробництвах, і обсяг за рік за рік 355 740 кг, вартість якого становить 694 000 євро.
В першу неділю липня тут проходить свято хліба з Сеа.
Пшениця для нього теж вирощується в цих краях.
6. Яке добре оличчя в цієї пекарки!
А хліб з Сеа неймовірно смачний. Ми ним вечеряли вчора в барі, а оскільки його подають цілу тарілку, а ми їли тортільоне, до яких хліб не знадобився, то залишки забрали з собою, і навіть на третій ранок він залишався таким же смачним.
За рецептом його вимішують вручну годину, а якщо машиною, то 45 хвилин. Інгредієнти: місцеве борошно, вода, сіль, дріжджі.
7. Зараз в Сеа трохи більше 2000 мешканців, а ще на початку 80-х років було більше 5000.
Але містечко не скажеш, що занепадає. Ось на виході з нього тренажери.
8. Красива церква на виході з Сеа, галісійською Igrexa da Virxe Da Saleta, збудована в 1903р.
9. А біля неї під ногами пізньоцвіту стільки, що нема куди ступнути.
10. Будинок на околиці Сеа.
11. Неподалік - великий магазин меблів і сантехніки.
12. Зовсім недовго пройшли по густому лісу...
13. І знову - село. Piñor, де близько 1400 мешканців.
14. Прачечна. На вигляд, наче нова. Може, відреставрована?
15.
16.
17. Корівки залишають сліди на асфальті. Справа - три бака для роздільного збору сміття.
Взагалі, сільське господарство в цих краях - основна галузь економіки. Тут є молочні ферми, а також пташині, свино- і кролеферми.
18. Сентро де Салюд (Центр здоров"я), в якійсь мірі аналог наших ФАП (Фельдшерсько-акушерських пунктів). В малих селах нема постійного лікаря, вони раз чи двічі на тиждень приїжджають. Тут село чимале, можливо й лікар є.
19. Не знаю назви. Такі гарні. В цих краях стали часто зустрічатися.
20. Наступне село, Фонтело.
21. І щастя вічно голодного пілігрима - яблука на халяву :) .
22. Юкка -красуня.
23. Над горам туман, і взагалі, трохи мряка. Не настільки дощить, щоб на себе вітровки одягати, але чохли з рюкзаків не знімаємо.
24.
25.
26.
27. І знову по трасі. Але вона місцевого значення, машин майже нема. Майже весь час на підйом. Максимальна точка 899 м. І лише перед Кастро-Досон крутий спуск.
28. Галісійська капуста. Нижні листки поступово обламують і готують кальдо галлєго (галісійський суп), а верх росте, буває, що більше 2 м.
29. Заходимо в евкаліптовий ліс і насолоджуємось ароматом.
30.
31. По мосту перейшли трасу, і на узліссі зустріли лічі. Стиглі досить смачні.
32. І знову йдемо старовинними дорогами...
33. ... і древніми романськими мостами.
34. Радіємо життю.
35.
36.
37. Пілігрими хрестів в огорожу натикали.
38.
39.
40. Йшли ми, як їжачки в тумані, але етап сподобався.
Дуби, сосни, евкаліпти...
Навіть якісь пташки щебечуть.
Тут - село за селом. Дика глушина закінчилась. Хоча видно, що чимало розрито кабанами чи копитними. Села акуратні, не розвалюхи.
41. Все таке росяне...
42.
43.
44. Наш дороговказ.
45.
46. Підходимо до Кастро-Досон. Он яким шаром кізяків удобрюють поля. От і росте на їхньому кам'янистому грунті , в дощовому кліматі, цибуля завбільшки майже з голову, та й інша городина якихось неймовірних розмірів.
В мене останні 2 км так боліла права ступня, що я аж шкутильгала, хоч і пила найз.
47. Прийшли до альберге в Кастро-Досон. В цьому селі близько тисячі мешканців. Тут заночуємо. Кілометраж сьогодні малий, то ми прийшли, коли ще не було 15 год.
Оспітальєра - молода, весела і привітна дівчина.
Коли видавала нам одноразову постіль, сказала, що знає Україну, бо бачила фільм "Чорнобиль". І це в неї було з таким "хі-хі, ха-ха", що довелось сказати їй, що це була велика трагедія, що ми її добре пам'ятаємо, що нашій дитині тоді було 6 років, і що ми живемо близько від Чорнобиля.
48. Альберге класний, найсвітліший з усіх, де ми ночували. 20 місць в кімнаті, і є дві одно- і одна двохмісна кімната, але ми не встигли, їх зайняли голландці. Нас тут спить п'ятеро. З тих, хто в індивідуальних кімнатах, по 10є., з нас по 6. Пропонувався масаж від 15 є. (це вперше), і басейн тут є відкритий, але холодно. Це - муніципальний альберге, як більшість, де ми були, але яке різне ставлення персоналу до роботи. Тутешня оспітальєра була, як сонечко ясне, наче "тащиться" від своєї роботи.
А тут сонечко на годинку виповзло з-за хмар. Ми швидко повідкривали жалюзі, щоб хоч трохи нагріло приміщення. Допомогло. Вночі не мерзли.
49. В холлі альберге.
50. Як майже завжди, тут повно корисної для пілігримів інформації. І реклама різних видів масажу - можна лише для стоп, можна загальний...
51. Хоч моя права нога вже добряче боліла, незважаючи на найз, ібупрофен, диклак-гель і т.п., все-таки пішли трохи прогулятися, просто на гірку за альберге піднялись.
52. При альберге - ресторан, не довелось йти назад, в центр села. Смачно, багато і ціна помірна.
Але є й кухня, якою ми скористаємось вранці. Вона в іншій маленькій будівлі, буквально 2 метри треба пробігти під дощем.
Після душу і обіду я залягла на півдня, так наче й здорова, коли лежу. :) Залишилось прошкутильгати близько 60 км.
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго