День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
Читать по-русски здесь.
28 вересня, субота. Гарний етап, чудова зустріч, яку можна віднести до "чудес Каміно", погода ідеальна, але весь час вгору і вгору.
1. В Оренсе стрілок на стінах не малюють, але знаки для пілігримів є.
2. Від нашого житла до древнього мосту (Ponte Romano) 1, 7 км через центр Оренсе. Далі до виходу з міста ще приблизно стільки ж.
3.
4. Пілігрим, що по-галісійськи бажає нам гарної дороги.
5. І на цих вазонах мушлі - символ Каміно.
6.
7. Виходимо за місто. Біля цієї церкви є зона відпочинку і вода. Далі нас наздогнала жіноча група -дві з Канади, одна з США, ще одну - не дочули. Всі немолоді. Потім ми їх обігнали, і на фініші цього дня (в альберге) не бачили.
Дівчаткам явно за п'ятдесят. На гору хекають не менше, ніж я :) .
8. Навіть в селах, крім звичних баків для скла, паперу, пластику і для іншого сміття, є такі "для олії з кухні ".
9. Після Оренсе нам залишається 100 км. Вже не можна під'їжджати, тільки ніжками, і треба пам'ятати про 2 штампи в день у свій Креденсіаль (паспорт паломника). Хто не може в силу якихось обставин пройти весь маршрут, але хоче отримати Компостелу, стартує звідси, або на інших маршрутах проходить пішки останні 100 км.
Погода не жарка, підйом тільки добряче стомив, бо Оренсе лежить в долині.
10. Ця каплиця збоку від нашого маршруту, але ми вирішили сюди піднятись. І правильно зробили, І місто з висоти побачили, і відпочили трохи.
11. Оренсе в ранковому тумані.
12. На сьомому кілометрі наздоганяє нас машина, зупиняється, за кермом - немолода леді, бажає буен каміно і протягує нам капелюх з фруктами - бананами і інжиром. Це для пілігримів. Говорить англійською, а живе в Мушії, біля океану і її дім відкритий для пілігримів. Буває ж таке!
Це ж не траса, це гравійна дорога для сільгоспмашин і пілігримів. Отже, вона спеціально їде по ній з цими фруктами, щоб когось пригостити!
Ми взяли по банану і інжиру, подякували. І подарували їй фото з синьо-жовтою стрічкою , вона вибрала фото маків на Рівненщині.
13. Що за замок - на карті не знайшли. Може, просто сучасний будинок в такому стилі?
14. В цих краях вже багато оррео (Horreo), старовинних споруд для зберігання зерна. Більшість не використовується в наш час, але чимало з них відремонтовано, і навіть в заможних садибах є частиною ландшафтного дизайну.
15. І чому іспанські" буржуїни" не будують глухих 5-метрових парканів? Роблять гарний ландшафтний дизайн, щоб і собі приємно, і перехожий помилується.
16. Будівництво йде навіть в суботу.
17. Прикольно мати таку скелю в себе на городі. А це й є чийсь сад-город.
18. Взагалі, приміська зона Оренсе має досить небідний вигляд. Частина будинків - явно дачі, на вихідні сюди поприїжджали з дітьми, з собаками...
Тут ми спостерігали доставку хліба по селах. Спочатку побачили, висить на дверній ручці пакет з багетом, ми ще й подумали, що то доставка. А потім, йдучи селами, чули, що сигналить машина (коли тут розвозять газ, то сигнал, наче в поїзда). Зупиняється, виходить замовник і забирає хліб. А якщо нема вдома, водій кладе в спеціальне місце (цікаво, як розраховуються, через інет чи на наступний раз?) В одних селах їздила машина з однієї панадерії (пекарні), далі вже з іншої.
19. Продається.
20. З цієї садиби, де стоїть чималий будинок, вийшов молодий мужчина, побажав нам "буен каміно".
21. І знову ми в дубових лісах. Там така краса, такі дивовижні форми дубів! Але сонячні бліки заважають зробити якісні фото.
22.
23. Ми пройшли п'ять чи шість сіл, і в кожному - менше сотні мешканців. Дворик в одному з них.
24. Ківі. Вперше бачу, як росте. В цих краях вже навіть пальми є.
25.
26. Тут в кафе попили "кафе кон лєче" (кави з молоком) і з'їли свій хамон з помідором .
27.
28. Старовинна прачечна, відновлена в 2003р.
29. Тут пишуть, що ласкаво просять в Bousaz (село менше сотні жителів) і бажають нам Buen Camino! Поруч ще кілька подібних фігур.
30.
31. Наша "путеводная звезда".
Скільки століть вибирались ці камені і прокладались дороги!
32. Йдемо дубовими лісами, а коли вони стають березовими, ми бачимо лише по листю під ногами, бо стовбури і гілки беріз не білі, а так само обросли лишайниками, як дуби.
33.
34. Перед входом до села - одноарочний міст Ponte Sobreira 13-14 століття.
35. Жовта стрілка - наш маршрут.
35-а.
36.
37. Купа інформації для пілігримів - оферти (спецпропозиції) всілякі... зі сніданком і без сніданку... Таксі, нічліг, їжа...
38. Прийшли в Сеа. Це майже місто, бо тут мешкає більше 2300 осіб. Тут є все - магазини (навіть промтоварні), бари, ресторани, банк, пошта...
Це муніципальний альберге. Нічліг на одного 6є. Вхід на фото не видно. Він за рослиною, схожою на кліщовину. Сходи направо ведуть а терасу, де пілігрими сушать одяг. А ще там є стільці і столики, і там пілігрими відпочивають. Спальня на другому поверсі, на рівні тераси, і там є двері.
39. На терасі. В деяких муніципальних альберге є якась мережа інтернету, спільна для всього Каміно. Але чомусь до неї непросто підключитись. Що з моєї іспанської сімки, що з чоловікової української не вдавалось. Версія Андроїда в мене 9, в чоловіка значно старіша, і це теж ролі не грало. Або СМС не приходило, або ще щось...
От за цим столиком молодий іспанець Самуель, з яким ми вже кілька разів зустрічались, намагався нам допомогти, але безуспішно. І ще комусь так само не вдалось підключитися. А Самуель і ще двоє з тих, кого ми знаємо, змогли. Дивно. Самуель, один з трьох пілігримів, яких ми бачили, що ведуть паперовий щоденник.
41.Найбрудніший альберге на маршруті. Просто на підлозі в спальні сміття, земля. У всьому іншому - хороший. 40 ліжок в кімнаті. Нас там ночувало 12. Зате батареї працюють. Тут четверо знайомих, - Нідерланди і Іспанія.
42. В холлі чимало корисної інформації. Оспітальєро трохи недочуває, і наче суворий дядько. Хоча читала, що пілігрими його хвалять, але дають погані відгуки щодо чистоти.
43. Кухня досить чиста, тільки посуд (каструлі) видно, що дуже старий. Ну, в муніципальних альбергах буває, що ніякого нема. І санвузол чистий.
44. А от прачечна мене шокувала.
45. Це вихід з прачечної.
46. Іду по Сеа, фотографую будинки. Неподалік відпочиває групка пенсіонерів. Одна бабуся каже: "А сфотографуй і мої квіти." Питаю: "Де?"...
47. -" А он вони." Як гарно! Бабусині "флорес".
48. Питаю в них, чи можна їх сфотографувати? Звичайно, можна. І кличе чоловіка на візку, щоб всі разом сфотографувались, а нам пояснює, що це її "мерідо" (чоловік). Он та бабуся, в зеленій кофті. І мій чоловік біля них.
А тут такий наче заїзд чи відкритий дворик, що ці пенсіонери сидячи якраз дивляться на ту стіну, де квіти.
49. Центр Сеа. З фонтаном. Голандець Міхаель нам підказав, де зможемо повечеряти.
50. Інтер"єр кафе.
51. Тортільоні. От люблять вони масло масляне... Мало того, що ці "пельмені" самі по собі не пісні, зверху сиром притрушені, так ще оливкової олії налили стільки, що ті тортільоні плавають, наче в бульоні.
Сеа - столиця хліба. Він там і справді неймовіно смачний. Пам"ятник пекарям ми побачимо вранці. То ж і про хліб розповім в наступному пості.
Гарно день пройшов.
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго
28 вересня, субота. Гарний етап, чудова зустріч, яку можна віднести до "чудес Каміно", погода ідеальна, але весь час вгору і вгору.
1. В Оренсе стрілок на стінах не малюють, але знаки для пілігримів є.
2. Від нашого житла до древнього мосту (Ponte Romano) 1, 7 км через центр Оренсе. Далі до виходу з міста ще приблизно стільки ж.
3.
4. Пілігрим, що по-галісійськи бажає нам гарної дороги.
5. І на цих вазонах мушлі - символ Каміно.
6.
7. Виходимо за місто. Біля цієї церкви є зона відпочинку і вода. Далі нас наздогнала жіноча група -дві з Канади, одна з США, ще одну - не дочули. Всі немолоді. Потім ми їх обігнали, і на фініші цього дня (в альберге) не бачили.
Дівчаткам явно за п'ятдесят. На гору хекають не менше, ніж я :) .
8. Навіть в селах, крім звичних баків для скла, паперу, пластику і для іншого сміття, є такі "для олії з кухні ".
9. Після Оренсе нам залишається 100 км. Вже не можна під'їжджати, тільки ніжками, і треба пам'ятати про 2 штампи в день у свій Креденсіаль (паспорт паломника). Хто не може в силу якихось обставин пройти весь маршрут, але хоче отримати Компостелу, стартує звідси, або на інших маршрутах проходить пішки останні 100 км.
Погода не жарка, підйом тільки добряче стомив, бо Оренсе лежить в долині.
10. Ця каплиця збоку від нашого маршруту, але ми вирішили сюди піднятись. І правильно зробили, І місто з висоти побачили, і відпочили трохи.
11. Оренсе в ранковому тумані.
12. На сьомому кілометрі наздоганяє нас машина, зупиняється, за кермом - немолода леді, бажає буен каміно і протягує нам капелюх з фруктами - бананами і інжиром. Це для пілігримів. Говорить англійською, а живе в Мушії, біля океану і її дім відкритий для пілігримів. Буває ж таке!
Це ж не траса, це гравійна дорога для сільгоспмашин і пілігримів. Отже, вона спеціально їде по ній з цими фруктами, щоб когось пригостити!
Ми взяли по банану і інжиру, подякували. І подарували їй фото з синьо-жовтою стрічкою , вона вибрала фото маків на Рівненщині.
13. Що за замок - на карті не знайшли. Може, просто сучасний будинок в такому стилі?
14. В цих краях вже багато оррео (Horreo), старовинних споруд для зберігання зерна. Більшість не використовується в наш час, але чимало з них відремонтовано, і навіть в заможних садибах є частиною ландшафтного дизайну.
15. І чому іспанські" буржуїни" не будують глухих 5-метрових парканів? Роблять гарний ландшафтний дизайн, щоб і собі приємно, і перехожий помилується.
16. Будівництво йде навіть в суботу.
17. Прикольно мати таку скелю в себе на городі. А це й є чийсь сад-город.
18. Взагалі, приміська зона Оренсе має досить небідний вигляд. Частина будинків - явно дачі, на вихідні сюди поприїжджали з дітьми, з собаками...
Тут ми спостерігали доставку хліба по селах. Спочатку побачили, висить на дверній ручці пакет з багетом, ми ще й подумали, що то доставка. А потім, йдучи селами, чули, що сигналить машина (коли тут розвозять газ, то сигнал, наче в поїзда). Зупиняється, виходить замовник і забирає хліб. А якщо нема вдома, водій кладе в спеціальне місце (цікаво, як розраховуються, через інет чи на наступний раз?) В одних селах їздила машина з однієї панадерії (пекарні), далі вже з іншої.
19. Продається.
20. З цієї садиби, де стоїть чималий будинок, вийшов молодий мужчина, побажав нам "буен каміно".
21. І знову ми в дубових лісах. Там така краса, такі дивовижні форми дубів! Але сонячні бліки заважають зробити якісні фото.
22.
23. Ми пройшли п'ять чи шість сіл, і в кожному - менше сотні мешканців. Дворик в одному з них.
24. Ківі. Вперше бачу, як росте. В цих краях вже навіть пальми є.
25.
26. Тут в кафе попили "кафе кон лєче" (кави з молоком) і з'їли свій хамон з помідором .
27.
28. Старовинна прачечна, відновлена в 2003р.
29. Тут пишуть, що ласкаво просять в Bousaz (село менше сотні жителів) і бажають нам Buen Camino! Поруч ще кілька подібних фігур.
30.
31. Наша "путеводная звезда".
Скільки століть вибирались ці камені і прокладались дороги!
32. Йдемо дубовими лісами, а коли вони стають березовими, ми бачимо лише по листю під ногами, бо стовбури і гілки беріз не білі, а так само обросли лишайниками, як дуби.
33.
34. Перед входом до села - одноарочний міст Ponte Sobreira 13-14 століття.
35. Жовта стрілка - наш маршрут.
35-а.
36.
37. Купа інформації для пілігримів - оферти (спецпропозиції) всілякі... зі сніданком і без сніданку... Таксі, нічліг, їжа...
38. Прийшли в Сеа. Це майже місто, бо тут мешкає більше 2300 осіб. Тут є все - магазини (навіть промтоварні), бари, ресторани, банк, пошта...
Це муніципальний альберге. Нічліг на одного 6є. Вхід на фото не видно. Він за рослиною, схожою на кліщовину. Сходи направо ведуть а терасу, де пілігрими сушать одяг. А ще там є стільці і столики, і там пілігрими відпочивають. Спальня на другому поверсі, на рівні тераси, і там є двері.
39. На терасі. В деяких муніципальних альберге є якась мережа інтернету, спільна для всього Каміно. Але чомусь до неї непросто підключитись. Що з моєї іспанської сімки, що з чоловікової української не вдавалось. Версія Андроїда в мене 9, в чоловіка значно старіша, і це теж ролі не грало. Або СМС не приходило, або ще щось...
От за цим столиком молодий іспанець Самуель, з яким ми вже кілька разів зустрічались, намагався нам допомогти, але безуспішно. І ще комусь так само не вдалось підключитися. А Самуель і ще двоє з тих, кого ми знаємо, змогли. Дивно. Самуель, один з трьох пілігримів, яких ми бачили, що ведуть паперовий щоденник.
41.Найбрудніший альберге на маршруті. Просто на підлозі в спальні сміття, земля. У всьому іншому - хороший. 40 ліжок в кімнаті. Нас там ночувало 12. Зате батареї працюють. Тут четверо знайомих, - Нідерланди і Іспанія.
42. В холлі чимало корисної інформації. Оспітальєро трохи недочуває, і наче суворий дядько. Хоча читала, що пілігрими його хвалять, але дають погані відгуки щодо чистоти.
43. Кухня досить чиста, тільки посуд (каструлі) видно, що дуже старий. Ну, в муніципальних альбергах буває, що ніякого нема. І санвузол чистий.
44. А от прачечна мене шокувала.
45. Це вихід з прачечної.
46. Іду по Сеа, фотографую будинки. Неподалік відпочиває групка пенсіонерів. Одна бабуся каже: "А сфотографуй і мої квіти." Питаю: "Де?"...
47. -" А он вони." Як гарно! Бабусині "флорес".
48. Питаю в них, чи можна їх сфотографувати? Звичайно, можна. І кличе чоловіка на візку, щоб всі разом сфотографувались, а нам пояснює, що це її "мерідо" (чоловік). Он та бабуся, в зеленій кофті. І мій чоловік біля них.
А тут такий наче заїзд чи відкритий дворик, що ці пенсіонери сидячи якраз дивляться на ту стіну, де квіти.
49. Центр Сеа. З фонтаном. Голандець Міхаель нам підказав, де зможемо повечеряти.
50. Інтер"єр кафе.
51. Тортільоні. От люблять вони масло масляне... Мало того, що ці "пельмені" самі по собі не пісні, зверху сиром притрушені, так ще оливкової олії налили стільки, що ті тортільоні плавають, наче в бульоні.
Сеа - столиця хліба. Він там і справді неймовіно смачний. Пам"ятник пекарям ми побачимо вранці. То ж і про хліб розповім в наступному пості.
Гарно день пройшов.
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго