Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Читать по-русски здесь
Швидка пересадка в незнайомому аеропорту з поганим знанням мов - це трохи стрес. Але все класно. Ділюсь досвідом: Вперше летіли Раяенйром (Raynair). З аеропорту Модлін, 50 км від Варшави, невеличкого такого, ангароподібного, в якому навіть зіп-пакетики для рідин платні, продаються в автоматі.
1.Виліт з Варшави (до Варшави з Києва Віззейром, Wizzair)
2."Гей ты Висла голубая, лес вокруг" - в дитинстві вчила в школі таку пісню
3.Мадрид зустрів нас дощем.
Виліт о 10.25, приліт в Мадрид, аеропорт Барахас о 14.00. Чомусь в літаку не продавали напої. Добре, що у Варшаві водопровідна вода придатна для пиття, то я в туалеті аеропорту набрала 0,75л. Наш поїзд о 16.35. Поки багаж, туалет, пройшло півгодини (досить довго йти до багажа). Далі допомагає мій іспано-англійський суржик (іспанської більше, але іноді вставляю англійські слова).
Розуміли мене всі, до кого ми звертались. А от ми могли в їхніх поясненнях 1-2 слова не зрозуміти, тоді вони пояснювали жестами, англійськими словами, а до автобуса-шатла поліцейська нас мало не за руку відвела. І добре, що щоразу, коли питала, куди нам іти, я казала, що нам потрібно серканіос ренфе гратіс (cercanios Renfe gratis), приміський Renfe безплатно, бо вони все намагались нас на метро відправити. Виявилось, що це в терміналі Т4, а ми прилетіли в Т1, і нам треба проїхати автобусом-шатлом 5 хв., безплатно. Там кілометрів з п'ять між терміналами!
4.Оце і все, що ми побачили в Мадриді. Біля вокзалу Чамартін.
Приїхали, йдемо до стійки інформації, звідти нас направляють до червоного автомата і показують, куди на перон . Біля автоматів веселий чувак, який всім допомагає, просканувавши наші квитки на дальній поїзд, вибиває нам безкоштовні квитки, причому, одночасно в двох автоматах, щоб швидше. Інтервал поїзда до станції Чамартін -15 хв. і їде він 15 хв.
Безплатні квитки на нього з аеропорту, якщо у вас є квиток на дальній поїзд, що відправляється через 4 години або менше. В нас було до відправлення 2 год.
В Чамартіні в довідковій нам пояснили, що треба дивитись на табло, покаже, який перон, за 20 хв. до відправлення. Дивитись треба за номером поїзда, бо яке destino (місце призначення), не знають навіть в довідковій, поки не буде на табло. Наш на Віго і Понферраду. Вай-фай у вокзалі є, але ненадовго, мабуть, півгодини.
А ми такі телята :) , що навіть каву купити з автомата не могли, попросили допомоги, а в Парижі - запросто, бо там є інструкція. І от наш поїзд, яким нам треба доїхати до Самори (Zamora), 280 км за півтори години.
5.Вокзал Чамартін.
6.З такого апарата, як справа, нам в аеропорту видали безплатні квитки.
7.Прибуває наш поїзд.
8. Пишу в дорозі, максимальну швидкість табло показує 249 км/год. На пероні перед посадкою квитки просканували, а всі наші речі, навіть поясні сумки, пропустили через перевірку на безпеку, як в аеропорту.
Поїзд гарний, акуратний, є столики, як в літаку, смітничок, і відкидна підставка для ніг. Під головою одноразові серветки. Є роз'єм для навушників, їх провідник роздає охочим на початку рейсу. Якщо переключити канали, можна слухати музику, а можна те, що йде по телевізору , який висить над дверима.
9. От така "скукотіща" за вікном. Пейзажі одноманітні - жовта суха трава, на ній сосни, і поодинокі, і ліси, але без кущів, і поля, поля, поля безкраї.
10.
11.
12. Перше, що ми побачили в Саморі (Zamora)/
В Саморі чомусь в обох карти офлайн не працювали, то ми, поки знайшли квартиру (пройти всього 1,7 км) чимало поспілкуватися з місцевими :) А квартирка класна, не очікували за таку ціну, (Самору і квартиру покажу пізніше) в самому центрі, скрізь навколо - дихання віків. Та й будинок, мабуть, старий, але квартиру осучаснили.
В Самору ми прибули в неділю, коли всі магазини зачинені. Добре, що на вечерю харчі з собою були. А на ранок в наших планах - купити місцеву сім-карту (Оранж мундо), закупити продуктів, на автостанції, що поруч з залізничним вокзалом, уточнити, чи є ранковий автобус до Гранха де Мореруела, і оглянути старе місто.
13. Озирнулись - який же красивий тут вокзал! Перша станція була збудована в 1864 році, але то була проста будівля. В 1927 почали її перебудову, яку завершили аж в 1958 році.
В Самору ми прибули в неділю, коли всі магазини зачинені. Добре, що на вечерю харчі з собою були. А на ранок в наших планах - купити місцеву сім-карту (Оранж мундо), закупити продуктів, на автостанції, що поруч з залізничним вокзалом, уточнити, чи є ранковий автобус до Гранха де Мореруела, і оглянути старе місто.
Далі буде...
Швидка пересадка в незнайомому аеропорту з поганим знанням мов - це трохи стрес. Але все класно. Ділюсь досвідом: Вперше летіли Раяенйром (Raynair). З аеропорту Модлін, 50 км від Варшави, невеличкого такого, ангароподібного, в якому навіть зіп-пакетики для рідин платні, продаються в автоматі.
1.Виліт з Варшави (до Варшави з Києва Віззейром, Wizzair)
2."Гей ты Висла голубая, лес вокруг" - в дитинстві вчила в школі таку пісню
3.Мадрид зустрів нас дощем.
Виліт о 10.25, приліт в Мадрид, аеропорт Барахас о 14.00. Чомусь в літаку не продавали напої. Добре, що у Варшаві водопровідна вода придатна для пиття, то я в туалеті аеропорту набрала 0,75л. Наш поїзд о 16.35. Поки багаж, туалет, пройшло півгодини (досить довго йти до багажа). Далі допомагає мій іспано-англійський суржик (іспанської більше, але іноді вставляю англійські слова).
Розуміли мене всі, до кого ми звертались. А от ми могли в їхніх поясненнях 1-2 слова не зрозуміти, тоді вони пояснювали жестами, англійськими словами, а до автобуса-шатла поліцейська нас мало не за руку відвела. І добре, що щоразу, коли питала, куди нам іти, я казала, що нам потрібно серканіос ренфе гратіс (cercanios Renfe gratis), приміський Renfe безплатно, бо вони все намагались нас на метро відправити. Виявилось, що це в терміналі Т4, а ми прилетіли в Т1, і нам треба проїхати автобусом-шатлом 5 хв., безплатно. Там кілометрів з п'ять між терміналами!
4.Оце і все, що ми побачили в Мадриді. Біля вокзалу Чамартін.
Приїхали, йдемо до стійки інформації, звідти нас направляють до червоного автомата і показують, куди на перон . Біля автоматів веселий чувак, який всім допомагає, просканувавши наші квитки на дальній поїзд, вибиває нам безкоштовні квитки, причому, одночасно в двох автоматах, щоб швидше. Інтервал поїзда до станції Чамартін -15 хв. і їде він 15 хв.
Безплатні квитки на нього з аеропорту, якщо у вас є квиток на дальній поїзд, що відправляється через 4 години або менше. В нас було до відправлення 2 год.
В Чамартіні в довідковій нам пояснили, що треба дивитись на табло, покаже, який перон, за 20 хв. до відправлення. Дивитись треба за номером поїзда, бо яке destino (місце призначення), не знають навіть в довідковій, поки не буде на табло. Наш на Віго і Понферраду. Вай-фай у вокзалі є, але ненадовго, мабуть, півгодини.
А ми такі телята :) , що навіть каву купити з автомата не могли, попросили допомоги, а в Парижі - запросто, бо там є інструкція. І от наш поїзд, яким нам треба доїхати до Самори (Zamora), 280 км за півтори години.
5.Вокзал Чамартін.
6.З такого апарата, як справа, нам в аеропорту видали безплатні квитки.
7.Прибуває наш поїзд.
8. Пишу в дорозі, максимальну швидкість табло показує 249 км/год. На пероні перед посадкою квитки просканували, а всі наші речі, навіть поясні сумки, пропустили через перевірку на безпеку, як в аеропорту.
Поїзд гарний, акуратний, є столики, як в літаку, смітничок, і відкидна підставка для ніг. Під головою одноразові серветки. Є роз'єм для навушників, їх провідник роздає охочим на початку рейсу. Якщо переключити канали, можна слухати музику, а можна те, що йде по телевізору , який висить над дверима.
9. От така "скукотіща" за вікном. Пейзажі одноманітні - жовта суха трава, на ній сосни, і поодинокі, і ліси, але без кущів, і поля, поля, поля безкраї.
10.
11.
12. Перше, що ми побачили в Саморі (Zamora)/
В Саморі чомусь в обох карти офлайн не працювали, то ми, поки знайшли квартиру (пройти всього 1,7 км) чимало поспілкуватися з місцевими :) А квартирка класна, не очікували за таку ціну, (Самору і квартиру покажу пізніше) в самому центрі, скрізь навколо - дихання віків. Та й будинок, мабуть, старий, але квартиру осучаснили.
В Самору ми прибули в неділю, коли всі магазини зачинені. Добре, що на вечерю харчі з собою були. А на ранок в наших планах - купити місцеву сім-карту (Оранж мундо), закупити продуктів, на автостанції, що поруч з залізничним вокзалом, уточнити, чи є ранковий автобус до Гранха де Мореруела, і оглянути старе місто.
13. Озирнулись - який же красивий тут вокзал! Перша станція була збудована в 1864 році, але то була проста будівля. В 1927 почали її перебудову, яку завершили аж в 1958 році.
В Самору ми прибули в неділю, коли всі магазини зачинені. Добре, що на вечерю харчі з собою були. А на ранок в наших планах - купити місцеву сім-карту (Оранж мундо), закупити продуктів, на автостанції, що поруч з залізничним вокзалом, уточнити, чи є ранковий автобус до Гранха де Мореруела, і оглянути старе місто.
Далі буде...