День 10-й Каміно де Сантьяго. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
Читать по-русски здесь.
Це був єдиний випадок, коли ми з наших хотілок одну не отримали, вірніше, отримали наполовину :). Але й так все заплановане збувалося, і крім того, Шлях нам робив приємні сюрпризи.
1. 26 вересня 2019р. Ранок, туман, вид з альберге через панорамні вікна.
Писала в цей день у Фейсбуці: "Альберге в Ласі сучасний, але без каструль, і без полички для мила в душі, взагалі, в душі нема приватності. Найбагатолюдніший альберге з усіх, де ми були. І хоч більшість пілігримів поводяться чудово, але знайшлося двоє, які в коридорі рано стали розмовляти вголос. Та й в нашій кімнаті француз-велосипедист довго збирався (мало нам його хропіння вночі)."
Виходимо з Ласи о 9.00.
Погода гарна, і це допомагало долати чималий перепад висот вгору і вниз."
Спочатку набір висоти на 600 м, до 1006 м, і після Альбергерії спуск десь майже на 400 м. Бачили знак, що до Сантьяго залишилось 140 км.
2.
3. Над цим баром той ресторан для пілігримів, в якому ми вчора вечеряли.
4.
5. Це ще Ласа.
6. Ласа.
7. Виходимо на маршрут. В тумані цвіте верес.
8. Перший прояв галісійського сепаратизму: в слові "Camino" поставили тільду над "n".
9. Другий прояв: напис "Galicia livre!!", чи "Свободу Галісії", чи "Галісія вільна"...
10. Молоді каштанові ліси. Тут їстівні каштани культивуються масово. Є і старі гаї, і такі, недавно насаджені.
11. Їстівні каштани. Дуже колючі. Вже майже дозріли. Коли будемо підходити до Сантьяго, побачимо чимало стиглих під ногами.
12.
13.
14.
15. Soutelo Verde, тут 74 жителі. Назва походить від слова "souto" плюс зменшувальний суфікс -elo, тобто мале "souto". «Соуто» - це галісійське та португальське слово, що означає каштан , каштановий ліс. Вікіпедія пише: "Основна економічна діяльність - сільське господарство, тваринництво та лісозаготівля .
Раніше тут був дуже активний ковальський цех і два шевці. Також було два бари та два продуктові магазини . В даний час виживає лише пекарня La Casa de las Bicas, що спеціалізується на виробництві бікасів". (місцевий десерт, схожий на бісквіт).
Тут схоже, що зелений туризм (каса рурал) і біля нього, як вчора , пункт підтримки пілігримів.
16. Пункт підтримки пілігримів
17. Abierto означає те саме, що Open, тобто "відчинено".
18. Є тут і вода, і кола, й кас, і навіть пиво (як скрізь, "Естрела Галісія", "Зірка Галісії"). Але ми пройшли всього 40 хвилин, і нам зараз нічого не треба.
20.
21.
22. Каплиця Сан-Мартіна, або Сан-Мартіньо - це прямокутна споруда, побудована з каменю неправильної форми на початку 19 століття.
23. Думаю, що в слова "Pasajero" є ще якесь значення, можливо, "подорожній", але Гугл переклав так: "Пасажир, який ходить, допоможи душам, які страждають."
24. Так ми й не зрозуміли, що сушиться на багатьох балконах. Наче й не тютюн...
25. І знову на природу.
26. Але ще є поодинокі садиби. Виноград дозрів.
27.Tamicelas (Таміселас), тут близько 40 жителів.
Вершечки в кукурудзи обрізані. Може, щоб швидше дозрівала?
28.
29. Банани і тут, і значно південніше, у Валенсійській автономії, ростуть як декоративна рослина, або взагалі, десь на пустирях.
30.
31.
32.
33. Фото не передає масштаби, але ми стоїмо над такою глибоченною прірвою!
34.
35. По всіх горах цвіте верес.
36. Село Альбергерія, її навіть в Вікіпедії нема. За різними джерелами тут близько сотні жителів. А ось бар і альберге "Куточок пілігрима". Ми дуже хотіли потрапити в цей бар, бо його хазяїн Луїс, фанат Каміно, дає кожному пілігриму мушлю (ракушку), на якій той пише своє ім'я, місто, країну. Ми теж хотіли написати, подарувати свою листівку з пейзажем Чернігова , щось попити і взяти води з собою. Звучить музика.
37. Але зайшли на терасу, а бар зачинено. Є оголошення з телефоном і іменем господаря (оспітальєро). Але тут нема зв'язку нашого оператора Водафон (в нас був тариф Водафон Мундо). Тут Мовістар. Проходила місцева жіночка, сама спробувала додзвонитись до оспітальєро, не змогла. Висловила припущення, може він пішов на обід. Сказала мені, щоб я піднялась вище, а то фактично чийсь балкон на даху. Кажу, чи можна? - "Можна, можна". Але й там не було зв'язку. Жіночка пішла. Ми пофотографувались, трохи почекали, ніхто не приходить.
38.
39. А нам треба йти далі, але води в нас мало.
Пішла я по селу, а воно як вимерло. Раптом бачу, на ганок цієї садиби виходить сеньора. Я до неї. Мовляв, дайте водички напитись, а то так їсти хочеться, що й переночувати ніде :) .
Вона взяла мою пляшку, налила води. Запитала з якої ми країни, чи вперше йдемо Каміно і побажала традиційно Buen Camino! (Доброго Шляху!)
40.
41.
42. Зразу за Альбергерією ще трішечки вгору, до висоти 1006 м, а далі весь час спуск.
43.
44.
45. Що тут тільки не пропонує Асоціація друзів пілігримів в 250 метрах вліво! Ліжко. Старовинне село в руїнах. Фуенте, де " вода дуже добра". І столітні дерева. Але нам ще рано спинятись.
46. О! Перше оррео (hórreo), а вірніше, зменшений макет. Оррео - це традиційні для Галісії сховища зернових припасів.
47. Ось і Вілар де Барріо, містечко, де ми заночуємо. Прийшли досить рано, о 15 год. 18 хв. Втомились.
48. Тут вже справжні, повнорозмірні оррео. Вони встановлені на кам'яних стовпчиках, а зверху - плита, наче гриб. Це щоб, якщо миші й залізуть по стовпчику, то далі не зможуть. Дерев'яна конструкція вся в щілинах, для провітрювання. Оррео настільки популярні в Галісії, що навіть в багатих садибах, де ніяке зерно не зберігають, їх ставлять просто як елемент ландшафтного дизайну. Ми будемо бачити різні оррео багато разів за день, до самого Сантьяго.
49. Підходимо до альберге, а він зачинений, хоч за розкладом вже має працювати. на дверях стрілка вправо, і щось написано, в т.ч. слово "a la derecha" (вправо). Ми пішли по сходах шукати двері справа. Все зачинено. Там навпроти в будиночку знайшли пожежника, що дрімав на матрасі. Хлопець на нас не те що не образився, а щиро намагався нам допомогти, але покинути пост не міг.
Ми подзвонили оспітальєрі, вона нам теж щось сказала щодо "дереча". Аж підходить дуже немолоде подружжя пілігримів (як ми потім дізнались, данці), читає і відсовує двері вправо. Ха-ха-ха! Двері розсувні.
Пара данців дуже симпатична, років їм десь під 80, обоє стрункі, бадьорі, в нього обличчя дуже типове для Півночі Європи, трохи на Андерсена схожий. І ходять, тримаючись за руки.
Вони пройшли Каміно (не знаємо, яке), а тепер йдуть назад. Нічого собі! Це ж треба не по стрілках, а весь час по навігатору...
50. Ми були перші, всього тут 24 місця, але кімната розділена жалюзеподібною перегородкою, в нашій частині були лише ми і датчани, в другій - знайомий молодий голандець і двоє дівчат. Всі ставлять рюкзаки, двері альберге відчинені, і всі йдуть шукати кафе чи магазин.
51. Кухня тут хороша і всім обладнана.
52. На табличках є й написи шрифтом Брайля, для незрячих.
53. Зайшли в місцевий магазин, купити щось з фруктів, а там такий сир - з символікою Каміно. Але нам його не треба. Завтра в нас "дньовка" в місті Оренсе, куди ми під"їдемо автобусом, а для цього завтра треба встати о 5.30.
Цікаво, що в мене нема фото самого Вілар де Барріо. Це справжнє невелике містечко, з населенням 1307 чоловік, де є навіть банк. А ще - кілька магазинів і кафе. І в центрі невеличкий симпатичний скверик.
Цікаво, що в жовтні тут проводиться Фестиваль картоплі.
54. Їсти хочеться, але хто ж дасть раніше 17 год.? В кафе сказали, що меню пілігрима готують лише в "Карміта". Барменша навіть вийшла зі свого кафе і провела нас, щоб ми знали, куди йти після 17 год. В інших місцях самі закуски, пиво, кава...
Фото "Карміти" невдале, але інших нема. В тій" Карміті" працює дуже старенька сеньора, сама готує, сама подає, там якось незатишно, не дуже чисто, нагадує радянську столовку, але смачно.
Сеньора рухається повільно, але дуже мила і привітна. Єдина проблема, що занадто великі порції. Ні, не єдина, їжа дуже жирна. Тому Леонід надвечір себе не дуже добре почував, довелось випити фестал, і вугілля про всяк випадок, але то явно не отруєння, просто їжа важка.
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго
Це був єдиний випадок, коли ми з наших хотілок одну не отримали, вірніше, отримали наполовину :). Але й так все заплановане збувалося, і крім того, Шлях нам робив приємні сюрпризи.
1. 26 вересня 2019р. Ранок, туман, вид з альберге через панорамні вікна.
Писала в цей день у Фейсбуці: "Альберге в Ласі сучасний, але без каструль, і без полички для мила в душі, взагалі, в душі нема приватності. Найбагатолюдніший альберге з усіх, де ми були. І хоч більшість пілігримів поводяться чудово, але знайшлося двоє, які в коридорі рано стали розмовляти вголос. Та й в нашій кімнаті француз-велосипедист довго збирався (мало нам його хропіння вночі)."
Виходимо з Ласи о 9.00.
Погода гарна, і це допомагало долати чималий перепад висот вгору і вниз."
Спочатку набір висоти на 600 м, до 1006 м, і після Альбергерії спуск десь майже на 400 м. Бачили знак, що до Сантьяго залишилось 140 км.
2.
3. Над цим баром той ресторан для пілігримів, в якому ми вчора вечеряли.
4.
5. Це ще Ласа.
6. Ласа.
7. Виходимо на маршрут. В тумані цвіте верес.
8. Перший прояв галісійського сепаратизму: в слові "Camino" поставили тільду над "n".
9. Другий прояв: напис "Galicia livre!!", чи "Свободу Галісії", чи "Галісія вільна"...
10. Молоді каштанові ліси. Тут їстівні каштани культивуються масово. Є і старі гаї, і такі, недавно насаджені.
11. Їстівні каштани. Дуже колючі. Вже майже дозріли. Коли будемо підходити до Сантьяго, побачимо чимало стиглих під ногами.
12.
13.
14.
15. Soutelo Verde, тут 74 жителі. Назва походить від слова "souto" плюс зменшувальний суфікс -elo, тобто мале "souto". «Соуто» - це галісійське та португальське слово, що означає каштан , каштановий ліс. Вікіпедія пише: "Основна економічна діяльність - сільське господарство, тваринництво та лісозаготівля .
Раніше тут був дуже активний ковальський цех і два шевці. Також було два бари та два продуктові магазини . В даний час виживає лише пекарня La Casa de las Bicas, що спеціалізується на виробництві бікасів". (місцевий десерт, схожий на бісквіт).
Тут схоже, що зелений туризм (каса рурал) і біля нього, як вчора , пункт підтримки пілігримів.
16. Пункт підтримки пілігримів
17. Abierto означає те саме, що Open, тобто "відчинено".
18. Є тут і вода, і кола, й кас, і навіть пиво (як скрізь, "Естрела Галісія", "Зірка Галісії"). Але ми пройшли всього 40 хвилин, і нам зараз нічого не треба.
20.
21.
22. Каплиця Сан-Мартіна, або Сан-Мартіньо - це прямокутна споруда, побудована з каменю неправильної форми на початку 19 століття.
23. Думаю, що в слова "Pasajero" є ще якесь значення, можливо, "подорожній", але Гугл переклав так: "Пасажир, який ходить, допоможи душам, які страждають."
24. Так ми й не зрозуміли, що сушиться на багатьох балконах. Наче й не тютюн...
25. І знову на природу.
26. Але ще є поодинокі садиби. Виноград дозрів.
27.Tamicelas (Таміселас), тут близько 40 жителів.
Вершечки в кукурудзи обрізані. Може, щоб швидше дозрівала?
28.
29. Банани і тут, і значно південніше, у Валенсійській автономії, ростуть як декоративна рослина, або взагалі, десь на пустирях.
30.
31.
32.
33. Фото не передає масштаби, але ми стоїмо над такою глибоченною прірвою!
34.
35. По всіх горах цвіте верес.
36. Село Альбергерія, її навіть в Вікіпедії нема. За різними джерелами тут близько сотні жителів. А ось бар і альберге "Куточок пілігрима". Ми дуже хотіли потрапити в цей бар, бо його хазяїн Луїс, фанат Каміно, дає кожному пілігриму мушлю (ракушку), на якій той пише своє ім'я, місто, країну. Ми теж хотіли написати, подарувати свою листівку з пейзажем Чернігова , щось попити і взяти води з собою. Звучить музика.
37. Але зайшли на терасу, а бар зачинено. Є оголошення з телефоном і іменем господаря (оспітальєро). Але тут нема зв'язку нашого оператора Водафон (в нас був тариф Водафон Мундо). Тут Мовістар. Проходила місцева жіночка, сама спробувала додзвонитись до оспітальєро, не змогла. Висловила припущення, може він пішов на обід. Сказала мені, щоб я піднялась вище, а то фактично чийсь балкон на даху. Кажу, чи можна? - "Можна, можна". Але й там не було зв'язку. Жіночка пішла. Ми пофотографувались, трохи почекали, ніхто не приходить.
38.
39. А нам треба йти далі, але води в нас мало.
Пішла я по селу, а воно як вимерло. Раптом бачу, на ганок цієї садиби виходить сеньора. Я до неї. Мовляв, дайте водички напитись, а то так їсти хочеться, що й переночувати ніде :) .
Вона взяла мою пляшку, налила води. Запитала з якої ми країни, чи вперше йдемо Каміно і побажала традиційно Buen Camino! (Доброго Шляху!)
40.
41.
42. Зразу за Альбергерією ще трішечки вгору, до висоти 1006 м, а далі весь час спуск.
43.
44.
45. Що тут тільки не пропонує Асоціація друзів пілігримів в 250 метрах вліво! Ліжко. Старовинне село в руїнах. Фуенте, де " вода дуже добра". І столітні дерева. Але нам ще рано спинятись.
46. О! Перше оррео (hórreo), а вірніше, зменшений макет. Оррео - це традиційні для Галісії сховища зернових припасів.
47. Ось і Вілар де Барріо, містечко, де ми заночуємо. Прийшли досить рано, о 15 год. 18 хв. Втомились.
48. Тут вже справжні, повнорозмірні оррео. Вони встановлені на кам'яних стовпчиках, а зверху - плита, наче гриб. Це щоб, якщо миші й залізуть по стовпчику, то далі не зможуть. Дерев'яна конструкція вся в щілинах, для провітрювання. Оррео настільки популярні в Галісії, що навіть в багатих садибах, де ніяке зерно не зберігають, їх ставлять просто як елемент ландшафтного дизайну. Ми будемо бачити різні оррео багато разів за день, до самого Сантьяго.
49. Підходимо до альберге, а він зачинений, хоч за розкладом вже має працювати. на дверях стрілка вправо, і щось написано, в т.ч. слово "a la derecha" (вправо). Ми пішли по сходах шукати двері справа. Все зачинено. Там навпроти в будиночку знайшли пожежника, що дрімав на матрасі. Хлопець на нас не те що не образився, а щиро намагався нам допомогти, але покинути пост не міг.
Ми подзвонили оспітальєрі, вона нам теж щось сказала щодо "дереча". Аж підходить дуже немолоде подружжя пілігримів (як ми потім дізнались, данці), читає і відсовує двері вправо. Ха-ха-ха! Двері розсувні.
Пара данців дуже симпатична, років їм десь під 80, обоє стрункі, бадьорі, в нього обличчя дуже типове для Півночі Європи, трохи на Андерсена схожий. І ходять, тримаючись за руки.
Вони пройшли Каміно (не знаємо, яке), а тепер йдуть назад. Нічого собі! Це ж треба не по стрілках, а весь час по навігатору...
50. Ми були перші, всього тут 24 місця, але кімната розділена жалюзеподібною перегородкою, в нашій частині були лише ми і датчани, в другій - знайомий молодий голандець і двоє дівчат. Всі ставлять рюкзаки, двері альберге відчинені, і всі йдуть шукати кафе чи магазин.
51. Кухня тут хороша і всім обладнана.
52. На табличках є й написи шрифтом Брайля, для незрячих.
53. Зайшли в місцевий магазин, купити щось з фруктів, а там такий сир - з символікою Каміно. Але нам його не треба. Завтра в нас "дньовка" в місті Оренсе, куди ми під"їдемо автобусом, а для цього завтра треба встати о 5.30.
Цікаво, що в мене нема фото самого Вілар де Барріо. Це справжнє невелике містечко, з населенням 1307 чоловік, де є навіть банк. А ще - кілька магазинів і кафе. І в центрі невеличкий симпатичний скверик.
Цікаво, що в жовтні тут проводиться Фестиваль картоплі.
54. Їсти хочеться, але хто ж дасть раніше 17 год.? В кафе сказали, що меню пілігрима готують лише в "Карміта". Барменша навіть вийшла зі свого кафе і провела нас, щоб ми знали, куди йти після 17 год. В інших місцях самі закуски, пиво, кава...
Фото "Карміти" невдале, але інших нема. В тій" Карміті" працює дуже старенька сеньора, сама готує, сама подає, там якось незатишно, не дуже чисто, нагадує радянську столовку, але смачно.
Сеньора рухається повільно, але дуже мила і привітна. Єдина проблема, що занадто великі порції. Ні, не єдина, їжа дуже жирна. Тому Леонід надвечір себе не дуже добре почував, довелось випити фестал, і вугілля про всяк випадок, але то явно не отруєння, просто їжа важка.
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго