День 8-й. Каміно де Сантьяго. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
Читать по-русски здесь
24 вересня 2019р. Наймокріший день нашого Каміно. А отже, цей день разом з першим - лідер по трудності. А ще холодно.
Писала в той день у Фейсбуці: "В Гудіньї бар справді дружній до пілігримів, не лише тазиками салату :) , а й тим, що відчиняється о 6.30 ранку. Єстєсссно, всі перегриноси (пілігрими) перед стартом заходять туди на каву перед стартом, ми теж.
Наче й етап сьогодні недовгий, 21,4 км, але втомились і змерзли, бо дощ, туман і вітер, тому за більш, ніж 4 години, ні разу не знімали рюкзаки, бо ніде було поставити, та й самі ні разу не сідали. Пройшли 4 крихітних села і жодної церкви. Чи галісійці - атеїсти? Під дашком церкви, на ганку, можна посидіти, відпочити і перекусити. В Кастилії і Леоні навіть в найменших селах, де нема магазинів і барів, є церкви."
1. От в таку погодку ми о 8.40 виходимо з Гудіньї.
2.
Менш, ніж через годину ми пройшли перевал Alto do Espiño, 1098 м. Гудінья була на висоті 974 м. Нас обігнав голандець Жан-Жак. Він любить поспілкуватися з барменшами. Але ходить швидко, тому нас обганяє.
3. Весь час справа від нас знаходиться Embalse das Portas (водосховище Портас), але ми його не бачимо. Гудінья розташована в кількох кілометрах від природного парку Інвернадеро , який є частиною широкого природного простору Серра-де-Квікса - Монтес-ду- Інвернадеріро (один з найбільших у Галісії) і простягається на декілька сусідніх муніципалітетів. Площа близько 6000 гектарів. Це місця, де живуть вовки, кабани, горностаї та куниці.
Про цей парк у Вікіпедії : " Також олені, козулі та дикі кози. Рай, який треба зберегти. Для його відвідування потрібно попросити дозволу. Але досвід незабутній.
Є 6 маршрутів. Таким чином, навіть якщо ви не експерт, ви можете чітко переслідувати козулю та оленя ... Чарівний момент. Можна побачити падуб, горобину або тис, священні дерева кельтів, що перелітають орлами та яструбами."
Cправжніх сіл по дорозі нема. Зустрічається по кілька хат. На карті вмобільному додатку ці точки позначені як Venda (гурт) : Venda da Teresa, Venda do Espiño, Venda da Capela,
Venda da Bolaño...
А свинки ці чисті тому, що в них двір застелений різаним бадиллям кукурудзи, мабуть сантиметрів з тридцять.
4. По кізяках через таке майже закинуте село.
5. Дорога в небо.
6.
7. Нас сфотографували молоді голандці, велопілігрими , хлопець і дівчина. Хлопець сказав, що він професійний фотограф, тому не ми, а він вирішував, в якому ракурсі ми краще вийдемо.
8. А тут, за селом з кількох жилих хат, нежила вулиця з будиночків, збудованих за одним типовим проектом, як в 70-і роки в нас в колгоспах будували. Вони в досить хорошому стані, не дуже старі.
9. Милуємось ближньою красою.
10. Багато пізньоцвіту зустрічається.
11.
12. Чешемо по сланцях. Під холодним дощем, втомлена, я відчувала себе нещасною. Те фото, де це видно, я постила у Фейсбуці.
13.
14.
15.
16. О! Зелений туризм. В мобільному додатку про нього нема. І чорнобривці біля нього.
17.
18. І знову в гори. А там "за туманом нічого не видно".
19.
Невеличке відео (30 сек.) дає краще уявлення про погоду.
Дивитись тут https://youtu.be/9jdRE9Vw6gc
20.
21. Зупинились під деревом лише на 16-у км, коли моя ліва нога вже дуже просила німіду і вольтарена.
Сайт писав, що сьогоднішній етап (який ми попередньо розбили на два, бо весь - 34 км) - найкрасивіший на всьому Санабрес, а ми 90% часу за туманом нічого не бачили.
Та й ще 70-80% шляху йшли по асфальту. Добре, що це сільська каретера (дорога), до речі, в ідеальному стані, тому машин дуже мало, зустрічні водії і пасажири вітали нас помахом руки, ми їм відповідали тим же.
22. Але ближче до 13 год., як і обіцяв прогноз, стало прояснятися, і години дві ми отримували справжню насолоду. І посиділи на підсохлих сланцях вже за годину до кінцевої точки, села Кампоберсеррос. І зразу життя засяяло яскравими барвами.
23.
24.
25. Он те водосховище, його край. А основну частину ми проминули в тумані.
26.
27. Наш дороговказ.
28. Цікаво, що він там побачив?
29. Краса ж!
30.
31.
32.
33. Он вже й Кампоберсеррос, село, де всього 101 житель.
34. До нього досить крутий спуск. З висоти приблизно 1130 м треба спуститись до 900 м. Я трохи переживала за чоловікове коліно, але бочком-бочком і нормально спустились.
35.
36. Залишилось 176 км. Іди, пілігрим, іди.
37. Колишня прачечна. Схоже, що не дуже й старовинна.
38. Кампоберсеррос.
39.
40.
41. Біля церкви кладовище настільки тісне, що майже не залишилось території, тільки невеличкий прохід до дверей. І святий Яків в ніші.
42. Наші знаки показують, де наш нічліг.
43.
44. Ось і альберге Da Rosaraio. Помітний завдяки скульптурі. Альберге великий, в кімнату заходимо прямо з вулиці, а там двоє сплять, і німець Льюїс зі свого ліжка в глибині кімнати нас вітає. :) Здається, тут 16 місць в кімнаті. Знову є одноразові постелі. Нічліг - 8 є. з носа.
А головне - в альберге увімкнено батареї, (нічого собі, яка несподівана радість змерзлим пілігримам!) :) і там висять пілігримські шкарпетки, отже, посушаться і наші.
Кросівки встигли посушити на сонечку, на терасі.
Альберге приватний, хазяїн молодий, живе з сім"єю на другому поверсі. Показав нам санвузол і кухню. В кухню вхід з двору. Вона величезна. І все в ній величезне - камін, стіл... Явно колишній гараж або майстерня. А каструля літрів на сім! І як ми в ній завтра будемо кип'ятити 2 чашки чаю? Попросила в хазяїна меншу. Приніс літрів на чотири :). Ну, ладно...
45. Голодні пішли в ресторан в такий час, коли в них зазвичай нічого їсти.
А в них був суп з лентехою (чечевицею), ми мало не застрибали від радості, бо суп їли останній раз ще 14 вересня у Варшаві.
Порція величезна, але ми майже впорались, бо смачно. А на десерт - сир. Приносить офіціантка сир, звичайний, типу Гауди, але якісний, а до нього - оливкову олію . Питаємо: "Як це їдять ? ", поливає сир олією і каже, що треба потрошки поливати.
Ну, як на мене, це масло масляне, але враховуючи те, що вже футболку заправляю в штани, щоб не загубилися, а ременя нема, то все з'їли.
А ще чай, пиво Estrela Galicia, повна хлібниця хліба (зайвий забрали на сніданок) і це все 10є. Хороші ціни в глибокій провінції, радують :)
А ще - годину сиділи тут в інеті, бо тут моя сімка не працювала, тут лише Мовістар
І красиво тут, на три сторони панорамні вікна.
46. Суп з лентехою. Ми сюди потім ще й вечеряти прийшли, одночасно з попутниками по Каміно.
47. Чоловік махає мені рукою.Зазвичай пілігрими стараються обрати ліжко біля стіни, затишніше, менше сусідів... А тут виявилось, що той дальній куток не дуже зручний, бо направо - туалет і душова, вночі, якщо хтось туди йде, загорається світло і вмикається вентиляція, і працює досить довго. Добре, що коли ми прийшли, ці місця були вже зайняті.
48. Санвузол акуратний. Лавадора (пральна машина) - 3 є. Секадори (сушильної машини) нема.
49. Але можна посушити на терасі.
50. На вході в альберге - місце для трекінгових палиць, поруч полиця з купою товстих ковдр. Але нам вистачило спальників.
Писала у Фейсбук, сидячи в барі в очікуванні вечері:
"Зараз всі, хто з нами ночують, сидять тут в барі. Альберге не зачинений, там нікого нема. І це не перший раз таке.
Недавно одна росіянка, що пройшла Каміно Прімітіво (непростий, бо гори), обурювалась, що "дух Каміно" - це фальш. Мовляв, ніхто не поступиться місцем внизу 75-річному пілігриму, чи "хіба це нормально - в душ з поясною сумкою? "
- Нормально. Про безпеку треба дбати завжди. На нашому маршруті навряд чи таке буває, але на популярному Французькому рідко, проте були випадки, коли під видом пілігримів в альберге заселялись злодії.
Якщо нас двоє, то в душ йдемо по черзі, а якщо вдвох, але ми на кухню, то беремо сумки з собою.
Щодо "поступитися місцем" - якщо людина здатна йти Каміно, то, скоріш за все, може залізти на другий поверх, а якщо не може, то просить поступитися, і все нормально."
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго
24 вересня 2019р. Наймокріший день нашого Каміно. А отже, цей день разом з першим - лідер по трудності. А ще холодно.
Писала в той день у Фейсбуці: "В Гудіньї бар справді дружній до пілігримів, не лише тазиками салату :) , а й тим, що відчиняється о 6.30 ранку. Єстєсссно, всі перегриноси (пілігрими) перед стартом заходять туди на каву перед стартом, ми теж.
Наче й етап сьогодні недовгий, 21,4 км, але втомились і змерзли, бо дощ, туман і вітер, тому за більш, ніж 4 години, ні разу не знімали рюкзаки, бо ніде було поставити, та й самі ні разу не сідали. Пройшли 4 крихітних села і жодної церкви. Чи галісійці - атеїсти? Під дашком церкви, на ганку, можна посидіти, відпочити і перекусити. В Кастилії і Леоні навіть в найменших селах, де нема магазинів і барів, є церкви."
1. От в таку погодку ми о 8.40 виходимо з Гудіньї.
2.
Менш, ніж через годину ми пройшли перевал Alto do Espiño, 1098 м. Гудінья була на висоті 974 м. Нас обігнав голандець Жан-Жак. Він любить поспілкуватися з барменшами. Але ходить швидко, тому нас обганяє.
3. Весь час справа від нас знаходиться Embalse das Portas (водосховище Портас), але ми його не бачимо. Гудінья розташована в кількох кілометрах від природного парку Інвернадеро , який є частиною широкого природного простору Серра-де-Квікса - Монтес-ду- Інвернадеріро (один з найбільших у Галісії) і простягається на декілька сусідніх муніципалітетів. Площа близько 6000 гектарів. Це місця, де живуть вовки, кабани, горностаї та куниці.
Про цей парк у Вікіпедії : " Також олені, козулі та дикі кози. Рай, який треба зберегти. Для його відвідування потрібно попросити дозволу. Але досвід незабутній.
Є 6 маршрутів. Таким чином, навіть якщо ви не експерт, ви можете чітко переслідувати козулю та оленя ... Чарівний момент. Можна побачити падуб, горобину або тис, священні дерева кельтів, що перелітають орлами та яструбами."
Cправжніх сіл по дорозі нема. Зустрічається по кілька хат. На карті вмобільному додатку ці точки позначені як Venda (гурт) : Venda da Teresa, Venda do Espiño, Venda da Capela,
Venda da Bolaño...
А свинки ці чисті тому, що в них двір застелений різаним бадиллям кукурудзи, мабуть сантиметрів з тридцять.
4. По кізяках через таке майже закинуте село.
5. Дорога в небо.
6.
7. Нас сфотографували молоді голандці, велопілігрими , хлопець і дівчина. Хлопець сказав, що він професійний фотограф, тому не ми, а він вирішував, в якому ракурсі ми краще вийдемо.
8. А тут, за селом з кількох жилих хат, нежила вулиця з будиночків, збудованих за одним типовим проектом, як в 70-і роки в нас в колгоспах будували. Вони в досить хорошому стані, не дуже старі.
9. Милуємось ближньою красою.
10. Багато пізньоцвіту зустрічається.
11.
12. Чешемо по сланцях. Під холодним дощем, втомлена, я відчувала себе нещасною. Те фото, де це видно, я постила у Фейсбуці.
13.
14.
15.
16. О! Зелений туризм. В мобільному додатку про нього нема. І чорнобривці біля нього.
17.
18. І знову в гори. А там "за туманом нічого не видно".
19.
Невеличке відео (30 сек.) дає краще уявлення про погоду.
Click to viewДивитись тут https://youtu.be/9jdRE9Vw6gc
20.
21. Зупинились під деревом лише на 16-у км, коли моя ліва нога вже дуже просила німіду і вольтарена.
Сайт писав, що сьогоднішній етап (який ми попередньо розбили на два, бо весь - 34 км) - найкрасивіший на всьому Санабрес, а ми 90% часу за туманом нічого не бачили.
Та й ще 70-80% шляху йшли по асфальту. Добре, що це сільська каретера (дорога), до речі, в ідеальному стані, тому машин дуже мало, зустрічні водії і пасажири вітали нас помахом руки, ми їм відповідали тим же.
22. Але ближче до 13 год., як і обіцяв прогноз, стало прояснятися, і години дві ми отримували справжню насолоду. І посиділи на підсохлих сланцях вже за годину до кінцевої точки, села Кампоберсеррос. І зразу життя засяяло яскравими барвами.
23.
24.
25. Он те водосховище, його край. А основну частину ми проминули в тумані.
26.
27. Наш дороговказ.
28. Цікаво, що він там побачив?
29. Краса ж!
30.
31.
32.
33. Он вже й Кампоберсеррос, село, де всього 101 житель.
34. До нього досить крутий спуск. З висоти приблизно 1130 м треба спуститись до 900 м. Я трохи переживала за чоловікове коліно, але бочком-бочком і нормально спустились.
35.
36. Залишилось 176 км. Іди, пілігрим, іди.
37. Колишня прачечна. Схоже, що не дуже й старовинна.
38. Кампоберсеррос.
39.
40.
41. Біля церкви кладовище настільки тісне, що майже не залишилось території, тільки невеличкий прохід до дверей. І святий Яків в ніші.
42. Наші знаки показують, де наш нічліг.
43.
44. Ось і альберге Da Rosaraio. Помітний завдяки скульптурі. Альберге великий, в кімнату заходимо прямо з вулиці, а там двоє сплять, і німець Льюїс зі свого ліжка в глибині кімнати нас вітає. :) Здається, тут 16 місць в кімнаті. Знову є одноразові постелі. Нічліг - 8 є. з носа.
А головне - в альберге увімкнено батареї, (нічого собі, яка несподівана радість змерзлим пілігримам!) :) і там висять пілігримські шкарпетки, отже, посушаться і наші.
Кросівки встигли посушити на сонечку, на терасі.
Альберге приватний, хазяїн молодий, живе з сім"єю на другому поверсі. Показав нам санвузол і кухню. В кухню вхід з двору. Вона величезна. І все в ній величезне - камін, стіл... Явно колишній гараж або майстерня. А каструля літрів на сім! І як ми в ній завтра будемо кип'ятити 2 чашки чаю? Попросила в хазяїна меншу. Приніс літрів на чотири :). Ну, ладно...
45. Голодні пішли в ресторан в такий час, коли в них зазвичай нічого їсти.
А в них був суп з лентехою (чечевицею), ми мало не застрибали від радості, бо суп їли останній раз ще 14 вересня у Варшаві.
Порція величезна, але ми майже впорались, бо смачно. А на десерт - сир. Приносить офіціантка сир, звичайний, типу Гауди, але якісний, а до нього - оливкову олію . Питаємо: "Як це їдять ? ", поливає сир олією і каже, що треба потрошки поливати.
Ну, як на мене, це масло масляне, але враховуючи те, що вже футболку заправляю в штани, щоб не загубилися, а ременя нема, то все з'їли.
А ще чай, пиво Estrela Galicia, повна хлібниця хліба (зайвий забрали на сніданок) і це все 10є. Хороші ціни в глибокій провінції, радують :)
А ще - годину сиділи тут в інеті, бо тут моя сімка не працювала, тут лише Мовістар
І красиво тут, на три сторони панорамні вікна.
46. Суп з лентехою. Ми сюди потім ще й вечеряти прийшли, одночасно з попутниками по Каміно.
47. Чоловік махає мені рукою.Зазвичай пілігрими стараються обрати ліжко біля стіни, затишніше, менше сусідів... А тут виявилось, що той дальній куток не дуже зручний, бо направо - туалет і душова, вночі, якщо хтось туди йде, загорається світло і вмикається вентиляція, і працює досить довго. Добре, що коли ми прийшли, ці місця були вже зайняті.
48. Санвузол акуратний. Лавадора (пральна машина) - 3 є. Секадори (сушильної машини) нема.
49. Але можна посушити на терасі.
50. На вході в альберге - місце для трекінгових палиць, поруч полиця з купою товстих ковдр. Але нам вистачило спальників.
Писала у Фейсбук, сидячи в барі в очікуванні вечері:
"Зараз всі, хто з нами ночують, сидять тут в барі. Альберге не зачинений, там нікого нема. І це не перший раз таке.
Недавно одна росіянка, що пройшла Каміно Прімітіво (непростий, бо гори), обурювалась, що "дух Каміно" - це фальш. Мовляв, ніхто не поступиться місцем внизу 75-річному пілігриму, чи "хіба це нормально - в душ з поясною сумкою? "
- Нормально. Про безпеку треба дбати завжди. На нашому маршруті навряд чи таке буває, але на популярному Французькому рідко, проте були випадки, коли під видом пілігримів в альберге заселялись злодії.
Якщо нас двоє, то в душ йдемо по черзі, а якщо вдвох, але ми на кухню, то беремо сумки з собою.
Щодо "поступитися місцем" - якщо людина здатна йти Каміно, то, скоріш за все, може залізти на другий поверх, а якщо не може, то просить поступитися, і все нормально."
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго