Каміно де Сантьяго. Camino Sanabrés. День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км
Читать по-русски здесь
18 вересня 2019р.
Ось що писала у ФБ під кінець того дня: "День 2-й. Сьогодні з маленькими пригодами. Встали до сходу сонця, тому 13 км пройшли досить швидко, бо не жарко. Дуже красиві вітряки над хмарами. В селі з довгою назвою поїли оте все, що на фото, на 5,2 є. Всього нам сьогодні треба пройти 23км, залишилось 5,9, але вже жарко."
1. На прощання Хосе сфотографував нас на фоні свого альберге і ми пішли. Це ще Табара.
2.
3. Крапельний полив, багато сонця і глинистий грунт роблять дива - овочі тут величезні.
4. Вийшли за Табару.
5.
5-а. Відео , 20 сек.
https://www.youtube.com/watch?v=LPAIaTK19Zg
6. Трохи по асфальту, але недовго.
7. Вітряки в хмарах. Фото не передає тієї краси.
8. О! Хтось не з нашого альберге, бо наші "сокамерники" вже всі нас обігнали, ми виходили останніми. В Табарі є й приватний альберге, вони дорожчі за муніципальні.
9.
10. Нас десь на перших 5-7 км стали чекати дві жіночки. Виявилось, там зграя собак, вони бояться, а разом не страшно. Ну, ми й "порятували" їх, пройшли з ними трохи, бо собаки агресивні, далі пішли окремо. Одну звали Брітжит, другу - Лінді, і ми подумали, що обидві з Німеччини, бо між собою говорили німецькою, з нами - англійською. Але потім в нас будуть ще зустрічі з ними і з"ясується, що Лінді з Австралії.
11. Стерня від злакових висока, бо багато каміння.
12.
13. Туман розвіюється, далі підемо окремо. Вірніше, ми сядемо відпочити і перекусити.
14. Ліси тут "бабайожкині", всі стовбури і дерева в мохах і лишайниках.
15.
16. "Витязь на роздоріжжі". Куди йти? Maps. me показує основний маршрут направо, на Bercianos, а альтернативний (синя лінія), на Villanueva de las Peras, - прямо. Ми чомусь пішли прямо, по альтернативному, і не пошкодували. (чому- зрозумієте далі). От і кажуть: "Шлях веде".
17. Входимо в Villanueva de las Peras(Вільянуева де лас Перас або грушева Вільянуева), де всього 77 жителів, переважно пенсіонери. Але тут є альберге, кафе і ресторан.
18.
19. Виноград біля закинутої хати ще не здичавів, і був дуже смачним. Ми ним по-справжньому "відвели душу" :)
20. Це ж хтось ці троянди доглядає і поливає!
21. Кафе з пілігримським знаком. Це значить, що штамп в Креденсіаль (паспорт паломника) нам тут поставлять, і що ціни тут гуманні.
22. Трохи напряг говорити іспано-англо-німецьким суржиком. :) Виходить, що іспанською мені найлегше, хоч майже не знаю минулого й майбутнього часу. Зате лексичний запас непоганий для нашої авантюри. От в кафе :) бачу тортілью, питаю, почім, -1 євро, і поруч ще щось м'ясо-хрящовидне, теж 1є. Запитала барменші назву страви, кажу "сердо?" і показую на свої вуха, точно, свинячі вуха (сердо - свиня).
Оце все, що на фото, на 5,2є. Жовте - тортілья (картопляний омлет).
Писала у ФБ просто сидячи в кафе: "В кафе нас барменша запитала, чи ми йдемо до Санта Марта де Тера. - Так. То вона нам дала "посилочку" :) - молодша з німкень загубила сандалет, от і несемо. А ми більше запам'ятали ім'я старшої, Брітжит, а молодша чи Лора, чи Лаура, чи ще якось... Ми бачили в неї на рюкзаку це взуття. Як думаєте, вдасться віддати? "
23.
24.
25. Церква Успіння Богоматері в Villanueva de las Peras.
26.
27.
28. От і вийшли за село. Нам ще йти близько 6 км, але вже спека. Тяжко. Може, тому в мене нема фото виноградників, повз які ми проходили. А їх було багато, всі ділянки невеликі, і біля них - винні погреби.
Траплялись і закинуті виноградники, але ягоди вже дрібні, хоч і смачні.
29. Але ж як красиво!
30. Який молодець той, хто в лісі збудував таке місце відпочинку для пілігримів!
31. Сонце, сонце, сонце...
32.
33. Річка Тера. Дуже чиста і з величезною рибою.
33. Платани, з"єднані, як арки, утворюють шатро.
А це вже велике село, 307 жителів, Santa Croya de Tera (Санта Кроя де Тера), тут є й школа, й магазин. Але найбільше нас вразив великий парк вздовж річки з багатьма спортивними майданчиками для різних видів спорту, тренажерами, лавочками...
34. ... і кількома музейними експонатами вздовж дороги - старою технікою.
35. Наша сьогоднішня мета - Санта Марта де Тера. Тут мешкає 182 чоловіка.
36. У дворі церкви Санта Марта де Тера.
37. Коли ми прийшли в альберге, такий красивий і сучасний, (5 є.) а нам сказали, що комплето, тобто, все зайнято, я мало не впала. Пройшли 23,2 км, останні 5-6 були для мене дуже тяжкими, бо спека і затяжний підйом, хоч і не круто, але хекаєш.
Але вийшов інший пілігрим (оспітальєро тут нема, все на самообслуговуванні, а штамп і оплата нічлігу в церкві) і сказав, що 2 місця буде - одне на 2 ярусі (як вчора) 6-місної кімнати, другому дружно принесли матрас і поставили в кухні, хтось буде спати на підлозі , я попросилась, що нехай я. Сподівалась, що в мене не буде сусідів-хропунів, але є мінус - зараз там не полежиш.
А тут та жінка, що загубила сандалет. Лінді її звати. Рада була страшенно. Дякувала нам дуже. Обнімала. Казала, що вже не знала, що робити, чи таксі брати і шукати...
Їй німці кажуть, що це все чудеса св.Якова, чудеса Каміно.
Німців тут більшість.
А ми потім зрозуміли, чому вона так зраділа. Бо на нашому маршруті кілометрів з сімдесят, а може й більше, не буде жодного промтоварного магазина.
А в неї - одна пара взуття, а в ходовому взутті в альберге заходити не можна, треба роззутись і поставити його на поличку. Та й в душ треба гумові шльопанці.
На фото - кухня, де я й ночуватиму.
38. В альберге повно корисної інформації.
39. В туалеті і душі передбачено зручності для людей з інвалідністю.
40. От сюди ми спочатку потрапили. Між дерев"яними колонами - скляна стіна. Стільці для відпочинку, увечері на них, в основному, сиділи курці, а оскільки вони забували зачиняти двері, до дуже надокучали мені димом (виявилось, що в кухні, де я спала, стіна не до стелі, тому й шум, і дим до мене доходили, кілька разів вставала, зачиняла двері і просила курців зачиняти).
41. Ручна прачечна. Добре, що ми сьогодні прийшли рано, встигли з ручним пранням, душем, потім побували в церкві і музеї при ній. Нам ледь вистачили місця на мотузках для білизни.
42. Спальня. Всього в альберге таких дві, по 6 місць. Одноразових постелей не було і в Табарі, і тут.
43. Нам пілігрими сказали, що о 16 год. треба піти в церкву, і там заплатити за нічліг і поставити штампи.
Церква Санта Марта де Тера вражаюча. Збудована в 9-11 ст. Я знала, що там є скульптура св.Марти, на яку в день весняного і осіннього рівнодення падає промінь сонця. А ми тут опинились на три дні раніше, 18 вересня.
В 1063 році тут вже був монастир, але зараз від нього залишилась лише церква, яку відреставрували кілька років тому. ЇЇ було оголошено пам'яткою історії мистецтва в 1931 році.
43.
44.
45. Свята Марта. Не зразу ми її помітили на капітелі колони, взагалі, нічого особливого.
46.
47. Дзвінниця.
48.Але німці нам підказали, що на задньому фасаді церкви є та сама оригінальна скульптура св. Якова, яка є майже на всій символіці Каміно де Сантьяго.
Справді, вражає. Їй, як і св.Марті, не менше 900 років.
47. Біля церкви - кладовище. Вгадайте, де тут можна заночувати з тентом і надувним матрасом? В наступному пості розкажу, ХТО тут ночував.
48.
49. Жіночка, що в церкві приймала оплату, сказала нам про музей, що на другому поверсі, вхід за пожертву 1 є. В неї ж і деяка символіка Каміно продавалась і ми купили перший значок, який Леонід причепив собі на капелюха.
Музейні експонати: фото 2012 року в костюмах пілігримів.
51.
52. Макет церкви.
53. Писала в той день у Фейсбуці: "В Каміно є й "халява" :) . Наприклад, багато шипшини і ожини вздовж дороги, але шипшину треба довго заварювати, а ожина дрібна і дуже солодка, нема зовсім кислинки, нам не сподобалась.
А от інжир на вулиці ми вчора зустріли двічі, зелений сорт, дуже смачний, з'їли за день по 2 шт. Сьогодні біля закинутої хати - здичавілий виноград, дрібний, трохи кістлявий, але смачний, ми по цілому грону з'їли.
Вчора ми принесли в альберге багет для спільного столу, лише попросили от стілечки нам на завтра відрізати.
Сьогодні навпаки: На столі лежала велика буханка хліба. Мені сказали, що то Льюіса, німця. Я через Гугл транслейт не посоромилась запитати в нього (Льюіс - нашого віку чи старше), чи можна від його хліба відрізати 2 шматка. Він сказав, що то не його, але можна, бо ніхто стільки з собою не понесе.
А тут якесь село дороге, буханка хліба 5є., 1,5 л води теж 5є., молодий іспанець з нашого альберге теж обурювався. Може тому, що село віддалене від цивілізації. Ми в магазині купили тільки якусь рибну консерву (нічого дешевшого не було) і пару фруктів, і це - 5,30є."
54. Повечеряли ми і знову пішли до церкви, вона поруч. Увечері, коли нема яскравого сонця,
я зробила ще 3 фото церкви Санта Марта де Тера.
Посиділи ми з чоловіком на лавочці в прекрасному дворику церкви з годину. Прийшла дуже старенька бабуся, з ходунками ледь ходить. Пройшла до дверей, зачинені. Підійшла до нас, пояснила, як треба хреститись "Во ім'я...", а потім прочитала "Отче наш", якось я зрозуміла, що саме цю молитву, перехрестила нас по-католицьки і попросила зачинити фіртку, як будемо виходити.
Далі буде...
Тут попередній пост: День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
А тут всі пости цієї серії:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
День 13-й. Сеа - Кастро Досон (Cea- Castro Dozon),15,9 км
День 14-й. Кастро Досон - Лаше (Castro Dozon- Laxe), 20 км
День 15-й. Лаше-Бандейра (Laxe -Bandeira ),18 км
День 16-й. Бандейра- Отейро (Bandeira- Outeiro),18,3 км
День 17-й. Фініш. Ч.1. Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км
День 17-й. Част.2. Фініш, Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км.
День 18-й. Місто Сантьяго. Собор. Меса для пілігримів
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго
18 вересня 2019р.
Ось що писала у ФБ під кінець того дня: "День 2-й. Сьогодні з маленькими пригодами. Встали до сходу сонця, тому 13 км пройшли досить швидко, бо не жарко. Дуже красиві вітряки над хмарами. В селі з довгою назвою поїли оте все, що на фото, на 5,2 є. Всього нам сьогодні треба пройти 23км, залишилось 5,9, але вже жарко."
1. На прощання Хосе сфотографував нас на фоні свого альберге і ми пішли. Це ще Табара.
2.
3. Крапельний полив, багато сонця і глинистий грунт роблять дива - овочі тут величезні.
4. Вийшли за Табару.
5.
5-а. Відео , 20 сек.
https://www.youtube.com/watch?v=LPAIaTK19Zg
Click to view6. Трохи по асфальту, але недовго.
7. Вітряки в хмарах. Фото не передає тієї краси.
8. О! Хтось не з нашого альберге, бо наші "сокамерники" вже всі нас обігнали, ми виходили останніми. В Табарі є й приватний альберге, вони дорожчі за муніципальні.
9.
10. Нас десь на перших 5-7 км стали чекати дві жіночки. Виявилось, там зграя собак, вони бояться, а разом не страшно. Ну, ми й "порятували" їх, пройшли з ними трохи, бо собаки агресивні, далі пішли окремо. Одну звали Брітжит, другу - Лінді, і ми подумали, що обидві з Німеччини, бо між собою говорили німецькою, з нами - англійською. Але потім в нас будуть ще зустрічі з ними і з"ясується, що Лінді з Австралії.
11. Стерня від злакових висока, бо багато каміння.
12.
13. Туман розвіюється, далі підемо окремо. Вірніше, ми сядемо відпочити і перекусити.
14. Ліси тут "бабайожкині", всі стовбури і дерева в мохах і лишайниках.
15.
16. "Витязь на роздоріжжі". Куди йти? Maps. me показує основний маршрут направо, на Bercianos, а альтернативний (синя лінія), на Villanueva de las Peras, - прямо. Ми чомусь пішли прямо, по альтернативному, і не пошкодували. (чому- зрозумієте далі). От і кажуть: "Шлях веде".
17. Входимо в Villanueva de las Peras(Вільянуева де лас Перас або грушева Вільянуева), де всього 77 жителів, переважно пенсіонери. Але тут є альберге, кафе і ресторан.
18.
19. Виноград біля закинутої хати ще не здичавів, і був дуже смачним. Ми ним по-справжньому "відвели душу" :)
20. Це ж хтось ці троянди доглядає і поливає!
21. Кафе з пілігримським знаком. Це значить, що штамп в Креденсіаль (паспорт паломника) нам тут поставлять, і що ціни тут гуманні.
22. Трохи напряг говорити іспано-англо-німецьким суржиком. :) Виходить, що іспанською мені найлегше, хоч майже не знаю минулого й майбутнього часу. Зате лексичний запас непоганий для нашої авантюри. От в кафе :) бачу тортілью, питаю, почім, -1 євро, і поруч ще щось м'ясо-хрящовидне, теж 1є. Запитала барменші назву страви, кажу "сердо?" і показую на свої вуха, точно, свинячі вуха (сердо - свиня).
Оце все, що на фото, на 5,2є. Жовте - тортілья (картопляний омлет).
Писала у ФБ просто сидячи в кафе: "В кафе нас барменша запитала, чи ми йдемо до Санта Марта де Тера. - Так. То вона нам дала "посилочку" :) - молодша з німкень загубила сандалет, от і несемо. А ми більше запам'ятали ім'я старшої, Брітжит, а молодша чи Лора, чи Лаура, чи ще якось... Ми бачили в неї на рюкзаку це взуття. Як думаєте, вдасться віддати? "
23.
24.
25. Церква Успіння Богоматері в Villanueva de las Peras.
26.
27.
28. От і вийшли за село. Нам ще йти близько 6 км, але вже спека. Тяжко. Може, тому в мене нема фото виноградників, повз які ми проходили. А їх було багато, всі ділянки невеликі, і біля них - винні погреби.
Траплялись і закинуті виноградники, але ягоди вже дрібні, хоч і смачні.
29. Але ж як красиво!
30. Який молодець той, хто в лісі збудував таке місце відпочинку для пілігримів!
31. Сонце, сонце, сонце...
32.
33. Річка Тера. Дуже чиста і з величезною рибою.
33. Платани, з"єднані, як арки, утворюють шатро.
А це вже велике село, 307 жителів, Santa Croya de Tera (Санта Кроя де Тера), тут є й школа, й магазин. Але найбільше нас вразив великий парк вздовж річки з багатьма спортивними майданчиками для різних видів спорту, тренажерами, лавочками...
34. ... і кількома музейними експонатами вздовж дороги - старою технікою.
35. Наша сьогоднішня мета - Санта Марта де Тера. Тут мешкає 182 чоловіка.
36. У дворі церкви Санта Марта де Тера.
37. Коли ми прийшли в альберге, такий красивий і сучасний, (5 є.) а нам сказали, що комплето, тобто, все зайнято, я мало не впала. Пройшли 23,2 км, останні 5-6 були для мене дуже тяжкими, бо спека і затяжний підйом, хоч і не круто, але хекаєш.
Але вийшов інший пілігрим (оспітальєро тут нема, все на самообслуговуванні, а штамп і оплата нічлігу в церкві) і сказав, що 2 місця буде - одне на 2 ярусі (як вчора) 6-місної кімнати, другому дружно принесли матрас і поставили в кухні, хтось буде спати на підлозі , я попросилась, що нехай я. Сподівалась, що в мене не буде сусідів-хропунів, але є мінус - зараз там не полежиш.
А тут та жінка, що загубила сандалет. Лінді її звати. Рада була страшенно. Дякувала нам дуже. Обнімала. Казала, що вже не знала, що робити, чи таксі брати і шукати...
Їй німці кажуть, що це все чудеса св.Якова, чудеса Каміно.
Німців тут більшість.
А ми потім зрозуміли, чому вона так зраділа. Бо на нашому маршруті кілометрів з сімдесят, а може й більше, не буде жодного промтоварного магазина.
А в неї - одна пара взуття, а в ходовому взутті в альберге заходити не можна, треба роззутись і поставити його на поличку. Та й в душ треба гумові шльопанці.
На фото - кухня, де я й ночуватиму.
38. В альберге повно корисної інформації.
39. В туалеті і душі передбачено зручності для людей з інвалідністю.
40. От сюди ми спочатку потрапили. Між дерев"яними колонами - скляна стіна. Стільці для відпочинку, увечері на них, в основному, сиділи курці, а оскільки вони забували зачиняти двері, до дуже надокучали мені димом (виявилось, що в кухні, де я спала, стіна не до стелі, тому й шум, і дим до мене доходили, кілька разів вставала, зачиняла двері і просила курців зачиняти).
41. Ручна прачечна. Добре, що ми сьогодні прийшли рано, встигли з ручним пранням, душем, потім побували в церкві і музеї при ній. Нам ледь вистачили місця на мотузках для білизни.
42. Спальня. Всього в альберге таких дві, по 6 місць. Одноразових постелей не було і в Табарі, і тут.
43. Нам пілігрими сказали, що о 16 год. треба піти в церкву, і там заплатити за нічліг і поставити штампи.
Церква Санта Марта де Тера вражаюча. Збудована в 9-11 ст. Я знала, що там є скульптура св.Марти, на яку в день весняного і осіннього рівнодення падає промінь сонця. А ми тут опинились на три дні раніше, 18 вересня.
В 1063 році тут вже був монастир, але зараз від нього залишилась лише церква, яку відреставрували кілька років тому. ЇЇ було оголошено пам'яткою історії мистецтва в 1931 році.
43.
44.
45. Свята Марта. Не зразу ми її помітили на капітелі колони, взагалі, нічого особливого.
46.
47. Дзвінниця.
48.Але німці нам підказали, що на задньому фасаді церкви є та сама оригінальна скульптура св. Якова, яка є майже на всій символіці Каміно де Сантьяго.
Справді, вражає. Їй, як і св.Марті, не менше 900 років.
47. Біля церкви - кладовище. Вгадайте, де тут можна заночувати з тентом і надувним матрасом? В наступному пості розкажу, ХТО тут ночував.
48.
49. Жіночка, що в церкві приймала оплату, сказала нам про музей, що на другому поверсі, вхід за пожертву 1 є. В неї ж і деяка символіка Каміно продавалась і ми купили перший значок, який Леонід причепив собі на капелюха.
Музейні експонати: фото 2012 року в костюмах пілігримів.
51.
52. Макет церкви.
53. Писала в той день у Фейсбуці: "В Каміно є й "халява" :) . Наприклад, багато шипшини і ожини вздовж дороги, але шипшину треба довго заварювати, а ожина дрібна і дуже солодка, нема зовсім кислинки, нам не сподобалась.
А от інжир на вулиці ми вчора зустріли двічі, зелений сорт, дуже смачний, з'їли за день по 2 шт. Сьогодні біля закинутої хати - здичавілий виноград, дрібний, трохи кістлявий, але смачний, ми по цілому грону з'їли.
Вчора ми принесли в альберге багет для спільного столу, лише попросили от стілечки нам на завтра відрізати.
Сьогодні навпаки: На столі лежала велика буханка хліба. Мені сказали, що то Льюіса, німця. Я через Гугл транслейт не посоромилась запитати в нього (Льюіс - нашого віку чи старше), чи можна від його хліба відрізати 2 шматка. Він сказав, що то не його, але можна, бо ніхто стільки з собою не понесе.
А тут якесь село дороге, буханка хліба 5є., 1,5 л води теж 5є., молодий іспанець з нашого альберге теж обурювався. Може тому, що село віддалене від цивілізації. Ми в магазині купили тільки якусь рибну консерву (нічого дешевшого не було) і пару фруктів, і це - 5,30є."
54. Повечеряли ми і знову пішли до церкви, вона поруч. Увечері, коли нема яскравого сонця,
я зробила ще 3 фото церкви Санта Марта де Тера.
Посиділи ми з чоловіком на лавочці в прекрасному дворику церкви з годину. Прийшла дуже старенька бабуся, з ходунками ледь ходить. Пройшла до дверей, зачинені. Підійшла до нас, пояснила, як треба хреститись "Во ім'я...", а потім прочитала "Отче наш", якось я зрозуміла, що саме цю молитву, перехрестила нас по-католицьки і попросила зачинити фіртку, як будемо виходити.
Далі буде...
Тут попередній пост: День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
А тут всі пости цієї серії:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
День 13-й. Сеа - Кастро Досон (Cea- Castro Dozon),15,9 км
День 14-й. Кастро Досон - Лаше (Castro Dozon- Laxe), 20 км
День 15-й. Лаше-Бандейра (Laxe -Bandeira ),18 км
День 16-й. Бандейра- Отейро (Bandeira- Outeiro),18,3 км
День 17-й. Фініш. Ч.1. Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км
День 17-й. Част.2. Фініш, Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км.
День 18-й. Місто Сантьяго. Собор. Меса для пілігримів
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго