Каміно де Сантьяго. Camino Sanabrés. Д. 17-й. Фініш, ч. 2. Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км
Читать по-русски здесь
Момент щастя. Але про все по порядку.
1. Нарешті Катедраль де Сантьяго. Ура! Дійшли!
Виходимо на площу Обрадойро. На площі хто сидить, хто лежить... Фотографуються.
2.
3. Підходимо до першої-ліпшої з сидячих, щоб нас сфотографувала, а це наша Аху, туркеня! Обнялись.
4. Взагалі, в цьому Сантьяго - як в рідному селі: йдеш і весь час "здрасьтє, здрасьтє" :) . Спочатку Аху зустріли. Кого далі - розкажу нижче.
5. Це нам з Аху смішно, що ми її тут випадково знайшли. Вона - мама п'ятьох дітей, християнка. Дійшла в шльопанцях-в'єтнамках, кросівки є, висять на рюкзаку. У Фейсбуці вона потім писала, що з її кросівками сталась якась аварія в перший день. Йшла вона недовго, від Оренсе, щоб пройти паломницький мінімум 100 км. Читає книжки навіть коли п'є каву в придорожньому кафе (в попередньому пості було фото). І носить в рюкзаку штук п'ять, товстих. Тому для неї таким тяжким був вихід з Оренсе, бо там все вгору і вгору.
А ще вона й зараз, і на Каміно займається якоюсь благодійною діяльністю - збирає пожертвування для дітей Малаві. Звичайно, за 4-5 днів Каміно багато не збереш, але знаю, що як мінімум, один іспанець з місцевих жителів після бесіди з нею пожертував 20 є., про це вона писала у ФБ.
І хвіст на фото :), мабуть, теж пройшов Каміно. Собакам для Каміно люблячі господарі взуття роблять.
6.
7. Двоє втомлених, але щасливих дівчаток, і неважливо, що одна - мама п'ятьох дітей, а друга - бабуся двох внучок, все одно почуваємось дівчатками.
Позаду нас сидить жіночка, переклеює пластирі на своїх мозолях. Чомусь я подумала: "Типова "советская женщина". " І що б ви думали? Ми з чоловіком радились, як нам дійти до офісу пілігримів, Аху ще там не була, не знає. А та "советская женщина" на "чистейшем русском языке" розказала нам, куди йти.
8. Про те, як ми використовували українську символіку, я розповідала в інших постах. І нарешті дістали прапор.
В 2019 р. Офіс пілігримів зареєстрував 1052 паломника з України, вгадайте, хто ті два :) .
А ще за рік до того було втричі менше. А всього в 2019 р. в Сантьяго прийшло 347578 паломників. На початку жовтня фінішувало близько тисячі на день. І всіх повинен обслужити Офіс пілігримів.
9.
10. Кафедральний Собор Сантьяго (святого Якова) - резиденція компостельських архієпископів. Одна з найбільших святинь Піренейського півострова та Західної Європи. Названий на честь святого Якова (Сантьяго), апостола Ісуса Христа, патрона всієї Іспанії.
Збудований протягом 1060-1211 років у романському та готичному стилях. Перебудовувався в ранньому новому часі в стилі бароко.
Краса і величність вражає. Не хочеться від нього йти. А ще ж всередині яке мистецтво! Але це побачимо завтра.
Відео, 43 сек. Атмосфера площі Обрадойро.
11. Вся площа Обрадойро оточена шедеврами архітектури. Історична частина міста навколо Собору в 1985р. включена в список об'єктів Всесвітньої спадщини.
Відео, 7 сек. Галісійці вважаються нащадками кельтів, тому в них і волосся світліше, ніж в нащадків іберів, і національний інструмент - волинка.
12. Далі йдемо шукати офіс паломників, де нам отримувати номери на електронну чергу , ніяких вказівників, аж ось - знайомий француз з сином-підлітком, з якими ми ночували позавчора. Підказав, куди йти.
Підходимо до Офісу пілігримів.
13. Отримали номери, 992 і 993, відсканували QR -код і сидимо в залі очікування. Тут видно чергу на табло. Зараз тільки шістсот якийсь. А якщо кудись підемо, то завдяки QR -коду будемо час від часу заходити на сайт, і бачити, як рухаэться черга. Тут багато розеток, тому зарядити гаджети є можливість у всіх.
Цікаво бачити так багато пілігримів в одному місці. Є в них трохи богемності. Як в молодих, так і в старших - то перо і квітка в капелюсі, то дерев'яні дрини такої товщини, що незрозуміло, як він ішов з такими дубцями. А то просто обличчя не такі, як в "нормальних людей" :)
14. Починає дощик накрапати.
15. Але ми вийшли прогулятись і поїсти.
Мабуть від хвилювання і урочистості моменту я була якась пришиблена :) - якось не запам'ятовувала ні назв вулиць, ні архітектурних пам'яток, взагалі, погано орієнтувалась. Може, ще й від того, що вночі через італійців, що хропіли, майже не спала.
Схоже, що й чоловік так само. От і цю вулицю я називаю сувенірною. А яка її справжня назва - може підкажуть інші пілігрими. На ній бували всі, хто прийшов в Сантьяго, деякі тут влаштовують алко-тури.
І раптом назустріч, хто б ви думали - голандець Міхаель. Яка радість! Зустрілись, як рідні, обнялись. Це ж треба - познайомитись в перший день Каміно, кілька днів ночувати в тих самих альберге, випадково зустрітись в термальному басейні Оренсе, і тепер тут.
Він запитав, де ночуємо, сказали, що не знайшли недорогого житла, а лише приватний альберге, по 13 є. за кожного. І ще й не знаємо, де він знаходиться, бо чекаємо в черзі.
А він нам дає сфотографувати візитку і каже: "Дзвоніть, бронюйте на наступні 2 дні, місця є, я тут живу, ось зовсім близько до Собору. Тут же живе й Франціска.".
Ух ти! І коштує кімнатка на двох щось близько 35 є., душ і туалет спільний ще з однією кімнатою. А умивальник є свій. Оце так щаслива зустріч!
Ми пізніше й Франціску (німкеню) зустріли і та сказала, що це вона Міхаелю порекомендувала це житло, бо зупиняється тут вже третій раз.
16. Знайти недороге житло під час такого напливу пілігримів в Сантьяго непросто. Тому я на першу ніч через Booking.com забронювала 2 ліжка в приватному альберге, по 13 є. за кожного, і це в 30-місній кімнаті. Де будемо ночувати наступні дві ночі, не знаємо.
Але тепер скористаємось Міхаелевою пропозицією. Повернулись ми знову в зал очікування. Чоловік там заряджав телефон, а я вийшла в цей скверик, під дощ, щоб в тиші подзвонити хазяйці житла "Hospedaje Mera". Зарані підготовила фрази, щоб вона мене зрозуміла. І все вийшло без проблем, забронювала. Видихнула. Прям загордилась своїми лінгвістичними здібностями :).
17. Черга рухається дуже повільно, все-таки підемо шукати поїсти.
А на цій вулиці - яких тільки сувенірів з симовлікою Каміно нема!
Тоді не звернула увагу на магнітики з ступнями, заліпленими пластирями, розмальованими стрілками і мушлями, і з написом "Без болю нема слави". Треба було купити :)
Але ми купили отой, що зліва внизу над велопілігримом.
18. В цю церкву святого Франціска з Сантьяго ми завтра підемо на месу для пілігримів. Вона проводиться тут, бо Собор Сантьяго всередині на ремонті, але нас всередину пустять, і до могили Апостола Якова теж, тільки меса там не проводиться.
19. Знову йдемо повз Собор. Яка ж прекрасна споруда. І он нагорі - скульптура св.Якова.
20. Туристи. Не пілігрими.
21. Зайшли в щось красиве, а це готель.
22.
23.
24. От десь тут ми й пообідали. Назви ресторанчика не пам'ятаю. Ми подумали, якщо вже не вдалось скуштувати традиційних для цих місць падронських перців, то треба хоч pulpo (восьминога) поїсти. Дивились, де в тих меню, що стоять при вході, є це слово, і яка ціна.
25. І ось воно. Ох, яке ж смачнюще те їхнє пульпо! Просто ні з чим не порівняти. Під восьминогом - картопля. І хліб такий смачний, як в Сеа - "столиці хліба". Порція - 10 є.
26. Повернулись в зал очікування. По дорозі ще пофотографували площу, Собор і себе.
В заброньований альберге Moterrey пишу, що будемо не рано, і питаю, до котрої години вони відкриті. Відповідь - до 19. І що робити?- питаю в них, бо бачу, що до 19 год. явно не встигаємо. Мовчок.
Дзвоню, не відповідають. Заплачено через Букінг 26 є. Повернути гроші не зможемо, бо можна не пізніше, ніж за добу. І от де ночувати?
Раптом , вже після 19 год., відповіли, що код дверей такий-то, наші ліжка №25 і 26, і пароль від вай-фай такий-то. Полегшало.
27. Дівчата з іспанським прапором.
28. Велопілігрими прибули. Всі, хто зараз тут, мабуть , свою Компостелу отримають завтра, бо в чергу вже навряд чи запишуть.
29.
30.
31.
32. В Офісі пілігрима. Сучасна скульптура, виготовлена в 2000 р. скульптором Фернандо Бланко. Тут Апостол Яків з учнями.
Втомились ми сидіти. А дощ все йде і йде. Надворі вже зовсім темно.
33. Коли бачимо, що залишилось перед нами менше 15 чоловік, піднімаємось нагору, в сам офіс, де у великій залі за перегородкою сидять дівчата, що видають Компостели. А тут чомусь так багато людей! Всі, як і ми, втомлені.
34. О 20 год. ми отримали Компостели. Добре, що в одного пілігрима побачили ще сертифікат про кілометраж, мало не забули про нього. Повернулись, попросили тих дівчат виписати. В сертифікаті написано, що пройшли 381 км, по факту, на 58 км менше, бо їх ми проїхали. Я скрізь пишу, що пройшли 330 км, бо в Оренсе по факту накрутили 14 км, а з них лише 5 км входять в маршрут.
П'яненька пілігримка з Австралії, щаслива, що дійшла, нас з ними сфотографувала.
І ми щасливі.
Пора на нічліг. Задаю в Гугл-картах адресу - 2,2 км, йти 31 хв.
Але навігатор іноді гальмує, "втрачено сигнал GPS" . І ми в темряві під дощем, а він вже добрячий, з рюкзаками накручуємо круги. Йдемо наче правильно, виявляється - ні. Повертаємось назад, дивимось в телефон, питаємо в людей, і треба знову йти по тій вулиці, де ми щойно були. І знову виходимо не туди. І втретє потрапляємо на туж вулицю.
Навігація в такому туристичному місті не дуже добра, це нам і якась англомовна жіночка сказала, яка теж шукала дорогу. Стрілки-вказівники тільки в старому місті були.
Змучились, зайшли в перший бар, що трапився, і попросили викликати таксі, обійшлося воно в 6 є. Таксист приємний, встигли з ним наговоритись :) .
Підходимо до альберге, набираємо код, двері відчинились. Всередині напівтемрява і тиша.
Піднімаємось нагору, де спальня. Там темно, душно, тільки нічник світить, і майже всі сплять. Йдемо до ліжок, орієнтуючись по номерах інших. Аж ось на двох ліжках висять листочки А4 з написами "Olha". На ліжку лежить рушник і простирадло.
Розумно придумано, що хоч спальня й величезна, але через кілька ліжок є досить щільні штори, які створюють наче блоки. Ми з одного боку біля такої штори. А з іншого - через одне ліжко, вікно, яке трохи відчинене, і нам не душно.
Чудово. Нарешті можемо переодягнутись в сухе, помитись, поїсти те, що купили, і залягти. На кухні троє дівчат спілкувалися за пляшкою вина. Більше в них нічого на столі не було, і їм тієї пляшки вистачило години на півтори жвавої розмови.
На ранок ще й з'ясується, що оспітальєро (господар альберге), дуже првітний немолодий чоловік. Але про альберге буде в наступному пості.
Писала у Фейсбуці: "3 жовтня 2019 р. в місті Сантьяго де Компостела закінчився наш з чоловіком Шлях святого Якова (Camino de Santiago). Весь маршрут Санабрес 381км. Пройдено пішки 330 км. Старт був від Granja de Moreruela 17 вересня. Готувались рік - матеріально, фізично і інтелектуально. Ми - українські пенсіонери з усіма наслідками такого статусу. Це був неймовірний і незабутній досвід. Хто не мав змоги читати мої щоденні фотозвіти у Фейсбук, може їх там знайти за хештегом #камінодесантьяго . Ще буду писати в свій блог в Livejournal."
І ще: "Оце так так! Сьогодні дізналась, що на нашому Каміно Санабрес в нас був сумарний набір висоти 6160 м, а сумарна втрата висоти 6630 м. Насправді, пішки втрата висоти була менша, бо під'їхали 40 км вниз і вниз до Оренсе. А вгору все ніжками. Це більше, ніж 8 разів з Заросляка на Говерлу збігати :) . А максимальна висота в нас була всього 1357м.
Треба запам'ятати ці циферки. Як колись захочу сказати "Я не можу " , згадати їх."
Кінець нашого Каміно, але буде ще два цікавих дні - в Сантьяго і на краю світу , в Фіністері...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
День 13-й. Сеа - Кастро Досон (Cea- Castro Dozon),15,9 км
День 14-й. Кастро Досон - Лаше (Castro Dozon- Laxe), 20 км
День 15-й. Лаше-Бандейра (Laxe -Bandeira ),18 км
День 16-й. Бандейра- Отейро (Bandeira- Outeiro),18,3 км
День 17-й. Фініш. Частина.1. Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго
Момент щастя. Але про все по порядку.
1. Нарешті Катедраль де Сантьяго. Ура! Дійшли!
Виходимо на площу Обрадойро. На площі хто сидить, хто лежить... Фотографуються.
2.
3. Підходимо до першої-ліпшої з сидячих, щоб нас сфотографувала, а це наша Аху, туркеня! Обнялись.
4. Взагалі, в цьому Сантьяго - як в рідному селі: йдеш і весь час "здрасьтє, здрасьтє" :) . Спочатку Аху зустріли. Кого далі - розкажу нижче.
5. Це нам з Аху смішно, що ми її тут випадково знайшли. Вона - мама п'ятьох дітей, християнка. Дійшла в шльопанцях-в'єтнамках, кросівки є, висять на рюкзаку. У Фейсбуці вона потім писала, що з її кросівками сталась якась аварія в перший день. Йшла вона недовго, від Оренсе, щоб пройти паломницький мінімум 100 км. Читає книжки навіть коли п'є каву в придорожньому кафе (в попередньому пості було фото). І носить в рюкзаку штук п'ять, товстих. Тому для неї таким тяжким був вихід з Оренсе, бо там все вгору і вгору.
А ще вона й зараз, і на Каміно займається якоюсь благодійною діяльністю - збирає пожертвування для дітей Малаві. Звичайно, за 4-5 днів Каміно багато не збереш, але знаю, що як мінімум, один іспанець з місцевих жителів після бесіди з нею пожертував 20 є., про це вона писала у ФБ.
І хвіст на фото :), мабуть, теж пройшов Каміно. Собакам для Каміно люблячі господарі взуття роблять.
6.
7. Двоє втомлених, але щасливих дівчаток, і неважливо, що одна - мама п'ятьох дітей, а друга - бабуся двох внучок, все одно почуваємось дівчатками.
Позаду нас сидить жіночка, переклеює пластирі на своїх мозолях. Чомусь я подумала: "Типова "советская женщина". " І що б ви думали? Ми з чоловіком радились, як нам дійти до офісу пілігримів, Аху ще там не була, не знає. А та "советская женщина" на "чистейшем русском языке" розказала нам, куди йти.
8. Про те, як ми використовували українську символіку, я розповідала в інших постах. І нарешті дістали прапор.
В 2019 р. Офіс пілігримів зареєстрував 1052 паломника з України, вгадайте, хто ті два :) .
А ще за рік до того було втричі менше. А всього в 2019 р. в Сантьяго прийшло 347578 паломників. На початку жовтня фінішувало близько тисячі на день. І всіх повинен обслужити Офіс пілігримів.
9.
10. Кафедральний Собор Сантьяго (святого Якова) - резиденція компостельських архієпископів. Одна з найбільших святинь Піренейського півострова та Західної Європи. Названий на честь святого Якова (Сантьяго), апостола Ісуса Христа, патрона всієї Іспанії.
Збудований протягом 1060-1211 років у романському та готичному стилях. Перебудовувався в ранньому новому часі в стилі бароко.
Краса і величність вражає. Не хочеться від нього йти. А ще ж всередині яке мистецтво! Але це побачимо завтра.
Відео, 43 сек. Атмосфера площі Обрадойро.
Click to view11. Вся площа Обрадойро оточена шедеврами архітектури. Історична частина міста навколо Собору в 1985р. включена в список об'єктів Всесвітньої спадщини.
Відео, 7 сек. Галісійці вважаються нащадками кельтів, тому в них і волосся світліше, ніж в нащадків іберів, і національний інструмент - волинка.
12. Далі йдемо шукати офіс паломників, де нам отримувати номери на електронну чергу , ніяких вказівників, аж ось - знайомий француз з сином-підлітком, з якими ми ночували позавчора. Підказав, куди йти.
Підходимо до Офісу пілігримів.
13. Отримали номери, 992 і 993, відсканували QR -код і сидимо в залі очікування. Тут видно чергу на табло. Зараз тільки шістсот якийсь. А якщо кудись підемо, то завдяки QR -коду будемо час від часу заходити на сайт, і бачити, як рухаэться черга. Тут багато розеток, тому зарядити гаджети є можливість у всіх.
Цікаво бачити так багато пілігримів в одному місці. Є в них трохи богемності. Як в молодих, так і в старших - то перо і квітка в капелюсі, то дерев'яні дрини такої товщини, що незрозуміло, як він ішов з такими дубцями. А то просто обличчя не такі, як в "нормальних людей" :)
14. Починає дощик накрапати.
15. Але ми вийшли прогулятись і поїсти.
Мабуть від хвилювання і урочистості моменту я була якась пришиблена :) - якось не запам'ятовувала ні назв вулиць, ні архітектурних пам'яток, взагалі, погано орієнтувалась. Може, ще й від того, що вночі через італійців, що хропіли, майже не спала.
Схоже, що й чоловік так само. От і цю вулицю я називаю сувенірною. А яка її справжня назва - може підкажуть інші пілігрими. На ній бували всі, хто прийшов в Сантьяго, деякі тут влаштовують алко-тури.
І раптом назустріч, хто б ви думали - голандець Міхаель. Яка радість! Зустрілись, як рідні, обнялись. Це ж треба - познайомитись в перший день Каміно, кілька днів ночувати в тих самих альберге, випадково зустрітись в термальному басейні Оренсе, і тепер тут.
Він запитав, де ночуємо, сказали, що не знайшли недорогого житла, а лише приватний альберге, по 13 є. за кожного. І ще й не знаємо, де він знаходиться, бо чекаємо в черзі.
А він нам дає сфотографувати візитку і каже: "Дзвоніть, бронюйте на наступні 2 дні, місця є, я тут живу, ось зовсім близько до Собору. Тут же живе й Франціска.".
Ух ти! І коштує кімнатка на двох щось близько 35 є., душ і туалет спільний ще з однією кімнатою. А умивальник є свій. Оце так щаслива зустріч!
Ми пізніше й Франціску (німкеню) зустріли і та сказала, що це вона Міхаелю порекомендувала це житло, бо зупиняється тут вже третій раз.
16. Знайти недороге житло під час такого напливу пілігримів в Сантьяго непросто. Тому я на першу ніч через Booking.com забронювала 2 ліжка в приватному альберге, по 13 є. за кожного, і це в 30-місній кімнаті. Де будемо ночувати наступні дві ночі, не знаємо.
Але тепер скористаємось Міхаелевою пропозицією. Повернулись ми знову в зал очікування. Чоловік там заряджав телефон, а я вийшла в цей скверик, під дощ, щоб в тиші подзвонити хазяйці житла "Hospedaje Mera". Зарані підготовила фрази, щоб вона мене зрозуміла. І все вийшло без проблем, забронювала. Видихнула. Прям загордилась своїми лінгвістичними здібностями :).
17. Черга рухається дуже повільно, все-таки підемо шукати поїсти.
А на цій вулиці - яких тільки сувенірів з симовлікою Каміно нема!
Тоді не звернула увагу на магнітики з ступнями, заліпленими пластирями, розмальованими стрілками і мушлями, і з написом "Без болю нема слави". Треба було купити :)
Але ми купили отой, що зліва внизу над велопілігримом.
18. В цю церкву святого Франціска з Сантьяго ми завтра підемо на месу для пілігримів. Вона проводиться тут, бо Собор Сантьяго всередині на ремонті, але нас всередину пустять, і до могили Апостола Якова теж, тільки меса там не проводиться.
19. Знову йдемо повз Собор. Яка ж прекрасна споруда. І он нагорі - скульптура св.Якова.
20. Туристи. Не пілігрими.
21. Зайшли в щось красиве, а це готель.
22.
23.
24. От десь тут ми й пообідали. Назви ресторанчика не пам'ятаю. Ми подумали, якщо вже не вдалось скуштувати традиційних для цих місць падронських перців, то треба хоч pulpo (восьминога) поїсти. Дивились, де в тих меню, що стоять при вході, є це слово, і яка ціна.
25. І ось воно. Ох, яке ж смачнюще те їхнє пульпо! Просто ні з чим не порівняти. Під восьминогом - картопля. І хліб такий смачний, як в Сеа - "столиці хліба". Порція - 10 є.
26. Повернулись в зал очікування. По дорозі ще пофотографували площу, Собор і себе.
В заброньований альберге Moterrey пишу, що будемо не рано, і питаю, до котрої години вони відкриті. Відповідь - до 19. І що робити?- питаю в них, бо бачу, що до 19 год. явно не встигаємо. Мовчок.
Дзвоню, не відповідають. Заплачено через Букінг 26 є. Повернути гроші не зможемо, бо можна не пізніше, ніж за добу. І от де ночувати?
Раптом , вже після 19 год., відповіли, що код дверей такий-то, наші ліжка №25 і 26, і пароль від вай-фай такий-то. Полегшало.
27. Дівчата з іспанським прапором.
28. Велопілігрими прибули. Всі, хто зараз тут, мабуть , свою Компостелу отримають завтра, бо в чергу вже навряд чи запишуть.
29.
30.
31.
32. В Офісі пілігрима. Сучасна скульптура, виготовлена в 2000 р. скульптором Фернандо Бланко. Тут Апостол Яків з учнями.
Втомились ми сидіти. А дощ все йде і йде. Надворі вже зовсім темно.
33. Коли бачимо, що залишилось перед нами менше 15 чоловік, піднімаємось нагору, в сам офіс, де у великій залі за перегородкою сидять дівчата, що видають Компостели. А тут чомусь так багато людей! Всі, як і ми, втомлені.
34. О 20 год. ми отримали Компостели. Добре, що в одного пілігрима побачили ще сертифікат про кілометраж, мало не забули про нього. Повернулись, попросили тих дівчат виписати. В сертифікаті написано, що пройшли 381 км, по факту, на 58 км менше, бо їх ми проїхали. Я скрізь пишу, що пройшли 330 км, бо в Оренсе по факту накрутили 14 км, а з них лише 5 км входять в маршрут.
П'яненька пілігримка з Австралії, щаслива, що дійшла, нас з ними сфотографувала.
І ми щасливі.
Пора на нічліг. Задаю в Гугл-картах адресу - 2,2 км, йти 31 хв.
Але навігатор іноді гальмує, "втрачено сигнал GPS" . І ми в темряві під дощем, а він вже добрячий, з рюкзаками накручуємо круги. Йдемо наче правильно, виявляється - ні. Повертаємось назад, дивимось в телефон, питаємо в людей, і треба знову йти по тій вулиці, де ми щойно були. І знову виходимо не туди. І втретє потрапляємо на туж вулицю.
Навігація в такому туристичному місті не дуже добра, це нам і якась англомовна жіночка сказала, яка теж шукала дорогу. Стрілки-вказівники тільки в старому місті були.
Змучились, зайшли в перший бар, що трапився, і попросили викликати таксі, обійшлося воно в 6 є. Таксист приємний, встигли з ним наговоритись :) .
Підходимо до альберге, набираємо код, двері відчинились. Всередині напівтемрява і тиша.
Піднімаємось нагору, де спальня. Там темно, душно, тільки нічник світить, і майже всі сплять. Йдемо до ліжок, орієнтуючись по номерах інших. Аж ось на двох ліжках висять листочки А4 з написами "Olha". На ліжку лежить рушник і простирадло.
Розумно придумано, що хоч спальня й величезна, але через кілька ліжок є досить щільні штори, які створюють наче блоки. Ми з одного боку біля такої штори. А з іншого - через одне ліжко, вікно, яке трохи відчинене, і нам не душно.
Чудово. Нарешті можемо переодягнутись в сухе, помитись, поїсти те, що купили, і залягти. На кухні троє дівчат спілкувалися за пляшкою вина. Більше в них нічого на столі не було, і їм тієї пляшки вистачило години на півтори жвавої розмови.
На ранок ще й з'ясується, що оспітальєро (господар альберге), дуже првітний немолодий чоловік. Але про альберге буде в наступному пості.
Писала у Фейсбуці: "3 жовтня 2019 р. в місті Сантьяго де Компостела закінчився наш з чоловіком Шлях святого Якова (Camino de Santiago). Весь маршрут Санабрес 381км. Пройдено пішки 330 км. Старт був від Granja de Moreruela 17 вересня. Готувались рік - матеріально, фізично і інтелектуально. Ми - українські пенсіонери з усіма наслідками такого статусу. Це був неймовірний і незабутній досвід. Хто не мав змоги читати мої щоденні фотозвіти у Фейсбук, може їх там знайти за хештегом #камінодесантьяго . Ще буду писати в свій блог в Livejournal."
І ще: "Оце так так! Сьогодні дізналась, що на нашому Каміно Санабрес в нас був сумарний набір висоти 6160 м, а сумарна втрата висоти 6630 м. Насправді, пішки втрата висоти була менша, бо під'їхали 40 км вниз і вниз до Оренсе. А вгору все ніжками. Це більше, ніж 8 разів з Заросляка на Говерлу збігати :) . А максимальна висота в нас була всього 1357м.
Треба запам'ятати ці циферки. Як колись захочу сказати "Я не можу " , згадати їх."
Кінець нашого Каміно, але буде ще два цікавих дні - в Сантьяго і на краю світу , в Фіністері...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
День 13-й. Сеа - Кастро Досон (Cea- Castro Dozon),15,9 км
День 14-й. Кастро Досон - Лаше (Castro Dozon- Laxe), 20 км
День 15-й. Лаше-Бандейра (Laxe -Bandeira ),18 км
День 16-й. Бандейра- Отейро (Bandeira- Outeiro),18,3 км
День 17-й. Фініш. Частина.1. Отейро-Сантьяго (Outeiro-Santiago),18 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго