Я завжди надихалась власною кольоровістю серед сірості будення. Мені здавалось, що метелики всередині мене ніколи не припинять свої цикли. Що вони будуть завжди. Навіть коли мене не буде. Бо вони - це щось більше. Щось вагоміше за мене саму. Вони, як Бог, який не зі мною, але, тим не менш, - в мені. Я думала, що при мені завжди лишиться моя ( Read more... )

Зі мною розмовляють дерева. Вони турботливо нависають наді мною своїми скрюченими гілками, і від цього робиться дуже спокійно.
Спокій. Це саме те, чого не вистачає у цьому місті. У його ритмах та швидкості буття.
Мене висмоктано побутовістю та залишено на одинці з пошуком сенсу. А пошук втомлює, напевне, ще більше ніж щоденні дії. Думки заполоняють ( Read more... )

Сірий мокрий асфальт було підсвічено ліхтарним світлом і від того у калюжах можна було вивчати відзеркалення дерев та будинків.
Ми йшли пішки крізь дощ, повільно долаючи кілометри мегаполісу. Ми йшли і говорили про щось зовсім не схоже на наше будення.
Була осінь. Хоча календарі та годинники ще фіксували літо. Але ж я знаю, що це осінь. Я ( Read more... )

До абсурдності кришталева чистота помислів подекуди навіть лякала. Точніше не так лякала, як вносила абсолютний дисонанс у конект між відчуттями і фактичними діями. Все частіше я задавалась питанням: "Що я тут роблю?". Питанням, не риторичним, як це було раніше, на кожному етапі формування власної особистості та дорослішання. А абсолютно логічним ( Read more... )

Якщо я спробую бути цілком відвертою сама з собою, то є дуже великий ризик, поїхати глуздом. Бо, я вже відчуваю, що мене безсилить те, що відбувається всередині. Я відчуваю, що з кожним днем мені стає все важче дружити з тобою. Якщо бути чесною, то я зовсім тобі і не друг. І ти сам це прекрасно розумієш і відчуваєш. Ти якось надто важливий. Ти став ( Read more... )

Цікаво було б порахувати, скільки кілометрів пройдено нічними вулицями цього міста у пошуку. В першу чергу - пошуку відповідей на сформульовані, своїм же глуздом, питання. У пошуку невідомих локацій за для перетину з кимось важливим, але частіше - не дуже. У пошуку місця, яке могло би стати затишним чекпоінтом у цих нічних столичних міграціях. У ( Read more... )

В межах одного мегаполісу існує сотні всесвітів, що не мають нічого спільного одне з одним. Деякі різняться між собою настільки, що, здається, їхні перетини чи переплетення абсолютно неможливі. Але це все внутрішні світи. Грунтовані на чиїхось відчуттях та вигадках. Кожен живе у тому всесвіті, який він сам для себе вигадав. І навіть ті, хто вважає ( Read more... )

Нічний Київ робить зі мною неймовірні речі. Він закохує мене у себе так сильно і по-справжньому, ніби між нами ніколи не було непорозуміннь. Ніби ми з ним щойно зустрілись. Тільки Він так вміє. Тільки з Ним ми спілкуємось на такому рівні. Рівні неймовірно сильних відчуттів, що хаотичними імпульсами змінюються від взаємоненависті до неможливості ( Read more... )

   Цього року у моє місто не прийшла весна ( Read more... )

Локація: Київський метрополітен.
Відстань: Відрізок між двома станціями.
Хронометраж: 2хв 30 сек.
Час: Вечірня година пік.


( Read more... )