Я завжди надихалась власною кольоровістю серед сірості будення. Мені здавалось, що метелики всередині мене ніколи не припинять свої цикли. Що вони будуть завжди. Навіть коли мене не буде. Бо вони - це щось більше. Щось вагоміше за мене саму. Вони, як Бог, який не зі мною, але, тим не менш, - в мені. Я думала, що при мені завжди лишиться моя ( Read more... )

До абсурдності кришталева чистота помислів подекуди навіть лякала. Точніше не так лякала, як вносила абсолютний дисонанс у конект між відчуттями і фактичними діями. Все частіше я задавалась питанням: "Що я тут роблю?". Питанням, не риторичним, як це було раніше, на кожному етапі формування власної особистості та дорослішання. А абсолютно логічним ( Read more... )

 Відокремлення від ритму мегаполісного життя та переїзд до зачиненного простору сприяли підсиленню мозкової діяльності. Взагалі то моя робота в цьому і полягала. У безупинному мозковому штурмі та креативності. За це я отримувала гроші.

Проте крім цього у голові постійно спливали певні образи, питання, шматочки пазлу. Мені страшенно не хотілося ( Read more... )

Я шукала її довго. Дуже довго я шукала. Я мала величезні сумніви, чи вони ще існують хоч десь. Бо це все ж таки інша епоха.
Епоха світлого початку дев*яностих:)
І я знайшла!!
Так, я знайшла. Її. Саме таку.


( Read more... )