У місто стрімко увірвалось літо. А літо в Києві - це як один великий фестиваль. Безліч івентів, вечірок, свят та інших культурно-розважальних заходів ( Read more... )

Коли все закінчиться - ти повернешся. Ти повернешся до мене. Я знаю.
І ми сидітимемо на кухні, куритимемо багато і ділитимемося історіями. Ти розкажеш як там. А я слухатиму, не відпускаючи твоєї руки. І ще, непомітно для тебе, сивішатиму. З кожним твоїм новим реченням.
А я розкажу як було тут. В тилу. І ти слухатимеш і будеш дивуватися, як в такій ( Read more... )

Коли небуть це все стане просто сукупністю під назвою "минуле". Всі історії зіллються в одну різнобарвну суміш. Всі ці персонажі стануть "героями певного періоду" і всі персоналії зведуться на нівець. Всі світлини, що так ретельно розкладені по текам на комп'ютері та розмежовані тегами - скинуться одним великим файлом у шухляду. Всі дописи, нариси ( Read more... )

Кольори змішувалися між собою і, замість очікуваної веселки, утворювали брудно-болотну палітру. А хотілось іншого. Хотілось молочних за додиками простирадл та рожево-пастельних візуалів. Мурашки, що хвилями розтікалися шкірою, говорили про те, що вміння відчувати все ж таки вижило серед намаганнь поховати будь які прояви емоцій. І, напевне, це ( Read more... )

До абсурдності кришталева чистота помислів подекуди навіть лякала. Точніше не так лякала, як вносила абсолютний дисонанс у конект між відчуттями і фактичними діями. Все частіше я задавалась питанням: "Що я тут роблю?". Питанням, не риторичним, як це було раніше, на кожному етапі формування власної особистості та дорослішання. А абсолютно логічним ( Read more... )

Якщо я спробую бути цілком відвертою сама з собою, то є дуже великий ризик, поїхати глуздом. Бо, я вже відчуваю, що мене безсилить те, що відбувається всередині. Я відчуваю, що з кожним днем мені стає все важче дружити з тобою. Якщо бути чесною, то я зовсім тобі і не друг. І ти сам це прекрасно розумієш і відчуваєш. Ти якось надто важливий. Ти став ( Read more... )

Сни. Вони ніби є просто спалахами підсвідомості але, в той самий час, вони диктують так багато. Останні пів року я вірю їм більше ніж будь яким проявам адекватності.
Більша половина з того, що мені сниться, через певний час стає реальністю. При тому мені не сняться конкретні події, люди, історії. Я бачу сни про відчуття. І, найстрашніше, що всі вони ( Read more... )

   В асфальтних тріщинах столичних вулиць ховались чужі секрети. Чиїсь недоздійснені мрії, чиїсь недоговорені фрази, недослухані треки… Уривки емоцій та відчуттів. Вулиці цього міста ховали у собі тисячі, можливо навіть мільйони, людських історій. Вони настільки вкарбувалися в бульварну бруківку, трамвайні колії, вуличні стоки, що давно вже стали ( Read more... )

Крізь світло нічних ліхтарів падав, мабуть, ще поки новорічний сніг. Крізь звуки музики у навушниках, відлунням звучали ноти, чи то легкого суму, чи може просто думок. Грунтованих на спогадах, на здійснених тобою справах, на посмішках подарованих тобою комусь, на питаннях, на пошуку відповідей...

А що ти зробила? Що ти вже зробила? Якщо станеться ( Read more... )