Краплі з такою потужністю тарабанили у скло, що подекуди ставало страшно. Так щиро, як колись у дитинстві. Злива, своїми звуками, створювала ритми, які досягали унісону із серцебиттям. Обійнявшись в'язаним светером, я провалювалась у безмежжя власних стін. Маленька зелена кухня ховала мене у собі, тим самим не дозволяючи осені вполювати залишки
(
Read more... )