Поглянь но, любий, а світанки цього міста знову пастельно-рожеві. І знаєш, моя до тебе Ніжність має схоже забарвлення ( Read more... )

Краплі з такою потужністю тарабанили у скло, що подекуди ставало страшно. Так щиро, як колись у дитинстві. Злива, своїми звуками, створювала ритми, які досягали унісону із серцебиттям. Обійнявшись в'язаним светером, я провалювалась у безмежжя власних стін. Маленька зелена кухня ховала мене у собі, тим самим не дозволяючи осені вполювати залишки ( Read more... )

Намагання встигнути за змінами життєвих біоритмів обертається загостренням сприйняттів та у результаті перетворюється на суцільний ступор. Просто в якийсь момент перестаєш сприймати навколишній сумбур і опиняєшся неначе в прострації. Можливо це втома, можливо захисна реакція організму, здебільшого нервової системи, а можливо це вплив фізичної ( Read more... )

Звуки. Не сумісні. Їх дуже багато. Різної гучності. Різного настрою та сенсу. Ті, що у купі створюють шум. І якщо прислухатися до нього дуже уважно, то можна поїхати глуздом.

Люди, голоси, машини, телевізори, радіохвилі, виделки, тарілки, сварки, сирени, годинникові стрілки…

Серед цього всього, я зовсім не чую звуків власного серцебиття. А мені так ( Read more... )

Між днями і містами пролітали думки. Мрії. Автомобілі. Спогади. Роздуми. Час, врешті решт. Життя собі спливало, і вже від цього факту робилося спокійніше. Адже могло бути і не так.
Воно спливало досить активно. Мабуть надто активно, щоб сумістити швидкоплинність подій із їх сприйняттям.
Це зовні. А всередині було тихо. Не те щоб спокійно, а якось ( Read more... )

Я страждаю на недосипання. А через нього на галюцинації. Останні два тижні.

Галюцинації мне радують. Бо красиві. Над неадекватні. Недосипання - недуже. Бо страшно. Стає трошки страшно. Не саме недосипання (це якось вже стало нормою). А страшно від іншого: від починання звикати. Звичка. А що потім? Залежність?
Я розумію нікотин. Алкоголь. Молитви на ( Read more... )

А знаєш, гори - це все таки дивовижно. Тиждень там і у тобі автоматично плюсуються натхнення, мрійливість і таке, для мене цінне, відчуття повної свободи.

Важкий тиждень. Насправді важкий. Паранормальність погодних змін, спання по декілька годин на добу, зйомки, що важко не назвати екстремальними.
Як наслідок - бронхіальний кашель, що підкидає з ( Read more... )

Насичено позитивні вихідні, а точніше їх наслідки,  виходять з мене зовсім не позитвними шмарклями, кольору забрудненого болота, беззупиними слізьми,  що виникли на грунті надвисокої температури тіла, та спітнілістю цього самого тіла.

Заливаюся літрами чаю, щоб хоч тошки полегшало. 
Добра Лесічка годує мене якимись рожевими пігулками. Що воно таке, я ( Read more... )

Вони могли творити лише довівши себе до припадків.
"натхнення" - невідома форма епілепсії.

Всебудедобревсебудедобревсебудедобре. Все буде.
Страх лише перед тим, що може стати нудно.
Тому треба шукати.
Не зупинятися.
Надихатися.
Підгодовувати метеликів у животі.
щоб не передохли від буденності.Щось незрозуміле тривожить. Що саме незнаю. Так, ніби щось ( Read more... )

Я не розумію, що відбувається. Мозок не працює.
Презентація Халфаєрів - круто.
Вони у мене молодці.
Лавра  як завжди  - провал.
І знову до ранку. Поки охорона не випхала. І знову таксі додому.
Сашка - мій добрий янгол. Дякую тобі. Якби не ти, хто його зна, чим би це все закінчилось...
Жанна - мій персональний сотона. Колись ми з тобою таки дограємось ( Read more... )