Mountains.
Насичено позитивні вихідні, а точніше їх наслідки, виходять з мене зовсім не позитвними шмарклями, кольору забрудненого болота, беззупиними слізьми, що виникли на грунті надвисокої температури тіла, та спітнілістю цього самого тіла.
Заливаюся літрами чаю, щоб хоч тошки полегшало.
Добра Лесічка годує мене якимись рожевими пігулками. Що воно таке, я не знаю, але я їй вірю. По-перше Лесічка хороша, а по-друге - я просто не маю вибору, бо мушу зібрати себе по шматках у щось більш-менш путнє до вечора.
Адже вже ввечері я буду вже на шляху до Карпат.
Гори.... Кохані. Ви сумували за мною. Вже завтра я буду у вас.
Я люблю Гори. Там мені якось дуже добре.
Коли прислухаєшся до них, то можна почути як вони шепочуть. Вони розповідають казки.
Вони своїми верхівками торкаються неба, плекають його і подекуди граються хмаринками.
Якщо ставитияся до них з повагою і любов*ю, то вони поділяться з тобою своїми легендами.
Вони дозволять доторкнутияся до неба.
Вдихнути чисте гірське повітря і уявити, що ти вмієш літати.
Це все у поєднанні з колоритом українських Карпат і гуцульськими традиціями.
Отже, їду знімати в Карпати. А крім зйомок їду за добрячою дозою натхнення. Черпатиму його вечорами сидячі на балконі готельного номеру з какао і спостерігаючи за тим, як засинають Гори.
