Сьогодні хлопці-охоронці на телекомпанії особливо зворушливі. Ну принаймні по відношенню до мене. І здається вони вже почали щиро вірити у те, що я тут живу. Та я і сама, задаться, вже у це вірю. Ще декілька діб у подібному режимі і я не виключаю, що охоронці почнуть тягати мені бутерброди.
У мене змішалися монтажі та писанина сценарієв. Зловила ( Read more... )

Це так потрібно. Зі стабільною періодичністю висмоктуватись повністю. Досягати стану цілковитого виснаження. Заради того, щоб померти від втоми, а прокинувшись з ранку, народитися заново.
Прожити чергове маленьке життя. Пережити, нехай не довгу, проте повноцінну закінчену історію. Поглинути у неї повністю, а по закінченню - померти від втоми.
Щоб ( Read more... )

І як би там не було, я сумувала. Я сумувала за телебаченням. Люблю я його. Хоч іноді воно доводить  мене до сказу \ нервовий зривів \ зимових депресій \ розчарування у людях і почуттях \ подекуди сліз \ та хронічного недосипання. Але я люблю. І знаю же, що воно мене теж. У нас взаємно шизофренічне кохання, ґрунтоване на творчості  і легкому ( Read more... )

По-моему, творческая искра никогда не гаснет. Чем чаще черпаешь из колодца вдохновения, тем полнее он становится. Чем больше я работаю, тем больше у меня появляется идей. Откуда они появляются, из моего подсознания или извне, неважно. Важно то, что я вкладываю в свои истории. (с)
   Я не знаю як вона це робить. Я не знаю що саме вона робить, але це ( Read more... )

Фабрика грез зажигает огни -
Это наркоз, это магнит.
Это магнит впаяный в мозг.
Фабрика грез, фабрика грез.
Фабрика грез - дверки, проверки,
Шутки, маршрутки и феерверки.
Эти мечты на фетилях,
Больше, ты, больше, чем я.чем

Фабрика грез зажигает огни -
Быстрые дни, быстрые дни.
Бег по лучу, бег за лучом.
Хочется стать кем-то ещё.
На поводках, на проводках,
На ( Read more... )

Залишки зими давалися важче ніж вся та зима, що передувала цим залишкам. Коли розумієш - ще зовсім трошки. Коли ще два тижні і… І буде щось. Щось чого чекаєш, хоча сам не знаєш що це буде. Певний чекпоінт.

Фізичною втомою по тілу пробігали судоми.

Я зовсім заплуталась у часі. Я вже не відрізняла дня від ночі. І все йшло одним нескінченним потоком.

І ( Read more... )

Стопкадрами у свідомості фіксувались моменти. Теплою рідиною у мені розливалося відлуння моря. А я сиділа у готельному номері, за вікном якого спав мегаполіс.

Донецьк був холодним і сірим. Мені тут якось важко дихалось.

Я думала про засніжені пальми, що лишилися у вчора. І море, яке так ніжно обіймало собою місто.
Місто щастя. Так вони його називали ( Read more... )

  Міста спліталися зі знімальними днями й ночами монтажу. Люди видозмінювалися в залежності від ступіні втоми та раптово народженого натхнення. Поміж божевіллям зйомок, були кілометри доріг, що навіювали спокій. Музика у навушниках. Засинання на колінах. Куріння і кава на заправках, ховаючись від вітру поміж дальнобійних фур.

Вчора день почався з ( Read more... )

Ти кажеш, що я не правильна. Що не можна от так ставитись до людей, до подій, до всього, що навколо. Ти кажеш, що я намагаюсь «штучно світитись» (с.), за для приховання власних переживань/самотностей/шифрів/відчужень… Ти мене зовсім не знаєш. Ну майже. І я здаюсь тобі неправильною.
Але я не можу інакше.
Те, що я посміхаюсь - це всього навсього моя ( Read more... )

Ми будемо пити каву і п’яніти від перенасичення кофеїном.
Ми закриємося у кімнаті 3х3 і будемо там жити.
Ми будемо сваритись і періодично хотіти вбити одне одного.
Ми будемо по-черзі засинати і не визнавати цього.
Ми будемо дихати задухою, і навмисне не пускати у нашу кімнату повітря.
Людей ми також сюди не пускатимемо.
Ми не повернемось додому цієї ночі ( Read more... )