Море було якимось іншим ніж раніше. Після зустрічі з океаном, воно вже не здавалось таким невичерпним і всемогутнім. Але, тим не менше, воно розливалось в мені солоною бурхливістю.
Я сиділа на скелі над пріовою і намагалась не загубитись у яскравості та кількості зірок, що були надто близько, як для української суботньої ночі.
Саундтреки гітари і ( Read more... )

У Вавілоні не страшно. У Вавілоні не страшно.... Мені тут не страшно.
Повторювала я собі, запхаючи у вуха навушники, з яких лунали саундреки старого джаззу. Звучання з плеєру дуже різнилось від звучання треків у старих фільмах. Вініл - не Aple. Але що ж поробиш, як епоха мого існування не співпадала з епохою моїх відчуттів. Ну, принаймні, сьогодні.
( Read more... )

Справа мабуть не у внутрішньому сумбурі, а в елементарному, і абсолютно логічному, бажанні рухатись.
Рухатись фізично і внутрішньо. Від кілометрових прогулянок нічним Києвом до творчої самореалізації. Все це необхідність. Без руху - я гнию. І одна справа, коли твій рух гальмує гіпс на нозі. Зовсім же інеше - коли мізки твої, знаходяться в такому ж, ( Read more... )

Сьогодні хлопці-охоронці на телекомпанії особливо зворушливі. Ну принаймні по відношенню до мене. І здається вони вже почали щиро вірити у те, що я тут живу. Та я і сама, задаться, вже у це вірю. Ще декілька діб у подібному режимі і я не виключаю, що охоронці почнуть тягати мені бутерброди.
У мене змішалися монтажі та писанина сценарієв. Зловила ( Read more... )

Повітря свіже після дощу. У місті мало машин і людей. Ранкова кава і чудовий радісний настрій.
  Проте важко знову налаштувати себе на активний робочий лад.
  На телекомпанії майже нікого немає, адже для всіх вихідні ще тривають. А у нас тут дед лайн. Тож треба побороти у собі бажання гуляти містом, вигулювати столицею всіх хто приххав на ці ( Read more... )

Ми повернулися в Київ. Повернулися сьогодні о восьмій, а всі думки ще досі там.
Там у Карпатах.
Там, де нам було так весело, круто, екстримально,
сніжно, різдвяно, казково, ніжно, трешево, радісно, глінтвейново, інтелектуально, танцювально, обіймашко-цілувашково...
Три дні - різдвяного дива.

Щоправда карму нашій веселій компанії підлаштувати не ( Read more... )

Львів воістину прекрасний. Тут насправді повітря наповнене казками. На кожному кроці. На кожній з його затишних вулиць. Люди - як казкові персонажі. Та і ми всі насправді такі самі. Тому що у Львові інакше не можна.

Я приїхала о пів на четверту ночі. З моїх на цей момент вже не лишилось нікого живого, адже їх вечірка тривала ще з п*ятничного вечора ( Read more... )

Я не розумію, що відбувається. Мозок не працює.
Презентація Халфаєрів - круто.
Вони у мене молодці.
Лавра  як завжди  - провал.
І знову до ранку. Поки охорона не випхала. І знову таксі додому.
Сашка - мій добрий янгол. Дякую тобі. Якби не ти, хто його зна, чим би це все закінчилось...
Жанна - мій персональний сотона. Колись ми з тобою таки дограємось ( Read more... )

І як чудово після насичених вихідних просто сидіти вдома.
Пити чай і курити улюблений Marc Baren.
А в ногах у мене лежить моя смішна собака.
А в навушниках у мене Parov Stelar. Які ж вони все таки круті.
А в середині у мене метелики.
Відчуття закоханості підбиває мене на неспання, мрійливість, натхнення для чергової порції писанини.
Караю себе за просто ( Read more... )

Так я і не встигла побувати піратською принцесою.
У планах на ніч: піратський острів чи Ворзель. Другий переміг і я поїхала туди.
Можна сказати відмовилась від корони зарази нашого маленького раю під Києвом:).
Щоправда не зовсім все було там аж прямо по-райськи:

- Мої пірати сильно образились і засмутились, що я не приїхала. особливо маленький Тімо. ( Read more... )