Замість піратського корабля - одразу в рай.
Так я і не встигла побувати піратською принцесою.
У планах на ніч: піратський острів чи Ворзель. Другий переміг і я поїхала туди.
Можна сказати відмовилась від корони зарази нашого маленького раю під Києвом:).
Щоправда не зовсім все було там аж прямо по-райськи:
- Мої пірати сильно образились і засмутились, що я не приїхала. особливо маленький Тімо. Мене потім довго мучала совість, як можна було образити чарівного клоуна? Тої ночі вони лишилися без піратської принцеси.
- У Ворзель я їхала на останній маршрутці, бо ввечері до тоо ще мала багато справ у Києві. Приїхавши, я натрапила скоріш на будинок божевілля ніж рай. Виявляється вечірка у них триває вже с самого ранку. Всі п*яні в лайно, веселі, подекуди сумні, хтось ловить бєлки, а хтось взагалі намається зв*язати хоча б два слова для висловлювання власних думок. Я більш-менш твереза подивилася на це все, зрозуміла, що мені треба або тікати, або наздоганяти їх усіх, бо інакше моя голова просто вибухне:)
- Хлопчик з блакитними очима так і не приїхав :(
-А зранку у нас від зупинки сердця помер пухнастий чорно-білий кролик... :( :( :(
Але незважаючи на всі не райські події - там прекрасно.
Особливо ранки. Валятися всім дружно на траві, бігати з Наташкою по газону, грати в карти, снідати всім разом, як одна велика родина, на терассі, і декілька годин змушувати себе зібратися і поїхати в Київ. А звідти насправді важко поїхати.
Поки я доїхала до Києва, був вже далеко не ранок, навіть не обідній час. Тому додому я забігла на пів годинки прийняти душ, вдягнути миле платтячко і поїхала на татову прем'єру, захопивши з собою ще трьох друзів і одного журналіста.
Ось таке.
У планах на ніч: піратський острів чи Ворзель. Другий переміг і я поїхала туди.
Можна сказати відмовилась від корони зарази нашого маленького раю під Києвом:).
Щоправда не зовсім все було там аж прямо по-райськи:
- Мої пірати сильно образились і засмутились, що я не приїхала. особливо маленький Тімо. Мене потім довго мучала совість, як можна було образити чарівного клоуна? Тої ночі вони лишилися без піратської принцеси.
- У Ворзель я їхала на останній маршрутці, бо ввечері до тоо ще мала багато справ у Києві. Приїхавши, я натрапила скоріш на будинок божевілля ніж рай. Виявляється вечірка у них триває вже с самого ранку. Всі п*яні в лайно, веселі, подекуди сумні, хтось ловить бєлки, а хтось взагалі намається зв*язати хоча б два слова для висловлювання власних думок. Я більш-менш твереза подивилася на це все, зрозуміла, що мені треба або тікати, або наздоганяти їх усіх, бо інакше моя голова просто вибухне:)
- Хлопчик з блакитними очима так і не приїхав :(
-А зранку у нас від зупинки сердця помер пухнастий чорно-білий кролик... :( :( :(
Але незважаючи на всі не райські події - там прекрасно.
Особливо ранки. Валятися всім дружно на траві, бігати з Наташкою по газону, грати в карти, снідати всім разом, як одна велика родина, на терассі, і декілька годин змушувати себе зібратися і поїхати в Київ. А звідти насправді важко поїхати.
Поки я доїхала до Києва, був вже далеко не ранок, навіть не обідній час. Тому додому я забігла на пів годинки прийняти душ, вдягнути миле платтячко і поїхала на татову прем'єру, захопивши з собою ще трьох друзів і одного журналіста.
Ось таке.