Jun 09, 2010 02:04
Остання ніч вдома.
Думок так багато і я розумію, що сьогодні не засну.
Завтра мене вже тут не буде.
Скоріш би. Бо те, що зараз відбувається у голові - неможливо витримати.
Стало якось по справжньому сумно. Остаточне розуміння всього, що відбувається і що відбудеться завтра і багато днів-тижнів-місяців потому, так до кінця і не настало.
Залишаться лише приємні спогади і імена в титрах.
Залишиться все що було важливим. Але мабуть таки не необхідним.
Залишиться те, що за останні дні здалось мені необхідним, але не було моїм. Нажаль. Хоча закохуватись у блакитні очі - це так типово.
Залишився шматочок надії, що мені буде заради чого повернутися.
Залишилася мрія не повертатися, а обїхати весь світ.
Залишається сподівання, що багато чого переосмислиться і мозок трошки реабілітується. І тоді можливо я повернуся іншою людиною. І можливо навіть хорошою. Кращою ніж була до.
ПС: Пиши мені хоча б есемеси...
подорожі,
страх,
моє,
хтось,
мариво