Отже, весна добігла фіналу. Але, як на мене, зовсім не логічно. Бо якби я могла керувати логікою - я б ніколи і ні за що не завершувала цю весну. Я б змінила всі правила і дозволила б їй бути безкінечною. Але це не в моїх повноваженнях. Може і на краще, бо хто його знає що там попереду. Калейдоскоп існування каже про те що там літо. А яким воно ( Read more... )

- Ты как то так внезапно появился...
- Булкина, я здесь вообще то четвертый день.
- Тогда это были лучшие четыре дня за последние пять. (с.) Ми.
  Це моя Весна. Вона така моя. Така, якою я її відчуваю. Така, що розливається всередині теплом. З додаванням березневого вітру. З залишками недорозсталого снігу на тротуарах. З внутрішнім відчуттям ( Read more... )

Повітря свіже після дощу. У місті мало машин і людей. Ранкова кава і чудовий радісний настрій.
  Проте важко знову налаштувати себе на активний робочий лад.
  На телекомпанії майже нікого немає, адже для всіх вихідні ще тривають. А у нас тут дед лайн. Тож треба побороти у собі бажання гуляти містом, вигулювати столицею всіх хто приххав на ці ( Read more... )

Не дивлячись на те, що з монтажки я вилізла лише о четвертій ранку, я маю сьогодні , надиво, добре самопочуття.
А разом із ним чудовий настрій.
Сьоодні вперше приїхала на канал на моєму новенькому ровері.
Так радісно від цього.
Весело їхати містом поміж машин та людей, посміхаючись всім, кого зустрічаєш дорогою.

От сиджу зараз пишу сценарій а у голові ( Read more... )

За традицією, одразу після мого дня народження  - настає справжня весна. Тепла, сонячна і дитячо-радістна.
Так і сталося.

- Вчора я знову сіла на велосипед. Щастю немає межі.
Посмішка, як у дитини. Вітер в обличча і весь вечір я каталася вулицями весняно-теплої столиці.

- На літо плани більш-менш сформовано.
Звісно не стовідцотково (у нашій роботі - ( Read more... )

Як все ж таки приємно повертатися до свого маленького світу. Під ранок. Зачинитися там і слухати Бреговича, повільно видихаючи дим. Закритися і забути про день, що минув. Забути навіть про те, що це був день мого народження.
Просто собі абстрагуватись і довго писати. Таку щедалеко незавершену історію.Вишукувати пояснення моїй байдужості до всього, ( Read more... )

Весняний ранковий вітер змушує посміхатись. Посміхатитсь перехожим на вулицях міста.
І я йду, відриваючись від асфальту і злітаючи над містом і його хмарочосами.
Білими кедами по весняним хмаринкам.
І я впевнена, що все буде добре. Я знаю це напевна.
Я готова пообіцяти.
Тепло всередині і зовні.
Очі світятся, неначе, я десь зовсім не тут. Не в цьому місті ( Read more... )

Дивне. Все надто дивне. Дивне для мене, проте, мабуть, нормальне для навколишнього.

Мабуть це весна.

Мої. Кожен з них посміхається. Кожен посміхається чомусь своєму, проте вони щасливі. Я бачу їх посмішки. І, знайте, це прекрасно. Коли твої щасливі. Кожен має свій привід, проте у більшості своїй вони щасливі. Хтось закоханий, хтось у процесі, хтось ( Read more... )

Я відчуваю весну. Вже повною мірою. Вона в мені. Остаточне розуміння переходу до нового циклу. Циклу творчості, внутрішніх відчуттів, мрій, сприйняття. Перехід на новий рівень емоцій. Більш глибоких і тепло-сонячних.
Сонце на вулицях і прилив любові. Любові просто так. До вулиць і перехожих, до подарованих квітів і написаних сценарієв. Просто ( Read more... )

А ви вдихали київське повітря? не так як щоденно, а по справжньому, у повні груди. Зупинившись посеред вулиці, стоячи на вимершому ранково-недільному тротуарі. Ви помітили те, що помітила я?
Ви помітили, що у повітрі літає весна?
Вона непомітно опинилась і заполонила собою. Якось в один момент. Взяла і перегорнула все довкола.
Весна у сірому ( Read more... )