Драгобрат. Лижі. Різдво. І відчуття абсолютної радості.
Ми повернулися в Київ. Повернулися сьогодні о восьмій, а всі думки ще досі там.
Там у Карпатах.
Там, де нам було так весело, круто, екстримально,
сніжно, різдвяно, казково, ніжно, трешево, радісно, глінтвейново, інтелектуально, танцювально, обіймашко-цілувашково...
Три дні - різдвяного дива.
Щоправда карму нашій веселій компанії підлаштувати не завадило би. Спочатку наш автобус занесло на повороті, потім в нас ледь не врізалась фура, ми п*ять годин стояли чекали поки полагодять автобус, через це майже весь перший день було втрачено, дорога зайняла більше двадцяти годин. На сам Драгобрат ми вже піднімалися у машинках-кубиках, які своїм виглядом більше нагадували катафалки. Водій - псих. Однозначно і беззаперечно. Їхати по такій важкій дорозі, так ніби ти везеш мішки з картоплею, ще й до всього залишити машину на ручнику і вийти курити на майже вертикальному схилі. Всі борди і лижі, які були у автобусі погрузили саме в наш катафалк, тож ми були пресовані під тонною спорядження. Нарешті діставшись місця призначення, ми зрозуміли що ніякого катання не вийде. Замість снігу, гори вкривала зелена травичка і лиш подекуди з*являлися купки сніжку.
Але це все ніяк не зіпсувало нам уікенд, навіть подекуди дуже веселило.
А у Різдвяну ніч пішов сніг.
Ні, це був не просто сніг, це був Справжній Різдвяний Сніг.
Сніжинки-пластівці розміром з пів долооні. Різдвяно-сніжно-біле простирадло за одну ніч вкрило собою все. На ранок снігу було по коліно, а то і більше. Це як у казці.
І тут вже пішло катання. І пішли підйоми. Спуски. Адреналін. Заїзди у колибу по глінтвейн. Далі катання. І так до самого вечора. З такою шикарною погодою катати набагато крутіше, а ніж по траві:)
А вечорами у нас були вечірки. Вечірки на найвищому рівні. Ми реально качали!:) Олдстайл як завжди шикарний. Ми не тільки стрибали танцювали, а ще й водили хороводи, плясали під гуцульські та балканські мотиви. Ми наводились хороводи, що на коліні у менездоровезний синець.
На голові, доречі, теж шишка після невдалої спроби покататися без снігу і як наслідок - шикарне сальто назад на швидкості і удар головою, у траву. Це була перша і остання спроба того дня. Лікар мене кататись більше не пустив, мотивуючи це легким струсом мозку. Натомість ми з Леонідичем заліпали в номері, дивились кіношку і просто вирубились. Коли я прокинулась голова вже майже не боліла і на наступний день, я вже чудово себе почувала і літала на лижах, вже по засніженим схилам.
Я дуже задоволена цими вихідними. Прекрасне різдво. Прекрасні Карпати. Прекрасне катання. Все прекрасно.
Є за що любити зиму. Є чим пишатися. Є завдяки кому почуватися щасливою.