Казка існує. Важливо лиише вірити. Наперекір усьому. Щиро вірити. Не зважаючи на зовнішні подразники, на намагання людей та обставин вбити у тобі цю віру. На гучні репліки, що казки не буває, що життя різниться від твоєї внутрішньої іллюзорності. Всеодно не переставати вірити. З останніх сил, коли вбивчість будення душить так сильно, що хочеться ( Read more... )

У продовження циклу "Мегаполісно-модивікованих казок":

У місті казок

Я дихаю містом, воно дихає нами.

Твоїми словами, моїми віршами.

Сурогатом вівторків та похміллям субот.

Все дуже просто жодних турбот.

Все на інстинктах, що хочеш - те маєш.

Один лише натяк, а далі сам знаєш.

Нічого не бійся, це така гра

Сховайся в мені і рахуй до трьохста.

Мегаполіс ( Read more... )

А вночі настає найважче. Коли ти засинаєш. Засинаєш обіймаючи ковдру. Ти обіймаєш її зі всією, притаманною тобі ніжністю. А вона лишається холодною. Вона позбавлена почуттів. Так само, як все те, що, наразі, тебе оточує.
   Останній тиждень я чую питання. Забагато питань\фраз\висновків на одну й ту саму тематику:
-         Що з тобою відбувається?
-   ( Read more... )

Коли небуть ти доростеш до того дня, коли знову почнеш читати казки.
А вони народжуються тоді,
коли неможливість жити у реальності досягає критичності.
Одні їх читають, а інші у них живуть.
У мене своя казка. У тебе - своя.


( Read more... )

Цього дня у Києві йшов сніг.

Він не відпускав моєї руки ні на мить.
Голова, здавалось, вибухне від перенасичення думок і емоцій.
Емоцій настільки багато і таких незрозумілих, що неможливо зафіксуватись хоч на одній.
Відчуття подібні до перемотки треків у плеєрі.
Дуже багато всього всередині і в водночас нічого.

Він каже, що казка більше не має сенсу.
Що ( Read more... )

А весна проявляється не у календарних змінах чи скиданні з себе тонн теплого одягу. Не у снігу, що тане і тим самим перетворює місто на море. Точніше не тільки у цьому.
   Моє сприйняття весни ґрунтується на внутрішніх відчуттях. На сяючих очах. Невичерпному натхненні, прогулянках містом. Відчутті внутрішнього тепла, гармонії і любові.Твоя весна ( Read more... )

Дивне. Все надто дивне. Дивне для мене, проте, мабуть, нормальне для навколишнього.

Мабуть це весна.

Мої. Кожен з них посміхається. Кожен посміхається чомусь своєму, проте вони щасливі. Я бачу їх посмішки. І, знайте, це прекрасно. Коли твої щасливі. Кожен має свій привід, проте у більшості своїй вони щасливі. Хтось закоханий, хтось у процесі, хтось ( Read more... )

А у Днiпропетровську дуже холодно. I пахне специфiчним, притаманним лише Днiпру, повiтрям.

Це мiсто маэ для мене особливий сенс. Воно закарбувалось у пам*ятi i спогадах пiд час мого велосипедно-циркового трiпу. Тут мене спiткав величезний шамток пережитих мною емоцiй. Тодi. Коли казка мала мiсце.

Я сиджу у готельному номерi, що подiбний до дитячоi ( Read more... )

Я устала искать правых,
Мне плевать кто кого трахал,
Мне плевать кто тогда начал -
Это ваши дела - ваша грязь... (c.)

Слухати тупі розмови, дешеві історїї, плітки... Просто бруднитись. Від усього того, що чуєш. Мовчки курити і абстраговуватись від цього бруду. Мріячи про гори.
Тікати. тікати. тікати.
ВІд того, що змушує мене непосміхатись.
А нащо мені те ( Read more... )

Ось вам дитячо-різдвяний віршик.
Щопрада написаний ще минулого року, проте не опублікований:

Ти чуєш звуки дзвіночків,
Маленьких таких і казкових?
Десь серед зимної ночі
Відлуння мелодій святкових.
Крізь ніч прокрадається казка,
А з нею зимові дива.
Ти не лякайся будь ласка
Святкового духу Різдва.
В небі кружляють сніжинки -
Маленькі смішні янголята.
Вони ( Read more... )