Новорічно-різдвяна казка.
Казка існує. Важливо лиише вірити. Наперекір усьому. Щиро вірити. Не зважаючи на зовнішні подразники, на намагання людей та обставин вбити у тобі цю віру. На гучні репліки, що казки не буває, що життя різниться від твоєї внутрішньої іллюзорності. Всеодно не переставати вірити. З останніх сил, коли вбивчість будення душить так сильно, що хочеться впасти на брудний, засніжений асфальт мегаполісу і здатися, визнавши, що вони були праві. Мокрим, замерзлим цуценям валятися на узбіччі напівпритомною і вірити. Всеодно вірити у казку.
Я була за крок до зневіри. Я майже визнала, що казок не існує і вже майже змирилася, що очі вже ніколи не палатимуть так, як тоді, коли я була зовсім маленька.
І саме у той момент, за мить до зневіри сталося диво. Справжнє Новорічно-Різдвяне диво.
Те, що це саме воно, зрозумілося не одразу.
Розуміння дива прийшло вже тоді, коли я була далеко від дому. В іншому, напевне найнеочікуванішому місті.
А потім було наступне місто, а потім наступне... І кілометри, колії, автобуси і потяги, самостворений нами побут, що змінювався новим, як тільки ми починали до нього звикати.
І казка... І не важливо, чи це ми жили в середині казки, чи то вона жила всередині нас. Важливий факт її існування. І відчуття абсолютного щастя від кожного її розділу, кожної сторінки, від усіх її персонажів.
Кожна історія змінює нас докорінно. І ми вже ніколи не будемо тими, ким були до її початку.
Я вірю у те, що найкраще в житті стається спонтанно. Можна вийти з дому 30-го грудня і нічого не плануючи повернутися за 10 діб, проїхавши тисячі кілометрів Україною. Колекціонувати подолані нами кілометри і наповнювати себе емоціями. Всмоктувати враження і полювати на відчуття.
І повернутися додому щасливою. А від цього іншою. Зовсім іншою, аніж до початку цієї різдвяної історії.
Казка існує. І тепер вже точно ніхто не переконає мене, що так не буває. Тепер я знаю це напевне. Я знаю, що вірила не дарма.
Казка існує. І як доказ - очі, що світяться. Мої і ще одні. Так само натхненні.
Казка існує. І вона не закінчиться допоки у неї вірять.
А ми віримо.
Ми - казкові персонажі. Ми головні герої нами же створеної історії. Ми мандрівники та мисливці за відчуттями. Ми дві пари дитячо-палаючих очей.
Ми вільні і від цього щасливі.
Це були найкращі новорічно-різдвяні канікули з усіх!
Дякую...
Київ - Дніпроперовськ - Одеса - Львів - Київ.
Posted via LiveJournal app for iPhone.