Щирозелені.
Серед цілого величезного міста, серед безлічі інших міст і країн, серед сотень людей, майже десяток років та тисяч кілометрів... Я ніде не бачила такої щирої ніжності. Ніде, окрім як у цих очах.
Навколо все таке інакше. Все, абсолютно все здається штучним і нещирим. І треба якось існувати у цій штучності. Бо іншого виходу немає. Треба змушувати себе повірити в іллюзорні емоції, просто щоб не перетворитись на шмат чогось бездушного і так само штучного.
Але, існує щось зовсім інше. Ніби з іншого виміру. За відчуттями - з іншої планети. Де зупиняється час і забуваєтбся все.
Лише перетином поглядів, та фіксуванням взаємотепла.
З підсвідомим бажанням беззупинності.
Я, напевне, вічність могла б дивитись у ці очі. Бо лише в них я бачила таку не підробну, не навмисну справжню ніжність...
Posted via LiveJournal app for iPhone.