Тевтонський орден. Погезанія
Подвигів у Помезанії Генріху ІІІ здалося замало. І тоді він в 1237 році обладнав два кораблі «Пілігрим» та «Фрідлант». Це були невеликі судна тих часів - коги. Підплив з моря до місця впадіння ріки Ельбінг до Свіжого моря (нинішня назва Віслінської затоки) і заклав навесні 1237 року тут замок Ельбінг. Принцип закладення був той самий, що і у випадку Квідзина - спочатку закріпитися там, де це вийде, а потім, роздивившись, знайти більш придатне місце для замку. Таким виявився острівець посеред річки з однойменною назвою.
Ког - це однощогловий палубний корабель довжиною 15-25м, шириною до 5-8м з високими бортами, який міг використовуватися для торгових перевезень (об’єм трюму 150м3) і для військових операцій. Щогла споряджалася вітрилом 150-200 м2. Висота бортів 3-5м. На баках та юті за зубчатими надбудовами могли ховатися лучники, пращники, а пізніше і арбалетники, прикриваючи, наприклад, операцію десантування на ворожий беріг. Винайшли коги фризи, які освоювали узбережжя Атлантичного океану. Виготовляли корабель з дубових стовбурів, всі елементи конструкції випилювалися, а не витісувалися, як драккари вікінгів. Для керування був передбачений механізм: кермо-форштевень-румпель, вперше задіяний саме на цих суднах Зручна конструкція та швидкість цих суден була оцінена Ганзейским союзом і використовувалася аж до появи каравел у XV ст.
Пікантність ситуації полягала в тому, що майже поряд з новоутвореною фортецею стояло торгове городище прусів - Трусо. Колись це був один з найважливіших точок давнього античного торгового Бурштинового шляху.
Починався той шлях десь в районі Куршської коси, коло міста Каупа (нині поряд знаходиться село Мохове Калінінградської області). І тягнувся аж до самого Риму. Пруси знаходили бурштин на березі Балтійського моря, збирали його, просіюючи пісок, а потім зібрану сировину продавали на південь. Трусо, як і Каупа, були своєрідними центрами, куди стікався весь добутий бурштин. Тут діяли торгові представництва та факторії багатьох іноземних країн, але найбільшим було представництво вікінгів. Може тому місто помилково вважають саме скандинавським. Площа була значною, Трусо було співставним з тодішніми великими балтійськими портами: Біркою і Волином.
Через Трусо лежали інші шляхи - з-над моря через пруські землі до Русі, а далі - до Візантії. Саме тому тут знаходять багато предметів, вироблених у Візантії. Із заходу до міста підходили торгові шляхи з надрейнських земель. Доставляли крам шкутами, кораблями з плоским дном, латинським косим парусом та веслами. На кормі в нього знаходилася шкіперська кабінка. На веслах сиділо 16-20 веслярів, по двоє на кожному веслі. Такий корабель міг брати одночасно до 100 тон краму, які витримував завдяки плоскому дну - щось на зразок сучасної баржі.
Основна забудова центральної та портової частин міста - довгі трьохкамерні будівлі у фахверковому стилі площею від 50 до 120 м2. Тут жили і працювали ремісники, торговці зберігали сій крам.
В північній частині знайшлися напівземлянки та хати-зруби, площею до 20 м2. Нажаль, від старих конструкцій не знайшлося нічого, тому здогадатися як само виглядало місто, можна тільки по глиняним фундаментам та цвяхам, які скріплювали великі дерев’яні конструкції.
Тут ліпили горщики, в яких зберігали привезений купцями крам.
Тут грали в азартні гри, як у всякому морському порті. Програвали-вигравали. В Трусо знайшли кульки до хнефатафлу та кватрутафлу. Описи ігор туточки (російською) і ось туточки (польською).
Хнефатафл
Кватрутафл чимсь схожий на нарди
У ІХ ст. із Хедебю до Трусо за сім днів дістався англійський мадрівник Вульфстан. У своєму донесенні королю Англії Альфреду Великому він вказує, що місто розташоване на березі озера Друзно, що з того озера витікає річка Ілбінг, яка впадає в Естмере, тобто Віслинську затоку, ширина якої тоді була не менш 15 миль. Землі по правому берегу Вісли мандрівник назвав Вітландом, вони належали естам, тобто прусам. Реляція Вульфстана передає трохи переінакшені пруські гідроніми. Так Естмере - це Aīstinmari.
Естмере - країна естіїв
До останнього часу локалізація міста була проблематичною, хоча Вульфстан чітко описує місце. Ландшафт тої місцевості, яку називають Жулавами, за тисячу років сильно змінився. Насамкінець багаторічні дослідження дозволили припустити розміщення міста на березі озера Дружно, що коло Янова Поморського. Нині воно відомо нам за дослідженнями польського археолога Марка Ягодзіньского. Хоча ряд вчених не згодні з тим, що знайдена осада є саме легендарним Трусо.
Приблизне розташування міста Трусо. На задньому плані озеро Дружно
У Х ст. значення міста починає поступово зменшуватися. Майже поряд розростався під неусипним контролем Пястів Гданьск. По другий бік вікдривалися все нові і нові колонії вікінгів - Ревель тощо. Занепаду сприяли пожежі, часті війни, так що на час приходу тевтонів місто знелюдніло. Тим більш, що Ельблонг почав швидко розростатися, стаючи конкурентом Гданьску та Ризі. Альтернативною версією може бути поступове пересихання Віслинської затоки. Великі торгові кораблі втратили можливість заходити до порту, і торговці переорієнтувалися на ближчий до моря Гданьск, а потім і Ельблонг. Хоча за свідченням Петра з Дуйсбурга ті самі два кораблі маркграфа Генріха ІІІ затонули саме в Дружно. А, можливо, ускладнилися стосунки між прусами, яким фактично належало місто, та торговцями чи скандинавами.
Реконструкція міста Трусо
Звівши на берегу Ельблонга однойменний замок, Генріх ІІІ заклав північніше ще одне місто - Балгу. Фактично ці два замки стали основою для контролю за Балтійським узбережжям над Помезанією та допомогло в завоюванні Погезанії та Вармії.
Карта деяких пруських поселень Погезанії
Погезанія - то область, обмежена на заході каналом Ельблонг-Оструда, Ельблонгською височиною на півночі (місцина навколо Толкміцко) поряд з землею Ланзанією, на сході - витоками річки Пасленки (р-н Мілаково), а на півдні тягнеться аж до Оструди. Назва Погезанія походить від пруського слова «Po-gudian» - край, вкритий кущами. Дійсно, місцина дуже лісиста.
Ланзанія за Петром з Дуйсбурга була включена до складу Погезанії. Вона являла собою кілька пруських територіальних одиниць - лауксів, об’єднаних під владою нобіля в Толкмітах. Деякий час в 1210 році Ланзанія сплачувала данину данцям, хоча стосунки ті були дуже дивними. Поки кораблі стояли коло берега - данину платили. Варто було їм вшитися, позоставлена залога знищувалася, виплачувати будь що миттєво переставали. Згодом в 1215 році нобіль пруський Варпод приймає місію єпископа Християна, а вже за рік його охрещення тої землі затвердив сам папа римський Інокентій ІІІ.
Вид на городище Толкміта
Така невеличка область виявила великий супротив тевтонському ордену. Лицарям на чолі з Оттоном І з Бауншвейгу в 1239-40 роках доводилося воювати мало не за кожне поселення. Вони рухалися із закладеного наново замку у Старому Дзежгоні. І хоча на завоювання околиць Ельблонгу пішов лише рік, підкорення глибинних земель виявилось досить чуттєвим для братії.
Погезанія
А навіть закінчивши, лицарі не складали зброї - попереду маячіла широка Вармія.
Всі частини:
1. Тевтонський орден. Helfen - Wehren - Heilen!
2. Тевтонський орден. Частина 2. На берегах Вісли
3. Тевтонський орден. Перший цегляний замок
4. Тевтонський орден. Торгове місто Торунь
5. Тевтонський орден. Перша столиця в Прусії
6. Тевтонський орден. Тільки вперед. Марієнвердер-Квідзин.
7. Тевтонський орден. Дбаємо про тили. Радзинь-Хелмінський
8. Тевтонський орден. Ризькі мечоносці.
9. Тевтонський орден. Завоювання Помезанії.
10. Тевтонський орден. Погезанія
11. Тевтонський орден. Бальга
Ког - це однощогловий палубний корабель довжиною 15-25м, шириною до 5-8м з високими бортами, який міг використовуватися для торгових перевезень (об’єм трюму 150м3) і для військових операцій. Щогла споряджалася вітрилом 150-200 м2. Висота бортів 3-5м. На баках та юті за зубчатими надбудовами могли ховатися лучники, пращники, а пізніше і арбалетники, прикриваючи, наприклад, операцію десантування на ворожий беріг. Винайшли коги фризи, які освоювали узбережжя Атлантичного океану. Виготовляли корабель з дубових стовбурів, всі елементи конструкції випилювалися, а не витісувалися, як драккари вікінгів. Для керування був передбачений механізм: кермо-форштевень-румпель, вперше задіяний саме на цих суднах Зручна конструкція та швидкість цих суден була оцінена Ганзейским союзом і використовувалася аж до появи каравел у XV ст.
Пікантність ситуації полягала в тому, що майже поряд з новоутвореною фортецею стояло торгове городище прусів - Трусо. Колись це був один з найважливіших точок давнього античного торгового Бурштинового шляху.
Починався той шлях десь в районі Куршської коси, коло міста Каупа (нині поряд знаходиться село Мохове Калінінградської області). І тягнувся аж до самого Риму. Пруси знаходили бурштин на березі Балтійського моря, збирали його, просіюючи пісок, а потім зібрану сировину продавали на південь. Трусо, як і Каупа, були своєрідними центрами, куди стікався весь добутий бурштин. Тут діяли торгові представництва та факторії багатьох іноземних країн, але найбільшим було представництво вікінгів. Може тому місто помилково вважають саме скандинавським. Площа була значною, Трусо було співставним з тодішніми великими балтійськими портами: Біркою і Волином.
Через Трусо лежали інші шляхи - з-над моря через пруські землі до Русі, а далі - до Візантії. Саме тому тут знаходять багато предметів, вироблених у Візантії. Із заходу до міста підходили торгові шляхи з надрейнських земель. Доставляли крам шкутами, кораблями з плоским дном, латинським косим парусом та веслами. На кормі в нього знаходилася шкіперська кабінка. На веслах сиділо 16-20 веслярів, по двоє на кожному веслі. Такий корабель міг брати одночасно до 100 тон краму, які витримував завдяки плоскому дну - щось на зразок сучасної баржі.
Основна забудова центральної та портової частин міста - довгі трьохкамерні будівлі у фахверковому стилі площею від 50 до 120 м2. Тут жили і працювали ремісники, торговці зберігали сій крам.
В північній частині знайшлися напівземлянки та хати-зруби, площею до 20 м2. Нажаль, від старих конструкцій не знайшлося нічого, тому здогадатися як само виглядало місто, можна тільки по глиняним фундаментам та цвяхам, які скріплювали великі дерев’яні конструкції.
Тут ліпили горщики, в яких зберігали привезений купцями крам.
Тут грали в азартні гри, як у всякому морському порті. Програвали-вигравали. В Трусо знайшли кульки до хнефатафлу та кватрутафлу. Описи ігор туточки (російською) і ось туточки (польською).
Хнефатафл
Кватрутафл чимсь схожий на нарди
У ІХ ст. із Хедебю до Трусо за сім днів дістався англійський мадрівник Вульфстан. У своєму донесенні королю Англії Альфреду Великому він вказує, що місто розташоване на березі озера Друзно, що з того озера витікає річка Ілбінг, яка впадає в Естмере, тобто Віслинську затоку, ширина якої тоді була не менш 15 миль. Землі по правому берегу Вісли мандрівник назвав Вітландом, вони належали естам, тобто прусам. Реляція Вульфстана передає трохи переінакшені пруські гідроніми. Так Естмере - це Aīstinmari.
Естмере - країна естіїв
До останнього часу локалізація міста була проблематичною, хоча Вульфстан чітко описує місце. Ландшафт тої місцевості, яку називають Жулавами, за тисячу років сильно змінився. Насамкінець багаторічні дослідження дозволили припустити розміщення міста на березі озера Дружно, що коло Янова Поморського. Нині воно відомо нам за дослідженнями польського археолога Марка Ягодзіньского. Хоча ряд вчених не згодні з тим, що знайдена осада є саме легендарним Трусо.
Приблизне розташування міста Трусо. На задньому плані озеро Дружно
У Х ст. значення міста починає поступово зменшуватися. Майже поряд розростався під неусипним контролем Пястів Гданьск. По другий бік вікдривалися все нові і нові колонії вікінгів - Ревель тощо. Занепаду сприяли пожежі, часті війни, так що на час приходу тевтонів місто знелюдніло. Тим більш, що Ельблонг почав швидко розростатися, стаючи конкурентом Гданьску та Ризі. Альтернативною версією може бути поступове пересихання Віслинської затоки. Великі торгові кораблі втратили можливість заходити до порту, і торговці переорієнтувалися на ближчий до моря Гданьск, а потім і Ельблонг. Хоча за свідченням Петра з Дуйсбурга ті самі два кораблі маркграфа Генріха ІІІ затонули саме в Дружно. А, можливо, ускладнилися стосунки між прусами, яким фактично належало місто, та торговцями чи скандинавами.
Реконструкція міста Трусо
Звівши на берегу Ельблонга однойменний замок, Генріх ІІІ заклав північніше ще одне місто - Балгу. Фактично ці два замки стали основою для контролю за Балтійським узбережжям над Помезанією та допомогло в завоюванні Погезанії та Вармії.
Карта деяких пруських поселень Погезанії
Погезанія - то область, обмежена на заході каналом Ельблонг-Оструда, Ельблонгською височиною на півночі (місцина навколо Толкміцко) поряд з землею Ланзанією, на сході - витоками річки Пасленки (р-н Мілаково), а на півдні тягнеться аж до Оструди. Назва Погезанія походить від пруського слова «Po-gudian» - край, вкритий кущами. Дійсно, місцина дуже лісиста.
Ланзанія за Петром з Дуйсбурга була включена до складу Погезанії. Вона являла собою кілька пруських територіальних одиниць - лауксів, об’єднаних під владою нобіля в Толкмітах. Деякий час в 1210 році Ланзанія сплачувала данину данцям, хоча стосунки ті були дуже дивними. Поки кораблі стояли коло берега - данину платили. Варто було їм вшитися, позоставлена залога знищувалася, виплачувати будь що миттєво переставали. Згодом в 1215 році нобіль пруський Варпод приймає місію єпископа Християна, а вже за рік його охрещення тої землі затвердив сам папа римський Інокентій ІІІ.
Вид на городище Толкміта
Така невеличка область виявила великий супротив тевтонському ордену. Лицарям на чолі з Оттоном І з Бауншвейгу в 1239-40 роках доводилося воювати мало не за кожне поселення. Вони рухалися із закладеного наново замку у Старому Дзежгоні. І хоча на завоювання околиць Ельблонгу пішов лише рік, підкорення глибинних земель виявилось досить чуттєвим для братії.
Погезанія
А навіть закінчивши, лицарі не складали зброї - попереду маячіла широка Вармія.
Всі частини:
1. Тевтонський орден. Helfen - Wehren - Heilen!
2. Тевтонський орден. Частина 2. На берегах Вісли
3. Тевтонський орден. Перший цегляний замок
4. Тевтонський орден. Торгове місто Торунь
5. Тевтонський орден. Перша столиця в Прусії
6. Тевтонський орден. Тільки вперед. Марієнвердер-Квідзин.
7. Тевтонський орден. Дбаємо про тили. Радзинь-Хелмінський
8. Тевтонський орден. Ризькі мечоносці.
9. Тевтонський орден. Завоювання Помезанії.
10. Тевтонський орден. Погезанія
11. Тевтонський орден. Бальга