Альянс сірокрилих
У одного автора я прочитав думку про те, що аніме, японська анімація, разюче відрізнялася від діснеєвської, радянської та європейської за способом оповіді історії. В ній могло не бути однозначного фіналу, хепі-енду, після перегляду взагалі виникало більше питань, ніж відповідей. Не важливо, чи це «Галактичний Експрес» з харизматичними Харлоком, Емеральдас і Метеру, чи романтично-сентиментальна «Спогади про Марні», меха «Евангеліон» чи «П’ять сантиметрів за секунду». В аніме, як правило, більше уваги приділяється персонажам, їх психологічні образи промальовують ретельніше. Піонер з радянського мультику - і в Африці піонер. Аладін чи Пітер Пен в принципі персонажі лінійні. Головне - екшн. Піонер крутить хвости гусакам бабуні Яги, Аладін влаштовує шарварок у Аграбі, Пітер бореться з капітаном Гаком. Аніме - це розкриття характеру. Це ситуативна подача, в якій персонаж може себе проявити під різними кутами в різних ситуаціях. Іноді з несподіваного боку, іноді зовсім не так, яким ми його собі вималювали в перших серіях. От візьмемо Рекі. Здається, звичайна турботлива господарка, завдяки якій тримається Старий Дім. А все ж і вона має свій внутрішній конфлікт, який вона старанно приховує. Яка Рекі? А та сама, з «Альянсу Сірокрилих».
Це аніме порекомендував мені Роман Шебалін. Воно переглядалося на одному диханні, хоча деякі серіали доводиться вдавлювати в себе тільки тому, що раз вже почав, треба додивитися. Кожну серію можна дегустувати так, як ви дегустуєте каву з корицею чи кардамоном та еклером. І саме за кавою вони переглядалися найкраще.
Це аніме з того періоду, коли японські аніматори почали малювати під впливом Міядзакі. Обличчя не такі непорушні, трава ворушиться під вітром, дуже велика увага приділена деталям. Пастельні, не яскраві, приглушені кольори створюють неповторну атмосферу світу, в якому живуть герої.
Світ цей називається місто Глі, воно оточене стіною. Власне, стіною оточене не тільки саме місто, але і околиці - ліси, поля, ріки, закинуті фабрику та школу, в яких мешкають ті самі сірокрилі. Мешканцям-людям і сірокрилим виходити за межі заборонено. Тільки воронам (вони - ключові діючі особи) дозволено перелітати у зовнішній світ. Місто - європейського типу. Це такий японський фетиш, хоча абсолютно не перешкоджає сприйняттю, навпаки. Тут є свої радощі, свої таємниці. Одного немає - зла.
В аніме в принципі відсутні яскраво виражені негативні персонажі. Це не значить, що конфліктів немає. Ні, вони є, ще й які! Але, як я вже підкреслював, це конфлікти кожної сірокрилої з собою та своїми звичками. Негативне несуть в собі самі сірокрилі і самі ж його долають.
Хто ж такі сірокрилі? Вони приходять з неба у вигляді зернятка. Отримують ім’я від першого свого сну. Вони не пам’ятають, ким були в минулому, звідки прийшли. Може, хіба трішки. І так само йдуть тоді, коли приходить їх час. Мають два крильця та німб (християнські паралелі). А між цим працюють, до речі багато, глядять дітей, молодосірокрилих. За працю отримують іменні чеки до записничка. Можуть купувати їжу, та одяг, який нікому не потрібний. В Старому Домі їх шестеро.
Найстарша та найголовніша - Рекі. Турботлива, спокійна, художниця. Володіє мотороллером та нескінченно палить цигарки. Уявіть собі неформалку-підлітка, яка вийшла з періоду бунтарства і заглибилася в побут та творчість, залишивши деякі звички. Вона нагадала мені Туу-Тіккі з повісті Туве Янсон «Чарівна зима». Трохи бурчить, але затишок в будинку - на її плечах.
Сонько Нему важко добудитися. Може видатися, що вона - типовий флегматик, насправді ж так само здатна на сильні почуття. Працює вона в бібліотеці помічником, що її цілком влаштовує.
Кана - повна протилежність. Активна, життєрадісна. Прекрасно розбирається в механіці. Іноді буває різка, особливо з надокучливою малечею чи воронами. Прямолінійна, першою прийде на допомогу (хоча всі сірокрилі охоче допомагають одне одній. Або не допомагають).
Хікарі - блондинка. Ну, не типова, але щось в ній таке є. Працює в пекарні. Компанійська, трохи полюбляє попліткувати, балакуча. Почесний обов'язок - випікати німбиу спеціальній сковорідці, яку використовує для виготовлення бубликів.
Куу - маленька мрійниця та пустунка. Наймолодша серед старшого покоління сірокрилих. Сама активна, як і личить їй вікові. Хоча дійсність сприймає спокійно, а світ таким, яким він є.
Ну і Ракка. Добра, наївна, відкрита до людей, інших сірокрилих. Вона приходить в першу серію, і саме від неї провадиться оповідання, саме її очима ми відкриватимемо місто Глі. Цікаво, чи зможе вона бути такою ж, як Реккі?
В цьому теплому гроні мені проглядаються типові дворові зграйки дівчат, які зазвичай починали тусуватися десь навесні і до самого кінця літніх канікул. Дві-три старше, дві-три молодше і самі малявки.
Є й інші сірокрили, про них не будемо. Вони мешкають на фабриці і протиставляють себе Реккі. Хоча вдячні ій за те, що глядить їх молодокрилих. А ще є Ваші. Він - щось на зразок головного над всіма сірокрилими, очільник Альянсу Сірокрилих. Він провадить переговори з плащами - людьми, які мають право ходити за межі міста та привозити крам.
Хто ж вони насправді, ці сірокрилі? Що це за місто таке, в якому все спокійно та плинно, в якому немає місця злу, а всі жителі в міру доброзичливі? Чому не можна виходити за межі міста? Звідки приходять і куди йдуть сірокрилі? Що це - чистилище, тимчасовий притулок душ, чи місце, де душі, які скоїли щось тяжке, можуть викупити свій гріх? Чи просто дивний світ, в якому з’являються звідкіля та зникають невідомо куди загадкові сірокрилі?
Кожен має дати на це відповідь самостійно. І не важливо, що саме ви для себе вирішите. Насолодьтеся характерами, діалогами, пейзажами, музичним супроводом в стилістиці бароко та тим світом, який для вас придумали автори аніме. Знайти найліпше в дубляжі Реанімедіа - саме голоси акторів повною мірою доповнили характери персонажів, розкрили їх для глядача.
Моя оцінка 12 з 12. Це найкращий аніме-серіал, який я бачив за все своє життя.
Це аніме порекомендував мені Роман Шебалін. Воно переглядалося на одному диханні, хоча деякі серіали доводиться вдавлювати в себе тільки тому, що раз вже почав, треба додивитися. Кожну серію можна дегустувати так, як ви дегустуєте каву з корицею чи кардамоном та еклером. І саме за кавою вони переглядалися найкраще.
Це аніме з того періоду, коли японські аніматори почали малювати під впливом Міядзакі. Обличчя не такі непорушні, трава ворушиться під вітром, дуже велика увага приділена деталям. Пастельні, не яскраві, приглушені кольори створюють неповторну атмосферу світу, в якому живуть герої.
Світ цей називається місто Глі, воно оточене стіною. Власне, стіною оточене не тільки саме місто, але і околиці - ліси, поля, ріки, закинуті фабрику та школу, в яких мешкають ті самі сірокрилі. Мешканцям-людям і сірокрилим виходити за межі заборонено. Тільки воронам (вони - ключові діючі особи) дозволено перелітати у зовнішній світ. Місто - європейського типу. Це такий японський фетиш, хоча абсолютно не перешкоджає сприйняттю, навпаки. Тут є свої радощі, свої таємниці. Одного немає - зла.
В аніме в принципі відсутні яскраво виражені негативні персонажі. Це не значить, що конфліктів немає. Ні, вони є, ще й які! Але, як я вже підкреслював, це конфлікти кожної сірокрилої з собою та своїми звичками. Негативне несуть в собі самі сірокрилі і самі ж його долають.
Хто ж такі сірокрилі? Вони приходять з неба у вигляді зернятка. Отримують ім’я від першого свого сну. Вони не пам’ятають, ким були в минулому, звідки прийшли. Може, хіба трішки. І так само йдуть тоді, коли приходить їх час. Мають два крильця та німб (християнські паралелі). А між цим працюють, до речі багато, глядять дітей, молодосірокрилих. За працю отримують іменні чеки до записничка. Можуть купувати їжу, та одяг, який нікому не потрібний. В Старому Домі їх шестеро.
Найстарша та найголовніша - Рекі. Турботлива, спокійна, художниця. Володіє мотороллером та нескінченно палить цигарки. Уявіть собі неформалку-підлітка, яка вийшла з періоду бунтарства і заглибилася в побут та творчість, залишивши деякі звички. Вона нагадала мені Туу-Тіккі з повісті Туве Янсон «Чарівна зима». Трохи бурчить, але затишок в будинку - на її плечах.
Сонько Нему важко добудитися. Може видатися, що вона - типовий флегматик, насправді ж так само здатна на сильні почуття. Працює вона в бібліотеці помічником, що її цілком влаштовує.
Кана - повна протилежність. Активна, життєрадісна. Прекрасно розбирається в механіці. Іноді буває різка, особливо з надокучливою малечею чи воронами. Прямолінійна, першою прийде на допомогу (хоча всі сірокрилі охоче допомагають одне одній. Або не допомагають).
Хікарі - блондинка. Ну, не типова, але щось в ній таке є. Працює в пекарні. Компанійська, трохи полюбляє попліткувати, балакуча. Почесний обов'язок - випікати німбиу спеціальній сковорідці, яку використовує для виготовлення бубликів.
Куу - маленька мрійниця та пустунка. Наймолодша серед старшого покоління сірокрилих. Сама активна, як і личить їй вікові. Хоча дійсність сприймає спокійно, а світ таким, яким він є.
Ну і Ракка. Добра, наївна, відкрита до людей, інших сірокрилих. Вона приходить в першу серію, і саме від неї провадиться оповідання, саме її очима ми відкриватимемо місто Глі. Цікаво, чи зможе вона бути такою ж, як Реккі?
В цьому теплому гроні мені проглядаються типові дворові зграйки дівчат, які зазвичай починали тусуватися десь навесні і до самого кінця літніх канікул. Дві-три старше, дві-три молодше і самі малявки.
Є й інші сірокрили, про них не будемо. Вони мешкають на фабриці і протиставляють себе Реккі. Хоча вдячні ій за те, що глядить їх молодокрилих. А ще є Ваші. Він - щось на зразок головного над всіма сірокрилими, очільник Альянсу Сірокрилих. Він провадить переговори з плащами - людьми, які мають право ходити за межі міста та привозити крам.
Хто ж вони насправді, ці сірокрилі? Що це за місто таке, в якому все спокійно та плинно, в якому немає місця злу, а всі жителі в міру доброзичливі? Чому не можна виходити за межі міста? Звідки приходять і куди йдуть сірокрилі? Що це - чистилище, тимчасовий притулок душ, чи місце, де душі, які скоїли щось тяжке, можуть викупити свій гріх? Чи просто дивний світ, в якому з’являються звідкіля та зникають невідомо куди загадкові сірокрилі?
Кожен має дати на це відповідь самостійно. І не важливо, що саме ви для себе вирішите. Насолодьтеся характерами, діалогами, пейзажами, музичним супроводом в стилістиці бароко та тим світом, який для вас придумали автори аніме. Знайти найліпше в дубляжі Реанімедіа - саме голоси акторів повною мірою доповнили характери персонажів, розкрили їх для глядача.
Моя оцінка 12 з 12. Це найкращий аніме-серіал, який я бачив за все своє життя.