Тевтонський орден. Дбаємо про тили. Радзинь-Хелмінський
Розвиток наступу на північ вздовж Вісли розтягував сили тевтонів у вузьку смугу між рікою та прусами. Хелмно та Торунь потребували захисту зі сходу, зі сторони Самбії та Любавії (див мапу в кінці оповідки). Одночасно діяти у всіх напрямках німецькі лицарі не могли. Як відомо кожному стратегу і тактику, тил має бути закритим. Надійно, та бажано, надовго. Тому Герман Бальк в 1233 р. розпочав пошук місця для фортеці. І тут йому приглянулось розорене прусами городище. Вибрався він на пагорб, який називався вигоном, оглянув околиці, побачив старі городища серед лук та широких полів. Колись ці городища належали князям мазовецьким. І хоча вони були розорені прусами, нині знаходився мазовецький адміністраційний центр.
- Аж сюди довезли мене колеса возу. А є це місце таким гарним, що жодне інше не можна порівняти з ним. Хай тут повстане замок, кращого якого не буде на цілому світі.
І в 1234 році вирішено було будувати замок на місці стародавніх укріплень. Дерев’яний, нашвидкоруч. З часом, коли кордони відступили до самої Литви, коли місцеві землі дали ордену досить коштів та ресурсів, тевтони прийнялися зводити кам’яну фортецю. Класичну, за типовим для ордену проектом.
Саме так! Замок в Радзиню-Хелміньським являв собою типовий проект комтурського замку, до якого були подібні багато інших тевтонських фортець. Високий замок та передзамча - все, як в Торуню, але більш технологічно, стандартизовано. Думаю, у німців був навіть якийсь стандарт, який регулював будівництво оборонних споруд.
Високий замок - квадрат зі сторонами 52мX52м (довжина могла змінюватися, але квадрат завжди залишався квадратом).
Спочатку звели вежу останньої оборони. Нині від неї залишилась тільки основа.
А стіни та будівлі зводили вже навколо.
В’їзд до Верхнього замку - хоча «верхність» ця була досить умовною, розмістили з південної сторони.
По правій стороні - каплиця. Величні склепіння, вузькі високі вікна. Вони надавали приміщенню досить світла.
Кажуть, лицарі ордену св. Марії із числа залоги були настільки побожні, що влаштовували довгі меси, любили молитися та не полишали каплиці навіть тоді, коли ворог був близько. І про те провідали судовяни - пруське плем’я. І вирішили вони напасти. І акурат під час меси. І коли нападники почали штурм, небеса відкрилися і на стіни мурів спустилися янголи. Вони почали стріляти вогняними стрілами. Коли за годину закінчилась меса, і братія вийшла з каплиці, то почули дзвенькіт зброї. Кинулись оборонці на стіни, відбили бій. А після перемоги хотіли було подякувати несподіваним помічникам - тих і слід схолонув. Пішли вони до комтура, і той вирішив відслужити месу в знак подяки.
Поряд на ярус вище кімнатки для спокути:
По лівій стороні - рефлектаж, цебто їдальня.
В західному крилі знаходилось мешкання комтура.
А поряд із ним - вихід до гданіська, цебто, туалету. До нашого часу дійшла тільки його основа.
В північній частині - інфермерія, тобто лікарня.
В східному крилі - дорміторіум і зала зібрань, звідки, очевидно, був перехід до каплиці.
А під ними, на першому поверсі - службові приміщення - стайні, кухні, майстерні.
А ще під ними - підвали.
З південної сторони до нашого часу дійшли дві вежі. Дістатися до них можна вузькими коридорами-лабіринтами, такими ж вузькими гвинтоподібними сходами і до самого верху.
Чи то раніш люди були менші, але на оглядовій площадці навіть ступити ніде.
Будував замок невідомий архітектор. Той самий, який будував замок в Гнєві (і тому той замок дуже подібний до Радзинського) і костел св. Якуба на Новому Місті в Торуню. Майстер полюбляв використовувати глазуровану плитку.
Та зірчасті склепіння в костелі
Мудрий літописець пише, що саме тут один брат-лицар на ім’я Куніберт став сумніватися в своєму ордені. «Не буде мені тут спасінні», - думав він. Аж вночі побачив він святих Бернарда, Домініка, Франциса та Августина, які йшли на чолі своєї братії. Цей брат Куніберт почав проситися, аби святі приймали його до своїх орденів, але отримував відмову. Насамкінець йшла пресвята Богоматір Марія зі браттями тевтонского ордену. І тоді нещасний попросився до них, але і вона відмовила йому. «Це не можливо, тому що тобі здається, що орден настільки не суворий, що для тебе немає в ньому нічого такого, що бажав би ти перенести.» І Вона почала знімати з лицарів плащі, показуючи страшні рани, нанесені язичниками. «Хіба тобі не здається, що ці браття перетерпіли щось заради Ісуса Христа?» І тут лицар прокинувся. Розкаявся і знайшов достойне місце в ордені. А згодом загинув в бою з прусами.
Макет давнього польського городища
Всі частини:
1. Тевтонський орден. Helfen - Wehren - Heilen!
2. Тевтонський орден. Частина 2. На берегах Вісли
3. Тевтонський орден. Перший цегляний замок
4. Тевтонський орден. Торгове місто Торунь
5. Тевтонський орден. Перша столиця в Прусії
6. Тевтонський орден. Тільки вперед. Марієнвердер-Квідзин.
7. Тевтонський орден. Дбаємо про тили. Радзинь-Хелмінський
8. Тевтонський орден. Ризькі мечоносці.
9. Тевтонський орден. Завоювання Помезанії.
10. Тевтонський орден. Погезанія
11. Тевтонський орден. Бальга
- Аж сюди довезли мене колеса возу. А є це місце таким гарним, що жодне інше не можна порівняти з ним. Хай тут повстане замок, кращого якого не буде на цілому світі.
І в 1234 році вирішено було будувати замок на місці стародавніх укріплень. Дерев’яний, нашвидкоруч. З часом, коли кордони відступили до самої Литви, коли місцеві землі дали ордену досить коштів та ресурсів, тевтони прийнялися зводити кам’яну фортецю. Класичну, за типовим для ордену проектом.
Саме так! Замок в Радзиню-Хелміньським являв собою типовий проект комтурського замку, до якого були подібні багато інших тевтонських фортець. Високий замок та передзамча - все, як в Торуню, але більш технологічно, стандартизовано. Думаю, у німців був навіть якийсь стандарт, який регулював будівництво оборонних споруд.
Високий замок - квадрат зі сторонами 52мX52м (довжина могла змінюватися, але квадрат завжди залишався квадратом).
Спочатку звели вежу останньої оборони. Нині від неї залишилась тільки основа.
А стіни та будівлі зводили вже навколо.
В’їзд до Верхнього замку - хоча «верхність» ця була досить умовною, розмістили з південної сторони.
По правій стороні - каплиця. Величні склепіння, вузькі високі вікна. Вони надавали приміщенню досить світла.
Кажуть, лицарі ордену св. Марії із числа залоги були настільки побожні, що влаштовували довгі меси, любили молитися та не полишали каплиці навіть тоді, коли ворог був близько. І про те провідали судовяни - пруське плем’я. І вирішили вони напасти. І акурат під час меси. І коли нападники почали штурм, небеса відкрилися і на стіни мурів спустилися янголи. Вони почали стріляти вогняними стрілами. Коли за годину закінчилась меса, і братія вийшла з каплиці, то почули дзвенькіт зброї. Кинулись оборонці на стіни, відбили бій. А після перемоги хотіли було подякувати несподіваним помічникам - тих і слід схолонув. Пішли вони до комтура, і той вирішив відслужити месу в знак подяки.
Поряд на ярус вище кімнатки для спокути:
По лівій стороні - рефлектаж, цебто їдальня.
В західному крилі знаходилось мешкання комтура.
А поряд із ним - вихід до гданіська, цебто, туалету. До нашого часу дійшла тільки його основа.
В північній частині - інфермерія, тобто лікарня.
В східному крилі - дорміторіум і зала зібрань, звідки, очевидно, був перехід до каплиці.
А під ними, на першому поверсі - службові приміщення - стайні, кухні, майстерні.
А ще під ними - підвали.
З південної сторони до нашого часу дійшли дві вежі. Дістатися до них можна вузькими коридорами-лабіринтами, такими ж вузькими гвинтоподібними сходами і до самого верху.
Чи то раніш люди були менші, але на оглядовій площадці навіть ступити ніде.
Будував замок невідомий архітектор. Той самий, який будував замок в Гнєві (і тому той замок дуже подібний до Радзинського) і костел св. Якуба на Новому Місті в Торуню. Майстер полюбляв використовувати глазуровану плитку.
Та зірчасті склепіння в костелі
Мудрий літописець пише, що саме тут один брат-лицар на ім’я Куніберт став сумніватися в своєму ордені. «Не буде мені тут спасінні», - думав він. Аж вночі побачив він святих Бернарда, Домініка, Франциса та Августина, які йшли на чолі своєї братії. Цей брат Куніберт почав проситися, аби святі приймали його до своїх орденів, але отримував відмову. Насамкінець йшла пресвята Богоматір Марія зі браттями тевтонского ордену. І тоді нещасний попросився до них, але і вона відмовила йому. «Це не можливо, тому що тобі здається, що орден настільки не суворий, що для тебе немає в ньому нічого такого, що бажав би ти перенести.» І Вона почала знімати з лицарів плащі, показуючи страшні рани, нанесені язичниками. «Хіба тобі не здається, що ці браття перетерпіли щось заради Ісуса Христа?» І тут лицар прокинувся. Розкаявся і знайшов достойне місце в ордені. А згодом загинув в бою з прусами.
Макет давнього польського городища
Всі частини:
1. Тевтонський орден. Helfen - Wehren - Heilen!
2. Тевтонський орден. Частина 2. На берегах Вісли
3. Тевтонський орден. Перший цегляний замок
4. Тевтонський орден. Торгове місто Торунь
5. Тевтонський орден. Перша столиця в Прусії
6. Тевтонський орден. Тільки вперед. Марієнвердер-Квідзин.
7. Тевтонський орден. Дбаємо про тили. Радзинь-Хелмінський
8. Тевтонський орден. Ризькі мечоносці.
9. Тевтонський орден. Завоювання Помезанії.
10. Тевтонський орден. Погезанія
11. Тевтонський орден. Бальга