Тевтонський орден. Перша столиця в Прусії
Допоки місто Торунь розбудовувалося, Тевтонський орден не спав. Було ясно і зрозуміло, що чим далі від перших поселень будуть стояти прикордонні замки, тим спокійніше буде вестися в них залозі, тим легше житиметься мешканцям міста та околиць. В той же час до Торуня почали прибувати паломники, які йшли за покликом віри, лицарі одягали плащі з хрестом, чуючи новини про нові напад пруссів. І ось 1232 року Герман фон Бальк звів замок Кульм, він же - Хелмно.
Місце було дуже зручним - воно контролювало переправи на північ і було добрим плацдармом для наступу. І тому Герман фон Бальк вирішив зробити тут свою резиденцію та точку збору військ.
Засновники міста. Краєзнавчий музей, Хелмно
Замок не був заснований на порожньому місці - колись тут стояло слов'янське місто Хелмно, від якого і пішла німецька назва землі. Це городище Петро з Дуйсбурга назвав Старим замком. Саме на нього в 1228 році і поклав око Герман Бальк.
З часом тевтони обрали куди більш зручніше місце і стали його активно розвивати. В 1233 році це нове місто отримало своє, кульмске право та печатку.
Воно було квінтесенцією Любекського, Фламандського і Магдебургського законодавств, пристосованих до потреб ордену. Точніше, співіснування орденського замку і міста.
А коли згоріло під час першого прусського повстання, то в 1250-х роках було видано наново.
Так, наприклад, місту Хелмно (як і місту Торунь) виділялася земельна ділянка, так само ділянка ріки Вісли. А от острови на річці з якихось стратегічних міркувань належали Орденові
Орден резервував за собою право користування з озер, мінералів, солі, срібла, золота. І чомусь дуже був ласий до бобрів, на яких не мав права полювати ніхто, окрім тевтонів. Нагадаю, що в ті часи бобер вважався, як і все, що плаває, твариною пісною, прирівнювався (Дарвін і Лінней плачуть) до риби. І дуже смакував. А от жаб чи тритонів їсти лицарі закону не дуже хотіли.
З кожної впольованої звірини орден брав правою лопатку.
Він же контролював переправи, аби чуже пруське або поморське військо не захопило їх. За переправу брали оплату. Від неї звільнялися тільки особи духовні, які особисто везли свій товар.
Вулиця Клашторна
А от власники, які на своїй ділянці будували два і більше млинів, обкладалися податком. Тільки один неоподаткований млин в одні хазяйські руки.
Якщо комусь діставалось озеро, то він міг з нього ловити рибу всіма способами, окрім неводу. Таким чином орден проводив ще й екологічну політику, регулюючи популяцію риби (цікаво, чи то само вони дотримувалися щодо бобрів).
Вулиця Рибацька
Обидві парафії - Торуньска і Хелмська, отримували по 4 лани землі в місті (1 лан - 17,955 га), а також по 40 ланів поза містом. А от якщо десь якесь поселення набуде 80 ланів, то в ньому орден мав заснувати свою парафію.
Кафедральний собор
Мешканці міст могли собі вибирати суддів, при чому орден поступається третьою частиною доходів зі справ великих, повністю - зі справ малих (до 12 денарів). Взагалі, в малих справах судді були самі собі королями та панами. А от у випадку тяжких - кару треба було узгоджувати із Орденом.
Міська ратуша, збудована за польських часів
Свої ділянки в місті, надані орденом, мешканці могли користати на свій розсуд, передавати у спадок, як чоловікам, так і жінкам. Продавати могли тільки тим особам, які були затверджені орденом. В той же час у власності можна було тримати тільки два наділи.
Вул. Щитна
При чому, разом із землею і маєтками новому власнику передавалися ще й обов’язки попередників, в тому числі і стосовно ордену. Якщо власник мав 10 ланів, то мусив надати до війська одного кінного вояка, озброєного легкими латами. Якщо 40 - то вже важкоозброєного.
Лицарі з костьолу св. Духа
Якщо ж хто хотів покинути місто, то мусив відшкодувати витрати. Якщо ж тікав, то повинен був сплатити штраф, інакше на його майно накладався арешт.
Вул. Торуньська
Якщо міщанин або землевласник відмовлявся то робити, орденські представники накладали штраф і за той кошт озброювали вояка.
Частина оборонних мурів міста поряд із замком
Монету чеканили в Хелмні, зі срібла, 60 шелягів дорівнювало 1 гривні. Її оновлювали що 10 років, при чому за кожні 12 нових брали 14 старих монет. Так враховувалось стирання монети за той час.
Шеляг прусський тевтонський
На день св. Мартіна кожний власник повинний був заплатити чинш - податок. Він складав 1 кельнський грош (або 5 хелміньских) і 2 фунти воску. Сплатити то надежало за 15 днів.
Каплиця св. Мартіна
По 15 днях неплатникові давалося два терміни зі штрафами по 10 шелягів на кожний, а самим злісним неплатникам арештовували майно, аж поки ті не виплатять борги.
Вул. Св. Духа
Окрім того платник податків мав заплатити 1 бушель пшениці і 1 бушель жита (бушель то приблизно 35-36 літрів) єпископові в якості десятини.
Вул. Біскупова
Це хемлське право широко розповсюдилося на всі орденські міста. Хелмно ріс, розростався. В ньому побудували невеликий замок, сліди якого зберігає вежа Мщчівоя. То був син поморського князя Свентопелка, який проводив щодо ордену вельми неоднозначну політику. Хлопця полонили і тримали у тимчасовій окружній столиці в якості заручника.
Місто оточували цегляні мури, більша частина яких збереглася до наших днів.
Порохова вежа
Стіни кафедрального собору відмічалися тевтонськими хрестами, як власність ордену.
Саме сюди перенесли частку мощей св. Варвари, здобутих під час штурму міста Сартовіце, яке належало до князівства Поморського. І коли вони несли їх до своєї столиці, трапилася їм жінка. Вона дуже раділа з приводу знайдення такої святині:
- Оце, хлопці, буде вам удача!
- А звідкіля ви знаєте? - відповіли тевтони.
- Снилася мені сама Свята. Приходила до мене і казала, що збирається на мессу в Кульм. Двічі приходила. А на третій сказала, що зовсім йде. Я провела її до дверей, виходжу, а тут ви чимчикуєте собі.
Розписи кафедрального собору
Мощі ті помістили в кафедральний костьол міста.
Костьол Св. Духа так само відмічено хрестами:
З часом місто на Віслі (хоча воно безпосередньо до Вісли не підходило) приєдналося до Ганзи. Разом з Торунем вони формували потік товарів від моря вглиб Польші і навпаки - від Кракова і до моря.
Старовинний склад
Тевтони витратили два довгих роки на освоєння землі Кульмської. А попереду вже маячіли Погезанія і Померанія, Самбія і Вармія.
Брама Грюдзьонська
В майбутньому Хелмно ще відіграє ключову роль в історії Ордену.
Джерела
http://www.domwarminski.pl/index.php?option=com_content&view=article&id=8:przywilej-chelminski&catid=59&Itemid=183
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BD_(%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%B0)
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BB%D1%8C
http://deusvult.ru/28-kult-sv-varvary-v-tevtonskom-ordene.html
http://www.vostlit.info/Texts/rus6/Dusburg_2/frametext.htm
Всі частини:
1. Тевтонський орден. Helfen - Wehren - Heilen!
2. Тевтонський орден. Частина 2. На берегах Вісли
3. Тевтонський орден. Перший цегляний замок
4. Тевтонський орден. Торгове місто Торунь
5. Тевтонський орден. Перша столиця в Прусії
6. Тевтонський орден. Тільки вперед. Марієнвердер-Квідзин.
7. Тевтонський орден. Дбаємо про тили. Радзинь-Хелмінський
8. Тевтонський орден. Ризькі мечоносці.
9. Тевтонський орден. Завоювання Помезанії.
10. Тевтонський орден. Погезанія
11. Тевтонський орден. Бальга
Місце було дуже зручним - воно контролювало переправи на північ і було добрим плацдармом для наступу. І тому Герман фон Бальк вирішив зробити тут свою резиденцію та точку збору військ.
Засновники міста. Краєзнавчий музей, Хелмно
Замок не був заснований на порожньому місці - колись тут стояло слов'янське місто Хелмно, від якого і пішла німецька назва землі. Це городище Петро з Дуйсбурга назвав Старим замком. Саме на нього в 1228 році і поклав око Герман Бальк.
З часом тевтони обрали куди більш зручніше місце і стали його активно розвивати. В 1233 році це нове місто отримало своє, кульмске право та печатку.
Воно було квінтесенцією Любекського, Фламандського і Магдебургського законодавств, пристосованих до потреб ордену. Точніше, співіснування орденського замку і міста.
А коли згоріло під час першого прусського повстання, то в 1250-х роках було видано наново.
Так, наприклад, місту Хелмно (як і місту Торунь) виділялася земельна ділянка, так само ділянка ріки Вісли. А от острови на річці з якихось стратегічних міркувань належали Орденові
Орден резервував за собою право користування з озер, мінералів, солі, срібла, золота. І чомусь дуже був ласий до бобрів, на яких не мав права полювати ніхто, окрім тевтонів. Нагадаю, що в ті часи бобер вважався, як і все, що плаває, твариною пісною, прирівнювався (Дарвін і Лінней плачуть) до риби. І дуже смакував. А от жаб чи тритонів їсти лицарі закону не дуже хотіли.
З кожної впольованої звірини орден брав правою лопатку.
Він же контролював переправи, аби чуже пруське або поморське військо не захопило їх. За переправу брали оплату. Від неї звільнялися тільки особи духовні, які особисто везли свій товар.
Вулиця Клашторна
А от власники, які на своїй ділянці будували два і більше млинів, обкладалися податком. Тільки один неоподаткований млин в одні хазяйські руки.
Якщо комусь діставалось озеро, то він міг з нього ловити рибу всіма способами, окрім неводу. Таким чином орден проводив ще й екологічну політику, регулюючи популяцію риби (цікаво, чи то само вони дотримувалися щодо бобрів).
Вулиця Рибацька
Обидві парафії - Торуньска і Хелмська, отримували по 4 лани землі в місті (1 лан - 17,955 га), а також по 40 ланів поза містом. А от якщо десь якесь поселення набуде 80 ланів, то в ньому орден мав заснувати свою парафію.
Кафедральний собор
Мешканці міст могли собі вибирати суддів, при чому орден поступається третьою частиною доходів зі справ великих, повністю - зі справ малих (до 12 денарів). Взагалі, в малих справах судді були самі собі королями та панами. А от у випадку тяжких - кару треба було узгоджувати із Орденом.
Міська ратуша, збудована за польських часів
Свої ділянки в місті, надані орденом, мешканці могли користати на свій розсуд, передавати у спадок, як чоловікам, так і жінкам. Продавати могли тільки тим особам, які були затверджені орденом. В той же час у власності можна було тримати тільки два наділи.
Вул. Щитна
При чому, разом із землею і маєтками новому власнику передавалися ще й обов’язки попередників, в тому числі і стосовно ордену. Якщо власник мав 10 ланів, то мусив надати до війська одного кінного вояка, озброєного легкими латами. Якщо 40 - то вже важкоозброєного.
Лицарі з костьолу св. Духа
Якщо ж хто хотів покинути місто, то мусив відшкодувати витрати. Якщо ж тікав, то повинен був сплатити штраф, інакше на його майно накладався арешт.
Вул. Торуньська
Якщо міщанин або землевласник відмовлявся то робити, орденські представники накладали штраф і за той кошт озброювали вояка.
Частина оборонних мурів міста поряд із замком
Монету чеканили в Хелмні, зі срібла, 60 шелягів дорівнювало 1 гривні. Її оновлювали що 10 років, при чому за кожні 12 нових брали 14 старих монет. Так враховувалось стирання монети за той час.
Шеляг прусський тевтонський
На день св. Мартіна кожний власник повинний був заплатити чинш - податок. Він складав 1 кельнський грош (або 5 хелміньских) і 2 фунти воску. Сплатити то надежало за 15 днів.
Каплиця св. Мартіна
По 15 днях неплатникові давалося два терміни зі штрафами по 10 шелягів на кожний, а самим злісним неплатникам арештовували майно, аж поки ті не виплатять борги.
Вул. Св. Духа
Окрім того платник податків мав заплатити 1 бушель пшениці і 1 бушель жита (бушель то приблизно 35-36 літрів) єпископові в якості десятини.
Вул. Біскупова
Це хемлське право широко розповсюдилося на всі орденські міста. Хелмно ріс, розростався. В ньому побудували невеликий замок, сліди якого зберігає вежа Мщчівоя. То був син поморського князя Свентопелка, який проводив щодо ордену вельми неоднозначну політику. Хлопця полонили і тримали у тимчасовій окружній столиці в якості заручника.
Місто оточували цегляні мури, більша частина яких збереглася до наших днів.
Порохова вежа
Стіни кафедрального собору відмічалися тевтонськими хрестами, як власність ордену.
Саме сюди перенесли частку мощей св. Варвари, здобутих під час штурму міста Сартовіце, яке належало до князівства Поморського. І коли вони несли їх до своєї столиці, трапилася їм жінка. Вона дуже раділа з приводу знайдення такої святині:
- Оце, хлопці, буде вам удача!
- А звідкіля ви знаєте? - відповіли тевтони.
- Снилася мені сама Свята. Приходила до мене і казала, що збирається на мессу в Кульм. Двічі приходила. А на третій сказала, що зовсім йде. Я провела її до дверей, виходжу, а тут ви чимчикуєте собі.
Розписи кафедрального собору
Мощі ті помістили в кафедральний костьол міста.
Костьол Св. Духа так само відмічено хрестами:
З часом місто на Віслі (хоча воно безпосередньо до Вісли не підходило) приєдналося до Ганзи. Разом з Торунем вони формували потік товарів від моря вглиб Польші і навпаки - від Кракова і до моря.
Старовинний склад
Тевтони витратили два довгих роки на освоєння землі Кульмської. А попереду вже маячіли Погезанія і Померанія, Самбія і Вармія.
Брама Грюдзьонська
В майбутньому Хелмно ще відіграє ключову роль в історії Ордену.
Джерела
http://www.domwarminski.pl/index.php?option=com_content&view=article&id=8:przywilej-chelminski&catid=59&Itemid=183
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BD_(%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%B0)
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BB%D1%8C
http://deusvult.ru/28-kult-sv-varvary-v-tevtonskom-ordene.html
http://www.vostlit.info/Texts/rus6/Dusburg_2/frametext.htm
Всі частини:
1. Тевтонський орден. Helfen - Wehren - Heilen!
2. Тевтонський орден. Частина 2. На берегах Вісли
3. Тевтонський орден. Перший цегляний замок
4. Тевтонський орден. Торгове місто Торунь
5. Тевтонський орден. Перша столиця в Прусії
6. Тевтонський орден. Тільки вперед. Марієнвердер-Квідзин.
7. Тевтонський орден. Дбаємо про тили. Радзинь-Хелмінський
8. Тевтонський орден. Ризькі мечоносці.
9. Тевтонський орден. Завоювання Помезанії.
10. Тевтонський орден. Погезанія
11. Тевтонський орден. Бальга