Martian Successor Nadesico
Я давно хотів переглянути цей серіал. Десь років 13 тому трапила на очі один-два няшних малюнки, за якими я швидко знайшов сам серіал. Однак він був із субтитрами і далі третьої серії діло не пішло. За рік я переглянув продовження - повнометражний «Принц темряви», який видався тоді мені дивним. Ще декілька підходів - і нарешті додивився! Отже, представляю і вам рецензію на 26-серійне аніме Martian Succesіor Nadesico . Перекладають всі назву як «Крейсер Надесіко», але я його дослівно перекладаю як Марсійський спадкоємець Волошка.
Волошка - то назва крейсеру, а спадкоємець тому, що кінцева місія крейсеру - Марс.
Все справа в тому, що в далекому майбутньому на Землю напали такі собі Джовіанські ящери. Ми бачимо дуже багато якихось жукоподібних роботів та інших анімалістичних машин, які прибули з Юпітеру, аби завоювати Землю. Нашу планету не рятують ані багатошарова оборона, ані флот. Сумно.
Надешіко - то начебто напівдослідницький крейсер корпорації Нергал, призначений скоріш для спеціальних невійськових місій. Хоча озброєний за останнім словом техніки. Відповідним чином підібрано екіпаж.
Капітан у них Юріка Міцумаро. Краща в своєму випуску, вона без жодного дня досвіду роботи одразу займає керівну відповідальну посаду. Що цілком вписується в ідею: сучасним автоматизованим кораблем може керувати будь-хто.
Насправді це не так. Фактично крейсер контролює оператор Хошіно Рурі. Вундеркінд. Аж занадто вундеркінд. «Вумна, аж страшно», як говорив персонаж Яковченко із «За двома зайцями». Дуже полюбляє вислів «Бака-бака», яким вітає кожну дурість чи невдалий жарт, що трапились на кораблі.
Перший заступник Юріки - друг її дитинства Джун Аой. Закоханий в неї з дитинства. В першій серії я взагалі подумав, що то її брат. Аж ні, друг. Цілком нормальний, такий собі друг.
Джун - на правому боці.
За зв’язок відповідає Мегумі Рейнард, колишня акторка озвучки аніме. Чим ще більш підкреслює, що крейсером може керувати будь-хто. Як тут не згадати слова Гюсто з мультика «Рататуй»…
Мінато Харука - головний штурман. Людоньки, колишній секретар у великій корпорації. Проте вона відіграє у майбутньому дуже велику роль, і взагалі цілком органічно виглядає за пультом керування крейсера.
Гоат Харі грає дивну роль. І введений тільки для того, що на борту має бути хтось такий великий та сильний, при чому, на відміну від деяких, дуже патріотично налаштований до свого корабля.
Пан Геолог (містер Проспектор) - бухгалтер. Він на підраховує вартість пострілів, руйнувань, завданої шкоди, ремонту тощо.
Містер Проспектор перед Гоатом з калькулятором в руках
Сейя Юрібатаке - головний механік. Може відремонтувати будь-що і зібрати будь-що з будь-чого. Має чудову колекцію старих відтворювачів відео різного формату.
А от самий найголовніший персонаж (ну, окрім Юріки) - Акіто Тенкава. Він єдиний, хто врятувався з колонії людей на Марсі, раптово опинившись на Землі. Як саме - він не пам’ятає. Працює кухарем в ресторації, будь-які атаки джовіанців сприймає дуже болісно. При тому є пілотом, що викликає подив у оточуючих. На крейсер потрапляє після випадкової зустрічи з Юрікою і працює там то кухарем, то пілотом естівалісу.
Естіваліс - то бойовий робот. Всього на Надешіко їх кілька (весь час кількість зростала).
Спершу пілот був один, Гай Дайгоджі, але… Але я не буду переказувати вам сюжет, бо стане не цікаво. Скажу тільки, що трійця дуже чарівних дівчат-пілотів дуже допомагала в боях пілоту Акіто.
Окремо варто згадати Інес Фресанж, розробника крейсеру. Вона ходить і все пояснює: як працює гравітонна гармата, як відбувається бозонний стрибок та багато інших премудростей.
Перші три-п’ять серії я дійсно трохи нудьгував. Аніме видавалося мені дивним, аж поки я не второпав, що то дуже тонка пародія на Евангеліон (так і є, і не тільки на Еву). Ближче до середини серіалу стало цікавіше і цікавіше - повороти сюжету ставали все несподіваніші і несподіваніші. Виникали і зникали в пітьмі стосунки між героями. Зникали один за одним адмірали (от нащо їм адмірали, я так і не второпав). І навіть не так дратували вставки та відсилки до вигаданого авторами і вбудованого аніме-серіалу «Гекігангар-3» з графікою 70-х років. Мабуть, для контрасту з яскравим та строкатим розфарбуванням самого Надесіко.
Серіал має чудову, музику, що легко запам’ятовується. Тим паче, що фінальну пісню співає Юріка.
І хоча мені особисто сподобалися персонажі та їх підбір як команди, хоча сама початково пародійна задумка зачепила більш серйозніші питання, як то завжди буває в аніме, я поставлю йому тверде 9 з 10. Один бал знімаю тільки тому, що мені не дуже подобалися надто дитячі гумористичні вставки. А другий - за надто повільну розкачку.
P.S. «Принц темряви» вимагає окремої рецензії, як цілком самостійне продовження.
P.P.S. Назву Марсійський спадкоємець Волошка я б прив’язав ще до Акіто Тенкави, а точніше - до блакитних кристалів волошкового кольору, за допомогою яких уродженці Марсу, яким був Акіто, могли робити самі по собі бозонові стрибки в просторі та часі.
Волошка - то назва крейсеру, а спадкоємець тому, що кінцева місія крейсеру - Марс.
Все справа в тому, що в далекому майбутньому на Землю напали такі собі Джовіанські ящери. Ми бачимо дуже багато якихось жукоподібних роботів та інших анімалістичних машин, які прибули з Юпітеру, аби завоювати Землю. Нашу планету не рятують ані багатошарова оборона, ані флот. Сумно.
Надешіко - то начебто напівдослідницький крейсер корпорації Нергал, призначений скоріш для спеціальних невійськових місій. Хоча озброєний за останнім словом техніки. Відповідним чином підібрано екіпаж.
Капітан у них Юріка Міцумаро. Краща в своєму випуску, вона без жодного дня досвіду роботи одразу займає керівну відповідальну посаду. Що цілком вписується в ідею: сучасним автоматизованим кораблем може керувати будь-хто.
Насправді це не так. Фактично крейсер контролює оператор Хошіно Рурі. Вундеркінд. Аж занадто вундеркінд. «Вумна, аж страшно», як говорив персонаж Яковченко із «За двома зайцями». Дуже полюбляє вислів «Бака-бака», яким вітає кожну дурість чи невдалий жарт, що трапились на кораблі.
Перший заступник Юріки - друг її дитинства Джун Аой. Закоханий в неї з дитинства. В першій серії я взагалі подумав, що то її брат. Аж ні, друг. Цілком нормальний, такий собі друг.
Джун - на правому боці.
За зв’язок відповідає Мегумі Рейнард, колишня акторка озвучки аніме. Чим ще більш підкреслює, що крейсером може керувати будь-хто. Як тут не згадати слова Гюсто з мультика «Рататуй»…
Мінато Харука - головний штурман. Людоньки, колишній секретар у великій корпорації. Проте вона відіграє у майбутньому дуже велику роль, і взагалі цілком органічно виглядає за пультом керування крейсера.
Гоат Харі грає дивну роль. І введений тільки для того, що на борту має бути хтось такий великий та сильний, при чому, на відміну від деяких, дуже патріотично налаштований до свого корабля.
Пан Геолог (містер Проспектор) - бухгалтер. Він на підраховує вартість пострілів, руйнувань, завданої шкоди, ремонту тощо.
Містер Проспектор перед Гоатом з калькулятором в руках
Сейя Юрібатаке - головний механік. Може відремонтувати будь-що і зібрати будь-що з будь-чого. Має чудову колекцію старих відтворювачів відео різного формату.
А от самий найголовніший персонаж (ну, окрім Юріки) - Акіто Тенкава. Він єдиний, хто врятувався з колонії людей на Марсі, раптово опинившись на Землі. Як саме - він не пам’ятає. Працює кухарем в ресторації, будь-які атаки джовіанців сприймає дуже болісно. При тому є пілотом, що викликає подив у оточуючих. На крейсер потрапляє після випадкової зустрічи з Юрікою і працює там то кухарем, то пілотом естівалісу.
Естіваліс - то бойовий робот. Всього на Надешіко їх кілька (весь час кількість зростала).
Спершу пілот був один, Гай Дайгоджі, але… Але я не буду переказувати вам сюжет, бо стане не цікаво. Скажу тільки, що трійця дуже чарівних дівчат-пілотів дуже допомагала в боях пілоту Акіто.
Окремо варто згадати Інес Фресанж, розробника крейсеру. Вона ходить і все пояснює: як працює гравітонна гармата, як відбувається бозонний стрибок та багато інших премудростей.
Перші три-п’ять серії я дійсно трохи нудьгував. Аніме видавалося мені дивним, аж поки я не второпав, що то дуже тонка пародія на Евангеліон (так і є, і не тільки на Еву). Ближче до середини серіалу стало цікавіше і цікавіше - повороти сюжету ставали все несподіваніші і несподіваніші. Виникали і зникали в пітьмі стосунки між героями. Зникали один за одним адмірали (от нащо їм адмірали, я так і не второпав). І навіть не так дратували вставки та відсилки до вигаданого авторами і вбудованого аніме-серіалу «Гекігангар-3» з графікою 70-х років. Мабуть, для контрасту з яскравим та строкатим розфарбуванням самого Надесіко.
Серіал має чудову, музику, що легко запам’ятовується. Тим паче, що фінальну пісню співає Юріка.
Click to viewІ хоча мені особисто сподобалися персонажі та їх підбір як команди, хоча сама початково пародійна задумка зачепила більш серйозніші питання, як то завжди буває в аніме, я поставлю йому тверде 9 з 10. Один бал знімаю тільки тому, що мені не дуже подобалися надто дитячі гумористичні вставки. А другий - за надто повільну розкачку.
P.S. «Принц темряви» вимагає окремої рецензії, як цілком самостійне продовження.
P.P.S. Назву Марсійський спадкоємець Волошка я б прив’язав ще до Акіто Тенкави, а точніше - до блакитних кристалів волошкового кольору, за допомогою яких уродженці Марсу, яким був Акіто, могли робити самі по собі бозонові стрибки в просторі та часі.