боже як же знову писати.
( як же )

осінь ( Read more... )

насипаю чорниці на сир.
як сиплеться ніч на день.
на зірки загадую сни -
висипаються стрімко з кишень.

сиплемо,
сплітаємо,
спимо.

спинами стулившись,
не спиняємо снів.
а на ранок вмившись,

продовжуємо спів.

"Нічні хмари звільнять вранці небо у Львові від своєї присутності, але вдень ненадовго з'являться, щоб ввечері знову зникнути"
нічні хмари удень!

ох ці прогнози погоди ( Read more... )

зібралася лягати спати. ще рано, але завтра робота не чекатиме, тож якраз ( Read more... )

саме лиш звучання цього слова навіває спокій. бо це звучання Вічності.
перший. проте здається, що жила там, живу і жити буду.
за 4 дні трапилось більше приємностей і першостей, ніж за півроку.
напередодні знайшла зеніт і вирішила що на моїй першій плівці буде саме Він.
оце сьогодні ходила проявляти, і виявилось, що плівка пуста. зіпсована(
прикро ( Read more... )

терпке вино на устах у вечора - ніч. місто потомлене. відпочиває глибоко. як дитина після доброї забави. 
п"яна п"яна ніч. полохані ліхтарі  - вона валиться на них усім єством, наче й з любові, та небезпечно.

дочитувати гарну книгу - і радісно і сумно. "з журбою радість обнялась".
українська магія, українські міфи.. так! зачудована. та передусім - усе ( Read more... )

концентрація Хармса/Цоя/Пастернака/Блока/Єсєніна/Коцюбинського/Багряного/Антонича/Шопена/Скрябіна/Рахманінова/.../ у моїй крові досягла критичної точки. 
втративши будь-який контроль. сп"яніла. від того перезбудження/стесу організм розгубив біоритми.
тепер щоночі напиваюсь без відчуття кількості, без відчуття часу, одразу туди, у безкінечність.
прямо ( Read more... )

ох ніченько.. посидиш зі мною трішки?
будем їсти яблука й лускати горішки,
надягнемо валянки на наші мерзлі ніжки,
утопим погляд у мерехливих тінях свічки..

знаєш, нічко, сьогодні ти мій рятунок й моє серце.
хто ж навчив заплітати ті думки неслухняні?
право, добродійко, як тобі се вдається?
вдихати спокій, певність, мрії полум'яні..
пасибі тобі, ( Read more... )

свіже повітря тонцими цівками, тендітно проникаючи через шпарку у мому вікні, лягає під ніс. як мед - складаючись. так витончено і fragile, що залишається лиш затамувати подих, аби не зруйнувати гармонію. такий делікатний дотик, що заколисує миттєво. 
обожнюю нічну тишу гучної і неспокійної вдень вулиці. чути її спокійні і вимірені подихи. а ще цієї ( Read more... )