Maria Pawlikowska-Jasnorzewska
Światu

Świat ten jest dla mnie i jam jest dla świata ( Read more... )

сталася відстань. так невимушено, як зараз стається осінь.
деколи трапляється таке, що розфокусовуються зір і відчуття. відтак, не розумієш себе, людей і світу.
а деколи навпаки. світ так близько, так усередині, так наскрізь, що забуваєш годину й всі ті цифри.

ті листи тепер такі, як опале листя.
такі гарні, та ж такі неживі.

наливаю горня

будинки дихають очима та промовляють тобою: коли вранці, вийшовши по хліб з молоком, ти промовляєш до світу.

"Нічні хмари звільнять вранці небо у Львові від своєї присутності, але вдень ненадовго з'являться, щоб ввечері знову зникнути"
нічні хмари удень!

ох ці прогнози погоди ( Read more... )

ооох, сьогодні почалось моє літо.

"так добре світові. і світ теж добрий"
"головне - не спішити виходити, коли ніщо не тримає і можна поговорити"
Прохасько.

трохи за південь. стигле сонце різної форми клаптями лежить на столі, на книгах і на мені. дивлюсь на нього - мерехтить веселкою на моїх віях. заплющую очі - тепер воно дивиться на мене зі спогадів внутрішньої сторони повік ( Read more... )

і кінець знайшов свій початок.


( Read more... )

у решето ловити хочеш дощ? (с)

саме тому ми ніколи не зловимо цей світ. можемо лише просіяти крізь себе.