(no subject)
Maria Pawlikowska-Jasnorzewska
Światu
Świat ten jest dla mnie i jam jest dla świata,
który ciężarem serce mi rozgniata
jak nieprzytomny kochanek.
Daję mu wszystko nie trwożąc się o nic,
choć grozi śmiercią, którą trzyma w dłoni,
mnie, najwierniejszej z kochanek.
Zabawki, skarby, umarłe motyle
kładzie przede mną i leżą przez chwilę,
aż znów je wicher rozmiecie.
Całuję usta jego wieloustne:
mów o miłości, nim na zawsze usnę
w objęciach twoich, mój świecie.
СВІТОВІ
Цей світ є для мене і я для світу,
що моє серце вагою пригнітив,
немов непритомний коханець.
Уся віддаюсь у безжурнім полоні,
хоч він несе смерть мені у долоні,
мені, найвірнішій з коханок.
Скарби різноликі, метеликів крила
кладе перед мене на мить, що наспіла,
аж знову розкине їх вітер.
Цілую уста многоусті, жадані:
в обіймах, прошу, говори про кохання,
аж вічно засну я, мій світе.