(no subject)
свіже повітря тонцими цівками, тендітно проникаючи через шпарку у мому вікні, лягає під ніс. як мед - складаючись. так витончено і fragile, що залишається лиш затамувати подих, аби не зруйнувати гармонію. такий делікатний дотик, що заколисує миттєво.
обожнюю нічну тишу гучної і неспокійної вдень вулиці. чути її спокійні і вимірені подихи. а ще цієї ночі хтось добросовісно замітав подвір"я впевниними і поважними рухами.. цікаво, що та людина (нелюд) думала в той час ?
і не потрібно ніякої свічки для медитації.. достатньо твоїх очей. але тепер мені навіть трохи страшно..