-
на сході споночіло
Ночіло. Вікна, уже відпустили усю блакить, набрану від денного неба і налилися чорнилом. Там, на видноколі сіріло від диму і лунали постріли. Однак, звиклось. Кажуть, це лише навчання.
Спроквола ступаючи до кухні, Вона на мить зупинилась біля дверей, що вели до погребу. Щоразу Вона зазнавала бентеги, коли проходила повз них. Щойно Вона знову ( Read more... ) -
про зараз. видумане, але правдиве
Вона підбігла до ноутбука і хутко відкрила пошту. Так, лист прийшов, значить Тато живий. Зітхнула і вперше за кілька тижнів набрала повні груди повітря, від чого аж запалали її щоки рум’янцем. Її пальці тряслися, серце виривалося з грудей. Очі забігали по клавіатурі і вона взялася відписувати.
«Тату, таточко, татусю. Боже, Господи милий, ти ( Read more... ) -
знаєш
Знаєш, мені інколи так хочеться увібрати собою небо. Не те, що ранкове, не те, що нічне, а те, яке горнеться саме до тебе, у період свого згасання ( Read more... ) -
ми ніякі
Ми ніякі. Прості і більш смерті, ніж хтось інший. У нас немає надлишку почуттів і наївності і в нас немає об’єктивних проблем, а лише маленькі несумісності через різні підходи до розуміння і сприйняття світу ( Read more... ) -
трішки мого егоїзму
Як би це парадоксально не звучало, але людина найбільше прагне і водночас найбільше боїться змін. Більше того, змін не лише в своєму, а й у житті своїх ближніх.
А у часи глобальної соціалізації через соцмережі дуже дивним стає факт, що про тебе і твої останні новини не знає ані душа ( Read more... ) -
що таке благодійність. мій погляд, мій досвід
За останній місяць я побувала в чотирьох інтернатах. Ніколи не думала, що писатиму про це, бо завше ставилася з упередженістю до людей, що публікують свої «великі справи». Але, знаючи, що мене прочитає максимум аж кілька людей, а, може, навіть аж ніхто, я все таки скажу кілька слів про благодійність. ( про чотири інтернати ) -
(Untitled)
мені є, що сказати. однак стільки усього - що й не знаю, з чого почати.
тому й надалі мовчатиму. так легше. без жодної відповідальності за свої слова
хай щастить і Вам -
По землі ступаючи, як по вироку, а шляхом йти Чумацьким
Притихли зорі. Де-не-де було чутно, як вітер зносить комусь голову. Слова лилися, як дощ із відра: попадали в найсухіші ущелини найтвердішого серця, розм’якшуючи його пересохлі за роки м’язи. Кров невпинно текла по тілу своїми ріками і річищами, розносячи кисень-панацею, щойно звареного нічного трунку осені. Так солодко і так гірко буває лише раз ( Read more... ) -
Любов-Вода одна на двох
Ця темрява прийшла так неочікувано, що її стало відчутно навіть шкірою. Проміння, що лише п'ять хвилин тому освітлювало мою кімнату, зникаючи, забрало із собою й тепло. Вмить чорні важкі кремезні хмари заступили небо і вдарили громом. Небо почало ридати: тяжко і гучно, різко і уривчасто. Плакало від життя і для життя. Від нас і для нас. Я мовчала ( Read more... ) -
життєва метаморфоза цінностей
Сьогодні мені виповнилося 35 років. проте, виглядає на те, що ніхто цього не знає. Я сиджу сам на веранді у чужому мені місці, у чужій мені країні. Тепер я не розумію, чому сюди приїхав, проте мешкаю тут вже багато років. Саме в такий день, коли навіть скайп не намагається до тебе достукатись і навіть пошта мовчить, мене стрімкими маршами ( Read more... )