Знаєш, мені інколи так хочеться увібрати собою небо. Не те, що ранкове, не те, що нічне, а те, яке горнеться саме до тебе, у період свого згасання ( Read more... )

Ця темрява прийшла так неочікувано, що її стало відчутно навіть шкірою. Проміння, що лише п'ять хвилин тому освітлювало мою кімнату, зникаючи, забрало із собою й тепло. Вмить чорні важкі кремезні хмари заступили небо і вдарили громом. Небо почало ридати: тяжко і гучно, різко і уривчасто. Плакало від життя і для життя. Від нас і для нас. Я мовчала ( Read more... )

прощайте люди
прощайте людям

( Read more... )

інколи дуже навіть хочеться. 
отак.
щоб жилося без цієї дурацької ідентифікації

( Read more... )

"Жіноча агресія, - сказав він, - жіноча агресія, ось чого потрібно боятись. Чому? - спитався я. Чому я маю чогось боятись? Тому, - відповів він, - що жіноча агресія це те, що не залежить від тебе. Більше того - від неї вона теж не залежить. 
Я знаю в чому тут річ, - продовжив він, - річ у тім, що в жінок є такий ген, котрий відповідає за ( Read more... )

                                                                                            БУТТЯ


( Read more... )

В кожного місце спокою є своє. Типовими є місця, де немає людей,є природа, вода, чи висота. Особисто мені добре на кладовищі. Це місце, особливо осінню, є для мене особливим та дуже символічним. Там інші звуки, там інший запах, там колір інший.   На кладовищі мої думки у якісь прострації. Чула неодноразово, що людям там добре. Як і живим, так і ( Read more... )