Риска

[zryacha]

В кожного місце спокою є своє. Типовими є місця, де немає людей,є природа, вода, чи висота. Особисто мені добре на кладовищі. Це місце, особливо осінню, є для мене особливим та дуже символічним. Там інші звуки, там інший запах, там колір інший.   На кладовищі мої думки у якісь прострації. Чула неодноразово, що людям там добре. Як і живим, так і мертвим.:)  Але чому нас туди так тягне? Може, відчуваємо там перевагу над іншими? Починаємо, як то кажуть, задумуватися над вічним?
А от щодо переваг я би навіть посперечалася. По-моєму, ті, що там (у землі, під плитою) мають більшу перевагу, ніж я. адже вони ЗНАЮТЬ.
________________________________________________________________________________________________________

великі/малі, дорогі/убогі, символічні/перманентні, доглянуті/закинуті… в усіх надгробках  є дещо спільне. РИСКА. Риска, яка розділяє життя і смерть. Чи не замало? Чи не замало нам мати на гробі наше народження і дату нашої смерті, що по суті, як і перше, так і друге, навіть від нас не залежало. А все життя, всі наші падіння, злети, всі наші випробовування, їхня відсутність, наші почуття, бажання, цілі, праця, наші плоди - це РИСКА. У всіх вона однакова. У цьому ми рівні.
Не будуть нас пам’ятати за нашою плитою на гробі. Нас пам’ятатимуть за РИСКОЮ.