Крокуючи Стамбулом: хмарочос «Сапфір», «Блакитна мечеть» та притока Босфору
Чергова порція моїх подорожей. День неділі, 27 травня, почався для мене майже на світанку - о 5:40 ранку я вже стояв біля трапу літаку «Трабзон - Стамбул».
Нагадаю, що напередодні я гуляв по турецькому місту Трабзон.
Мій знайомий Фатіх, у офісі якого я ночував, зранку разбудив мене та я з ним випив, чаю, звичайно ж!
Він провів мене аж до посадки на літак - на саме літовище, адже йому, як працівнику аеропорту, туди був дозволений вхід.
1.
Люди поступово наповнювали борт - ніхто не штовхався та не кричав один на одного, як це часто побачиш на наших лоу-костах. Я, та мабуть ще парочка американців, були єдинии представниками Європи - Америки у цьому літаку.
2.
Під час польоту нам показували наше місцезнаходження на мапі Туреччини.
3.
За півтори годинки з вікна ілюмінатору стало видно найбільше місто країни - Стамбул.
4.
А ще за певний час я вже був в одному з двох аеропортів міста - «Сабіха».
5-7.
Тут я сів на автобус - шатл, саме такі планували закупити у Донецьку на Євро, але не склалося. Проїзд до району Таксім обійшовся мені у 16 лір - 80 гривен.
8.
Поруч зі мною сидив турок. Він був в університеті аспірантом, та їхав із Ізміру до Стамбулу. Розказував, що в нього є знайома українка, яка працює танцівницею.
Мій супутник також пригадав, що ще років із 10 тому у Туреччині про якісь недорогі перельоту і мови бути не могло, а зараз два найбільших лоу-кости зв’язують кільканадцать міст країни. Квиток можна купити навіть за 20 лір (90 гривен).
За певний час поїхали по мосту - позаду нас лишилася Азія, а ми вїхали до Європи.
9.
Я дістався до кінцевої, де мене на машині забрав мій-кауч-серфер Мете. Він здався не типовим турком - за всі три дні спілкування хлопець жодного разу щиро не посміхнувся. Мете працював фінансовим консультантом - пообіді в нього була зустріч з французьким інвестором.
Треба віддати йому належне, адже Мете забрав мій важкуватий рюкзак у машину, дав карту на проїзд у транспорті та нагадував сніданком. За годину спілкування ми розсталися і я лишився сам із 15-мільйонним Стамбулом.
Заскочивши у метро я проїхав пару станцій (разовий проїзд коштував 1 ліру 75 коруш = 8 гривен). Місцева підземка вразила - виглядала н егірше європейських, а мабуть і краще, бо тут було чисто.
10-12.
На виході було не важко побачити орієнтир першого пунтку мого призначення - хмарочос «Istanbul Sapphire», відкритий у березні 2011 року.
13.
Вхід на оглядовий майданчик коштував приблизно 60 гривен. Вид на Стамбул з висоти у 261 метр.
14-17.
Наближуємо зумом.
18.
Вид на ділову частину.
19.
Район із назвою Левент.
20.
Я знов зайшов у підземку. За певний час зробив пересадку на фунікулер.
21.
Стіна стамбульського фунікулеру.
22.
На виході мене чекав черговий трансфер - на цей раз на швидкісний трамвай. За кожну пересадку знімалися грощі з моєї транспортної карти.
23-24.
Після 10 хвилин поїздки у трамваї я почав засипати - не секрет, що вагон я вибрав як місце, де можна трохи подрімати, бо тільки у один бік ми їхали близько години. Ні, це не через те, що він повільний - вагони м’яко та безшумно мчали з високою швидкістю.
Ми проїжджали район за районом, а Стамбул все ніяк не скінчався. Міські магістралі.
25.
На цьому ж трамваї я і дістався до туристичного центру на зупинку «Султанахмед» із двома домінантами.
Перша з них - «Блакитна мечеть».
26-27.
А друга - «Собор святої Софії».
28.
У цій частині було купа колоритних персонажів - мені нагадав Сіндбада морехода.
29.
Прогуляючиь, до мене підбіг продавець. Я одразу зрозумів, що то якийсь развод.
- Ця книжка коштує 60 лір (із ззаду був цінник), але спеціально для тебе, мій друг, вона коштує 45 лір! - емоційно промовив торгаш англійською.
Я відмовмився. У подарунок він запропонував мені поштівки. Моя реакція була така сама. Далі були 5 хвилин падіння цін: 40, 35, 30, 25, 20…. Здається, 20-ка була його останньою пропозицією.
- Ти що так любиш гроші? - ледве не сльозно спитав продавець.
- Я не купую речі, які мені не потрібні, - промовив я.
Він відчайдушно пішов - шукати нових «лохів». Потім, блукаючи містом, я знайшов таку саму книжку у крамниці за 12 лір.
Біля цього місця я узяв собі магніт.
30.
Не обійшлося без традиційних торгів. Із 5 я зкинув ціну до 2.5 лір.
- Ти звідки? - наостанок спитав продавець сувенірів.
- З України! - відповів я.
Цікава забудова, історичні стіни та незвичні дерева.
31-33.
Весілля.
34.
Район Султанахмед
35-36.
Виступи дітей, як у Єревані.
37.
Автомат із продажу жетонів. Один коштує 2 ліри, а при оплаті карткою - всього 1,75 ліри.
38.
Шаурма! Скільки овочей - дуже апетитно. На вулиці також активно продавали нарізані кавуні, смажені каштани та смажену кукурудзу.
39.
Початок «Єгипетського базару». Сюди я ще з вами «схожу» у наступній публікації.
40.
Види міста.
41-42.
У районі «Еміноню» я дізнався скільки коштує прогулянки на паромі - на туристичному просили 20 лір (90 гривен), а на такому ж самому, який працює у якості міського транспорту - всього лише 4 гривні. Останній курсував за розкладом - раз на годину. Я дізнався про найближчий рейс та поки був час пішов шукати щось підкріпитися.
43.
Година пік у Стамбулі.
44-45.
Міст через «Золотий Ріг» (тур. Haliç) - затоку в протоці Босфор.
46.
Риба тут, судячи із забитих ведер рибалок, ловилася добре.
Пройшовши міст, я купив собі хот-дог та айран. Розплатився купюрою у 20 лір. Віддав її офіціанту і забув. Хоча заклад нагадав наші генделики, то не був рестора чи піцерія.
47.
Біля мене присіли пару турків - працівників генделику. Вони дивлися на дівчат та щось обговорювали. Я з ними теж поговорив, заявивши, що наші дівчата найгарніші. Ті не сперечалися. Згодом мені хлопець приніс решту із 20-ки та я пішов назад на причал, вхід на який був через турнікет.
48.
Власне паром.
49.
На борту постійно продавали чай. Ми причалували то до однієї, то до іншої зупинки.
50.
Райони Стамбулу.
51.
На кінцевій я вийшов та опишився у зовсім невідому місці. Люди після роботи відпочивали на «шашликах» із чаєм. За наступний день все сміття прибирали.
52-53.
Взагалі таке вкрай рідко помітиш тут.
54.
Я поспішав, бо на годиннику було за 20 хвилин до 21-ї, а мені треба було ще проїхати кілька станцій метро.
55.
Стіна станції «Шишане».
56.
Запізнившись на 15 хвилин я зустрівся із Мете. Ми сіли на машину та поїхали до нього. Він, як і зранку, був мовчазним. Вдома, а жив він за містом, була здоровена товста кішка. Не знаю чого не сфоткав, мабуть був дуже стомлений. Жив Мете у двохярусній квартирі - він відвів мені здоровену кімнату.
У наступній публікації ми з Вами проїдемося на метробусі, прогуляємося «Гранд-базаром» та побачимо вечірнє місто із вікна авто.
Далі буде …
Повертайтеся та читайте!
Я рекомендую: Турагенція «Діон».
Буду радий за виправлення помилок, адже текст писав без сторонньої вичитки.
Попередні публікації із цієї поїздки:
Пригоди у Туреччині тривають: добрий поліцейський, Трабзон на долоні та ночівля на офісному кріслі
Я вперше у Туреччині: Європейські автобани, вузькі вулочки та вечеря на підлозі
Батумі блиснув шиком: будинок - пляшка, аджарський хачапурі та диснеївський парк. Частина 2
Батумі блиснув шиком: будинок - пляшка, аджарський хачапурі та диснеївський парк. Частина 1
Як ми завітали до серця Грузії - Мцхети: головний храм країни, добрі поліцейські та атака школярів
Тбілісі - дубль два: сірні бані, район Алвабарі та веселі діти
Тур по Тбілісі: старе місто, романтичні панорами та чудо-міст
Другий день у Єревані: самобутня церква, європейський проспект та провідник "нэт праблэм!"
Владко відкриває Вірменію: засніжений Кавказ, великий каскад та вечірній Єреван