Батумі блиснув шиком: будинок - пляшка, аджарський хачапурі та диснеївський парк. Частина 1
Ранок 24 травня зустрів нас чудовим пейзажем за вікном - поїзд «Тбілісі - Батумі» під’їжджав до столиці історичного грузинського регіону Аджарія. Ось воно Чорне море. З іншого, незвиклого для нас берегу.
1.
Нагадаю, напередодні ми відвідали духовну столицю країни - Мцхету з її храмами, добрими поліцейськими, допитливими школярами та гірськими краєвидими. Після я та Сашко повернулися до Тбілісі, зібрали речі та відправилися до міста Батумі.
Майже о 8-й години залізничний склад прибув на платформу станції «Махінджаурі».
2.
Звідси ми на маршрутці доїхали до району будинку юстиції. Водій слабо розумів російську, але завдяки іншим пасажирам ми все ж таки дізналися, де нам - туристам слід виходити.
Буквально за кілька хвилин ми наткнулися на український ресторан. Вирішили покуштувати рідну кухню в обід, адже тут пропонували недорогі бізнес-ланчі із звиклим для нас першим, другим та третім.
3.
Поруч була скульптура. Було видно, що її звили нещодавно.
4.
Південний морський клімат почав нагадувати про себе. Ця рослина - алоє.
5.
Ранковий Батумі - вулиці порожні.
6.
У кільканадцятьох метрах починався Приморський бульвар. Ця нещодавно відремонтована Набережна протягнулася кілометрів на 7 уздовж моря. Пальми - яка краса!
7-8.
Тут на прокат можна взяти велосипед. Оплата - 75 тетрі (3 гривні 75 копійок) за 15 хвилин. Розрахуватися можна як готівкою, так і карткою.
9-10.
Далі покрокували на пляж - вирішили опробувати водичку. Додам, що вхід сюди вільний (не так як у Криму здирають шалені гроші). Є добра інфраструктура, включаючи нові біотуалети (але вони були забиті, фотать не став - не хтів псувати загальне позитивне враження).
11-12.
- Холоднувата, - вилізаючи сказав я тоді.
Сашко запропонував поснідати рахат - лукумом, який він придбав у Єревані. Знадто солодкий. Мені не сподобався.
13.
Коли ж ми обсохли - вирішили йти до будинку юстиції. Тут розташований 1 із 2 туристичний центрів у Батумі. Я, за порадою польок (яких зустрів у Тбілісі) планував лишити тут свій 50-літровий рюкзак, взяти карту міста та дізнатися про недороге житло, бо жоден із кауч-серферів нам так і не відповів.
Я просто кайлував від бульвару - так тихо, спокійно та сучасно!
14.
Уздовж Набережної - ось такі лавиці.
15.
Та безкоштовні лежаки.
16.
За кілька хвилин ми вже входили до будинку юстиції, форма якого нагадує перевернуту пляшку.
17.
Вночі будівля підсвічується. Нажаль мені не вдалося відзняти - ввечері різнобарвна ілюмінація чомусь не працювала. Тому надаю відео Максима sicheslavets Беспалова
Click to viewУ будинку юстиції під одним дахом об’єднали звичні для нас РАЦСи, паспортні столи, податкову та відділення поліції. Отримання документів - швидко та без хабарів. Всього по Грузії планують звести або вже звели 5 таких центрі із цікавою модерновою архітектурою. Детальніше тут.
Входимо всередину до держучастнови через скляні прозорі двері.
18.
Але нажаль, якщо туристичний центр був зачинений - від починав роботу о 10-й. Хоча спочатку нам казали, що він відкривається о 9-й. Я не вміг не втриматися, щоб не сфотографувати всередині.
- Да пожалуйста! - сказала робітниця державного офісу, коли я вічливо спитав дозволу.
19-21.
Спеціалізована кімната для людей, що приходять із дітьми.
22.
Коли ж ми вийшли, то познайомилися із цікавим дідом, який нам трошки розказав про реалії життя.
- Вы представляете, раньше Грузия была самой коррумпированной во всем бывшем Союзе! Сейчас даже и не думайте давать взятку чиновнику либо полицейскому. У меня друг из Баку приехал на «Мерседесе» в Батуми. Так он говорит, что у них там проехал 500 метров - сразу 50 долларов гаишнику отдал, а в Грузии ездит уже 2 недели - все чисто, - хвалився він.
Хоча сказати, що дід був фанатом Саакашвілі не можна. Здається, він тверезо оцінював ситуацію, зважуючи всі «за» та «проти». Попрошавшись із з ним ми сіли на автобус та відправилися у центр міста - на пошуки житла.
У водія за 80 тетрі (4 гривні) купили талон, який прокомпостували. Подібні валідатори бачив у Польщі. Скоріш, польський досвід грузини і перейняли.
23.
У цей ранішний час народу в автобусі (китайському, до речі) багато не було.
24.
Не пройшли і кількох метрів і.. опа! Ще один наш ресторан
25.
Перед пошуком місця для ночівлі (у Батумі збиралися бути всього 1 ніч, адже Сашку треба було їхати до Ростову) зайшли до морського вокзалу. Тут мій російський супутник хотів уточнити розкладу парому «Комета», що слідував у російські Сочі. Але він був аж через 2 дні і тому Сашко вирішив приєднатися до мене у Туреччині, адже звідти завтра повинно було пливти сочінське судно.
26-27.
Вид на місто з боку морвокзалу.
28.
Мужики масово ловлять рибу.
29.
Окремі доріжки для велосипедистів.
30.
Вирішили шукаючи житло заодно і прогулятися. Центр міста вилізаний і виглядає приблизно ось так.
31.
Башта Piazza
32-33.
Тут ми знайшли готель - нам запропонували номер за 50 ларі (250 гривен). Непогано ніби.
- Мальчики, оставляйте вещи, - казали нам на рецепшені. Але я сказав, що адресу ми запам’ятали і ще поверномося.
З рюкзаками пішли знов у бік моря. По дорозі заскочили в український ресторан. Сашко тут купив пляшку «Чернігівського». За 3 ларі (15 гривен), якщо не помиляюся.
34.
Хмари на небі повністю развіялися. Місто виглядало просто шикарно: бруківка, пальми, новобудови.
35-36.
Башта грузинської абетки.
37.
Готель «Редісон Блу»
38-39.
Драмтеатр імені Чавчавадзе
40.
Щось ще будують. Здається, готель.
41.
Вночі на будівлі вмікають ілюмінацію.
Так хотілося зробити знімок із пальмою.
42.
Інший ракурс.
43.
Знов повертаємося до бульвару - цікава скульптура.
44.
На пляжі є рятівники. Але відпочиваючих у травні немає.
45.
Три кольорові багатоповерхівки. Нам казали, що вони експериментальні (сейсмостійки) - були збудовані одразу після землетрусу у вірменському місті Спітак.
46.
Біля моря залишилося ще багато землі. Мільйардер Дональд Трамп будує новий хмарочос.
47.
Згодом ми потрапили до туристичного центру, де взяли мапу та дізналися де є хостел. Правда той був далеко від центральної частини і ціна була не дуже - 10 євро з людини (а умови казали там посередні).
48.
А це вже на площі перед драмтеатром.
49-51.
Знаки пішохідного орієнтування, які перед Євро встановили у Донецьку.
52.
Вуличкі старого Батумі.
53.
На вулиці грають у нарди.
54.
Ми йшли, йшли і двоє грузинів побачили, що я щось шукаю на карті.
- Что ищете? - спитали вони.
Я вже і не пригадаю, куди нам тоді треба було. Але слово за словом і ось вже 1 з них пропонує нам житло - цілу двоповерхову квартиру.
- 50 ларі (250 гривен) с двоих, - назвав він ціну.
Вирішили зупинитися на цьому варіанті. У нашому розпорядженні була 3-кімнатна квартира з кухнею та вбиарельною.
55-56.
До речі, грузинська валюта - ларі.
57.
Ми нарешті розмістилися - залишили речі та перевдягнулися. Почали шукати інтернет. Завдяки вивісці на облізлій будівлі знайшли мережу.
58.
Комп’ютери із гумором.
59.
У інтернет - клубі я зв’язався із кауч-серфером Нурулахом, у котрого я повинен був зупинитися у турецькому місті Трабзон. Мати хазяїна кафе запропонувала нам кімнату - просила 10 ларі (50 гривен) з людини. Умови ось такі.
60.
Якщо зацікавило - адреса вулиця Зубалашвілі, 3.
Власне сам інтернет - клуб. Ліворуч - просто двері до житла хазяїв.
61.
Був вже обід і ми покрокували до ресторану «Україночка» куди ще зранку вирішили їти на бізнес - ланч.
Між тим краса та шик Батумі продовжували дивувати.
62-64.
Місто відновлюють.
65.
Та впорядковують.
66-67.
Оригінальний декор.
68.
Це вже був третій за рахунком ресторан у 200-тисячному Батумі
69.
На автобусі ми під’їхали до «Україночки». Нарешті поїли нашу їжу - я починав вже скучати за нею!
70.
Офіціантка Оксана з Одеси. У сюжеті «Інтера» чи іншого телеканалу казали, що вона власниця цього закладу, але каже, що ресторан належить грузину.
71.
Продовження тут
