Як ми завітали до серця Грузії - Мцхети: головний храм країни, добрі поліцейські та атака школярів
Ранком середи, 23 травня, ми залишили нашу тимчасову квартиру у Тбілісі і стрибнувши у метро поїхали на автобусну станцію, де повинні були сісти на маршрутку до невеличкого міста Мцхета.
Нагадаю, у попередній «серії» я розказував про те, як ми ходили у сірні бані, відвідали нетуристичні район столиці Грузії та побачили дитячий футбол на вулиці.
Вхідні двері до підземки - як у Києві чи Харкові
1.
Склепіння («свод» російською) протікає.
2.
By vladyslavko at 2012-07-13
Є і надземні станції. А-ля київська «Дніпро».
3.
By vladyslavko at 2012-07-13
Вийшли ми на якійсь станції - назву не запам’ятовував, адже Сашко керував процесом. У переходах теж йде жвав торгівля.
4.
By vladyslavko at 2012-07-13
Одразу на виході до нас підлетів таксист і почав окручувати.
- Мцхета? Давайте Вас отвезу! Недорого! - пропонував він.
- Нет, спасибо. Мы на маршрутке, - відповіли він.
Але таксист не здавався.
- Вы откуда? - продовжив він.
- Из Украины, - сказав я.
- Ти що мене не бачиш? Я у Вінниці 20 років прожив. Давайте - для Вас скидку сделаю и на джвари (замок на горі) завезу, - наполягав таксист.
Ми ще раз відмовилися. По грузину було видно, що він засмутився. Але треба надату йому належне, не дивлячиь на те, що «окрутити» нас не вдалося, він провів нас до потрібної маршрутку.
Автобус, до речі, щойно від’їхав і ми буквально застрибнули до салону. Сидячих місць вже не було. Я узяв з полиці табурет, поставив між сидінями та сів на нього.
5.
By vladyslavko at 2012-07-13
Сашко присів попереду. Між поліцейським та (як виявилося згодом) туристом із Ірану.
6.
By vladyslavko at 2012-07-13
Ліворуч від мене сиділа група молодих людей - 3 хлопців та 1 дівчина. За виглядом вони нагадали мені людей з Південної Європи, але мова їх була цілком інша.
Зав’язалась розмова - дівчина активно запитували хто і куди їдемо. Яке ж було моє здивування, коли я дізнався, що вони з Ірану! Вдягається по-європейську та і відкрито говорять.
За якихось 20-25 хвилин бус приїхав до Мцхети. Пам’ятки культури занесені до спадщини ЮНЕСКО (в Україні лише 4 об’єкти є у цьому списку).
Перед місцевої святиною виступав вуличний музикант.
7.
By vladyslavko at 2012-07-13
Пісня була дуже сумна - мабуть про нещасливе кохання чи пов’язане із історією Грузії.
Click to viewРазом із іранцями направилися до туристичного центру (у таких містцях можна безкоштовно взяти карту міста та безоплатно отримати необхідну інформацію: що подивитися, де зупинитися, поїсти). Таких закладів багато у Європі, та у Донецьку вони з’явилися напередодні Євро-2012.
8-9.
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
Тут можна із комфортом перепочити.
10.
By vladyslavko at 2012-07-13
Та скористатися інтернетом.
11.
By vladyslavko at 2012-07-13
Жіночка на рецепшені каже, що їй легше розмовляти російською, але іранцям без проблем англійською пояснювала все. А ось молодь, за її словами, віддає перевагу «інглішу». Вона нам на мапі міста пояснила, що необхідно подивитися.
Попросив сфотографувати - жіночка скромно відвернулася.
12.
By vladyslavko at 2012-07-13
Мабуть центральна площа Мцхети. Все відремонтовано. Черепиця та стиль мені нагадали Чехію, де я прожив півроку.
13.
By vladyslavko at 2012-07-13
Храм Светіцховелі - храм грузинською православної церкви, який протягом тисячіріччя є головним собором свієї країни.
14.
By vladyslavko at 2012-07-13
Перед входом мами фотографують своїх діточок.
15.
By vladyslavko at 2012-07-13
Фреска на фасаді
16.
By vladyslavko at 2012-07-13
І в середині
17.
By vladyslavko at 2012-07-13
Кілька фотографій інтер’єру
18-21.
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
Храм оточений великою стіною. Вдалечині - мальовничі гірські пейзажи.
22-23.
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
Гуляємо Мцхетою.
24-25.
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
Сувенірна крамниця - розрахуватися можна кредиткою.
26.
By vladyslavko at 2012-07-13
Магнітики українською. Взагалі багато грузинів навчалися / служили чи працювали у нас. Багато з них знають кілька фраз українською.
27.
By vladyslavko at 2012-07-13
Житло. Багато кімнат здаються.
28-29.
By vladyslavko at 2012-07-13
Трошки відійшли від центру і побачили зовсім дику природу.
30.
By vladyslavko at 2012-07-13
На горі - монастир Джварі
31.
By vladyslavko at 2012-07-13
За кілька хвилин наша карта привела нас на ринок, де до того ж була автостанція.
32.
By vladyslavko at 2012-07-13
Тут Сашко зацікавився рогом для вина. Взявши і повертаючи його у руці він промовив: Это ж оно до дома не доедеть - побьется!
- Да, пьется, пьется, - відповіла йому продавчиня і жестами показуючи дял чого власне цей сувенір.
Ось так з нього п’ють.
Фото: Олег Ураган
Колоритні сувеніри - у тому числі кінжали.
33.
By vladyslavko at 2012-07-13
Мцхета активно розвивається і будується.
34-36.
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
Галька на тротуарах замість асфальту - ближче до природи.
37.
By vladyslavko at 2012-07-13
Затишні вулички містечка (живе тут лише 8 тисяч осіб).
38.
By vladyslavko at 2012-07-13
Сподобався декор.
39.
By vladyslavko at 2012-07-13
Нагадування про радянське минуле.
40.
By vladyslavko at 2012-07-13
Неподалік я побачив поліцейських - вирішив зробити знімок.
- Гомарджобат, говорите по-русский or English, - звернувся я.
- Добрый день. Да как хотите! - заявив молодий правоохоронець.
Але його більш досвідченим колегам було зручніше говорити російською.
- У нас в Украине много говорят о грузинской полиции, - пояснив я їм.
- Хорошего или плохого? - запитали вони.
- Ставят в пример! - підкреслив я. - А можно с Вам сфотографироваться? - попросив я.
- Да без проблем! - пролунала їхня відповідь.
41.
Грузинську поліцію пересадили на «Шкоди»
42.
By vladyslavko at 2012-07-13
Попрощавшись з поліцейськими ми волею випадку опинилися біля школи, де викликали жвавий інтерес з боку дітей. Один із хлопців років із 9-11 на ім’я Шато почав активно задавати питання.
- When do you come in Georgia? - англійською поцікавився він.
Я був вражений. Діти ж у цей час почали грати з нами у футбол.
- What’s your name? - продовжував він після мого оповидання.
- Vlad. - відповів я.
Далі настала черга Сашка - тепер він був у центрі уваги школярів. Дивіться на відео.
Поспілкувавшись із дітлахами ми продовжили свою прогулянку містечком - пішли подивитися на руїни замку. Зустріли ось таку квітку - наші дівчата казали, що то орхідея.
43.
By vladyslavko at 2012-07-13
Туристичні показники.
44.
By vladyslavko at 2012-07-13
Місцеві любителі авто наслідили
45.
By vladyslavko at 2012-07-13
Пагорб із руїнами
46.
By vladyslavko at 2012-07-13
Та види з нього
47-49.
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
By vladyslavko at 2012-07-13
У цьому місці вже скінчалася Мцхета і тому повернулися знов до центру. По дорозі побачили нові цікавинки
50-51.
By vladyslavko at 2012-07-13
Сашко помітив кота, який заховався у кущах.
52.
Ще кілька місцевих краєвидів.
53-55.
Діти поверталися додому. У Грузії (та і у Вірменії та Туреччині) дуже люблять обніматися. Кілька разів бачив як чоловік взяв друга під руку - знак місцевої міцної дружби.
56.
У центрі не втримався і продовжував дивуватися, як тут все привели до ладу.
57-59.
Десь о першій годині дня ми просто на вулиці зупинили маршрутку і знов стоячи поїхали до Тбілісі. Побачили вже знайому станцію метро «Дідубе».
60.
У такий кіосках поповнюєш картку на громадський транспорт.
61.
Ми сіли на поїзд метро і попрямували на оглядини цікавинки, яку знайшов Сашко - Тбіліського моря.
62.
На якійсь станції ми вийшли - я підзарядився морозивом. Тут нас скерували пройтися, щоб сісти на маршрутку яка б привела нас до «моря».
Розпіарені поліцейські ділянки у Грузії. Читав, що поліції тут довіряють десь 80% (в Україні, здається, не більше 20%).
63.
«Опель» = БМВ
64.
А це вже «Волга». У радянський час ці авто користувалися шаленим попитом у Грузії.
65.
Типове Тбілісі.
66.
«Swaboda - vora». Я так і не зрозумів, що воно означає.
67.
«Море» виявилося звичайним здоровеним ставком.
68-70.
На горизонті місто закінчується.
71.
Власне, заради цього ставка не треба було сюди їхати, а саме тут ми помітили незвичну споруду - яку я прозвав «Стоунхендж».
72.
Ісус та 12 апостолів?
73.
Елементи «Стоунхенджу».
74-75.
Все ж таки варто було сюди приїхати - вид на здоровений житловий масив.
76-78.
Приміська зона.
79.
Храм біля монументу.
80.
Коли ж спускалися назад на зупинці нас жестом покликали хлопці (з ними була 1 дівчина), що сиділи у затінку.
81.
- Where are you from? - поцікавлися вони. Ми обмінялися кількома фразами переходячи з англійської на російську та навпаки.
Місцеві нам пояснили що ця споруда - пам’ятник всім королям Грузії.
Сашко, коли ми вже відійшли ід групи молодих людей промивив: «В России, если так зовут, скорее всего дене хотят».
Ми заскочили у маршрутку і поїхали до залізничного вокзалі. Я весь час, а їхали хвилин із 25-30, я дрімав.
81.
На виході ж я протянув водію 40 тетрі (ми раніше за таку суму їздили), але він сказав, що вартість проїзду - 80 (4 гривні). Я спочатку подумав-но, що маршрутчик хоче нас надурити, адже у салонах тут НІДЕ не було жодної інформації (маршрут, телефони, куди звертатися чи навіть звичні для нас наліпки із вартості проїзду).
Я почав цікавитися у водія чому тут ми платимо більше.
- На нашем маршруте так, - пояснив він.
І дійсно, потім мені контролер сказав, що вартість проїзду - 80. Це звичайно дрібниці, але погодьтеся, ніхто не хочу бти обдуреним.
Ми попрямували до кас вокзалу. Пройшлися по платформі.
82.
Всередині вокзал виглядав набагато привабливіше. Тут можна отримати інформацію по телефону.
83.
Відмічу, що у Єревані теж охайний вокзал, одначе тут у деталях було помітно європейські віяння.
Зала очікування та каси (ліворуч).
84.
Центральна зала. Вбудовані у стелю софіти змінюють колір - треба дивитися ввечері.
85.
Буквально за хвилини купили купейний квиток до Батумі (160 гривен на одного). Уточнення, самого зал вокзалу у курортному Батумі немає - є станція «Махінджаурі» з якої їздять маршрутки до центру (їхати хвилин із 20).
Як вже казав, на вокзалі є торговельний центр.
86-87.
Купивши квитки ми спустилися до підземного переходу, де вже була інша торгівля - базарна. Він чомусь нагадав мені підземку на Горсаді до появи там ТЦ «Золоте кільце».
88.
Колоритний район біля залізного вокзалу.
89-90.
Навпроти останнього будинку була «наливайка». Сашку тут закортіло попити пива.
- Это вино, брат, - пояснив йому один із місцевих. - Откуда?
- Украина, - заявив я.
Після цього з вуст грузина почали «випадати» купа слів українською: Дякую, я тебе козая та інші.
Пива в них не було, але місцеві заявили: Давай денег - мы сбегаем!
Ми зупинили свій вибір на безалкогольному. На вулиці продають газовані напої із сиропу: тархун, лимонад, дюшес…
91.
До відправлення поїзду у нас ще був час і тому витратити його вирішили на місця, які ще не бачили у Тбілісі. Просто йшли куди заманеться.
92.
Прикольні магазинчики
93.
Весела назва фаст-фуду.
94.
Ще одна поліцейська ділянка.
95.
Праворуч від неї помітили виний магазин, де я узяв на сувенір літр червного вина (25 гривен). Було ще біле вино (13 гривен/літр).
96.
Прикупивши сувенір ми почали спускатися на Набережну. Зламане таксі.
97.
Цікаво, що означає назва?
98.
«Свічки» на Набережній
99.
Міст через річку Мкткварі
100.
У цьому місці нам на очі почали траплятися групи п’яних мужиків із великими пляшками.
101.
З’ясувалося, що неподік знаходиться пивзавод. Через це уся Набережная була усіяна групами мужиків із пивом, таранькою та хлібом.
102.
Переходимо на ту сторону - міст прикращає лев.
103.
Будівництво нової дороги.
104.
Опиняємося на початку центральної вулиці - Шота Руставелі.
105.
Знов метро - їдемо на квартиру за речами. А-ля станція «Театральна» у Києві.
106.
А це "Тракторний завод" у Харкові.
107.
До вокзалу нас підвіз Бакарі. Це власне його холодильник - багато з цих магнитів привезли кауч-серфери. Тепер в нього є і сувенір і з Донецька.
108.
За 50-ть хвилин ми вже сиділу у нашому купе. У поїзді Тбілісі - Батумі.
109-110.
Приїзд на кінцеву о 7:25. Вся ніч у дорозі.
111.
Працював телевізор. Показували фільм з «елементами насильства».
112.
У купе ми були не одні - з нами їхав пасажир із Батумі. Мужик чисто говорив російською.
- Я в Москве 20 лет прожил, - пояснив він.
Наш супутник постійно був чимось незадоволений. Мабуть життя у столиці Росії так вплинуло.
Я у дискусію з ним не вступав - Сашко підтримував розмову. Я завалився на свою полицю і занурився у сон, адже наступного дня перед нами була прогулянка по дуже гарному місті на узбережжі Чорного моря - Батумі.
Повертайтеся - згодом викладу фото із описом з цього чудового курорту!
Буду радий за виправлення помилок, адже текст писав без вичитки.
Попередні публікації із цієї поїздки:
Тур по Тбілісі: старе місто, романтичні панорами та чудо-міст
Тбілісі - дубль два: сірні бані, район Алвабарі та веселі діти
Другий день у Єревані: самобутня церква, європейський проспект та провідник "нэт праблэм!"
Владко відкриває Вірменію: засніжений Кавказ, великий каскад та вечірній Єреван