Владко відкриває Вірменію: засніжений Кавказ, великий каскад та вечірній Єреван
By vladyslavko at 2012-06-02
Ідея відвідати Грузію в моїй голові зачаїлася ще роки зі два тому. Багато чув про цю країну, але дуже хотілося б то побачити на власні очі.
Із Донецька літає прямий рейс на Тбілісі та до курортної столиці країни Батумі. Але ж ціни на квитки просто шалені - від 3 тисяч гривен.
Варіанти проїзду наземним транспортом через Південу Осетію відпав (штамп на КПП можуть не поставити і виходить, що у Грузії ти нелегально).
Мій друг Сашко запропонував інший варіант - летіти із Ростову до столиці Вірменії Єревану, а звідти вже ми б дісталися до Грузії. Чому б ні? І Вірменії заодно подивлися. Саме цю опцію ми і обрали через відносно нормальну вартість перельоту за 1100 гривен (у 1 бік).
Для порівняння восени запустили прямий автобус «Донецьк - Єреван». У дорозі 40 годин, а квиток коштує так само.
До Ростова дістався нічним молдавським поїздом, що проходить через Ясинувату. Після прибуття составу я підійшов до кремезного провідника.
- Буне зіуа (добрий день румунською), - привітався я.
- Буне зіуа! - відповів молдаванин. Його обличчя розплилося у посмішці, а рука дружньо похлопала мене по плечу. Ми трошки відійшли від поїзду.
- Везете? - вже російською спитав я.
- Везем! - впевнено відповів він.
- Сколько? Как всегда? - запитався я.
- Да! - пролунала його відповідь.
- 120 гривень, - сказав я.
- Да - иди в вагон, - запропонував він.
Ось так і вчинив акт корупції. Не добре, знаю. Але ж платити 300 гривен за купе коли їдеш всього 200 кілометрів це просто обдирайлівка. Саме такі скажені ціни і призводять до того, що люди дають на лапу.
У моєму купе їхала одна жіночка. Спочатку казала, що поверталася з Кишинева, а потім - що вже з Тирасполю.
Але все вказувало більше на останнє, адже в неї був ось такий рушник до 20-річчя невизнанної Придністровскої Молдавської Республіки.
1.
By vladyslavko at 2012-06-02
Перед паспортним контролем молдавський провідник заходив до кожного купе та голосно питав: «Гражданство» після чого вирішував чи давати міграційну картку чи ні. При чому задавав він це питання по кілька разів тим самим пасажирам яких у вагоні всього було не більше десятка.
В один із таких «обходів» стався веселий діалог.
- Гражданство!
- Россия
- Сколько вас?
- Один.
На кордоні стояли вночі. Наші стандартно питали «что везем» та «куда едем».
По прибутті до Ростова я зробив кілька фото вагону. Так би мовити показати які вони молдавські поїзди.
2-5.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
А це вже нові російські залізничні состави. Кажуть, щорічно закуповують по 400-600 таких вагонів.
6.
By vladyslavko at 2012-06-02
На пероні вокзалу мене вже зустрічав мій ростовський друг Сашко. З ним вирішили подивитися на «Пам*ятник «Стачке», що був біля залізничного.
По дорозі Сашко теж розказував про молдавський поїзд.
- Мне вино предлагали купить! - пояснив він.
За кілька хвилин були коло монумента. Мені здалося, що один із мужиків тримає воблу ;)
7.
By vladyslavko at 2012-06-02
Поглянувши на місто з цієї місцевості пішли у центр поснідати. Пройшовши цю автостраду Сашко прокоментував мені: «Ее построили, но тут почти никто не ездит».
8.
By vladyslavko at 2012-06-02
Був ранок суботи і тому знайти відркиту їдальню стало проблемною задачею. Між тим я насолоджувався містом. Ця красива будівля - адміністрація Ростова.
9.
By vladyslavko at 2012-06-02
Наші пошуки скінчились - ми забігли до «Блинной». Сашко порекмондував купити до млинців морс.
10.
By vladyslavko at 2012-06-02
Час у запасі перед відльотом ми мали і тому повільним кроком ще трошки пройшлися Ростовом.
11.
By vladyslavko at 2012-06-02
Тролейбусів у місті не багато. На маршрути виїжджає ледве 50 машин (у Донецьку близько 150 штук).
12.
By vladyslavko at 2012-06-02
Пенсіонери тут сплачують за проїзд.
13.
By vladyslavko at 2012-06-02
Ми підійшли на зупинку і стали чекати на наш тролейбус 9-го маршруту, який їхав до аеропорту. Його довго не було і ми застрибнули у автобус.
Хвилин за 25 ми приїхали до пункту призначення. На вході до аеропорту речі треба було пропустити через сканер. Я поклав свій рюкзак, але він вперто не хотів їхати по стрічці. Баба - обслуговувачка (інакше я її не назову) почала нервувати і грубо наказала сховати всі застібки, аби не заважали.
Не менш «дружелюбний» і «вічливий» російський мент (звернення на «господин полицейский» він не заслужив) щойно я пройшов рамки попросив показати паспорт.
Далі паспорт вимагали пред’явити ще перед проходженням у зону реєстрації, на самій реєстрації та під час паспортном контролю. Всього 4 рази (!). Побував у 15 країнах, такого, окрім Росії, ніде більше не бачив.
Покінчивши з цим ми нарешті опинилися у залі очікування. Пасажирами нашого рейсу були головним чином вірмени, багато хто з них з російськими паспортами. Нарешті пролунала обява посадки на рейс і люди пішли по сходах до автобуси, який і довіз нас до літаку.
14.
By vladyslavko at 2012-06-02
За кілька хвилин ми зайняли свої місця. Мені пощастило = я сидів коло ілюмінатору.
15.
By vladyslavko at 2012-06-02
Згодом заревів мотор наш «Боінг» набрав швидкість і взлетів. Пролетіли Дон, маленькі міста області…
Хвилин за 20 нам запропонували на вибір сік, чай або каву. Я та Сашко обрали сік, а згодом принесли обід. Він входив у вартість квитка.
16.
By vladyslavko at 2012-06-02
За бортом відкрилися пейзажи неперевершеної краси - ми як раз летіли над Кавказькими горами.
17-18.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Одначе згодом засніжені вершини гір та зелені пейзажи змінилися випаленою землею.
19.
By vladyslavko at 2012-06-02
З висоти побачили також Вірменську АЕС. Тут виробляють приблизно 30-40% всієї електроенергії країни. Вибачте за якість фото. Мені не вдалося його нормально обробити.
20.
By vladyslavko at 2012-06-02
Вже за кілька хвилин до посадки наш літак пролетів над якимось містом.
21.
By vladyslavko at 2012-06-02
На борту я весь час переглядав мапи. За цим спостерігав хлопець мого віку, сидівший поруч. Я подумав що час вже почати спілкуватися з місцевими.
- Добрый день, а мы вот в Ереван летим - туристы, - почав я.
- Ереван? В Грузии хорошо - туда съездите! - пролунала його відповідь.
- Да, туда поедим, но сей час хотим Армению посмотреть. Как вас зовут?, - пояснив я.
- Самсон, - відповів співрозмовник.
- А меня Влад. У вас очень красивое имя! - заявив я.
- Владислав тоже, - зауважив він.
Наш літак почав знижуватися я повернувся на своє місце і застібнув ремінь. Аеропорт Єревану «Звартноц», відкритий у 2007 році, вразив - він нічим не відрізнявся від тих, які я бачив у Європі.
Літак підігнали одразу під телескопічний трап («кишку») і пасажири вийшовши одразу опинилися у приміщенні аеропорту. Скрізь висіли величезні банери із рекламою коняку «Арарат».
Ми поспішили на паспортний контроль. До кожного віконця вели доріжки де люди вишукувалися у чергу.
В окрему доріжку (звідки пропускали без черг) ставали старі люди, вагітні та жінки із дітьми.
Поруч зі мною побачив Самсона, він, вочевидь, помітивши мою цікавий погляд на це все промовив: «У нас уважают старших».
Перевірка документу зайняла пару хвилин. Я віддав паспорт (віза чи страховка для українців сюди не потрібні) прикордонниці. За пару хвилин в мене вже стояв штамп фіолетового кольору із горою Арарат - ласкаво просимо до Вірменії!
Забравши багаж ми опинилися у залі аеропорту де домінували яскраві кольори.
22-24.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Помітивши камеру до мене підбіг таксист.
- Поехали в город, цена 250 драмм (валюта Вірменії), другие берут по 300, - запропонував високий чоловік.
На наші це виходило 5 гривен (50 драмів = 1 гривня).
- Спасибо, но мы на автобусе, - відповів я.
- А вы откуда? - продовжував таксист.
- Я из Украины, Донецк, - відповів я.
- У меня родычи в Одессе живут, но туда слетать 400 долларов стоит, - заявив таксист.
- Так полетите до Ростова, а оттуда с пересадкой в Донецке на поезде в Одессу - будет вдвое дешевле, - заявив я.
У цей час до нас підійшов Сашко, який обміняв євро на вірменські драми.
Я зробив ще 1 знімок.
- Сфотографируй меня! - ублажав нас водій таксі. - Ребята, поехали - 250 драм, - наполягав він.
Я нарешті зрозумів в чому «фішка».
- 250 это за поездки либо же за километр? - спитався я.
- За километр и мы поедим по счетчику! - продовжував таксист.
- А сколько до центра? - поцікавився вже Сашко.
- Ой, не знаю, - заявив водій.
- Спасибо, но мі поедим на маршрутке, - ми подякували і вийшли із аеропорту.
На виході нам відкрився такий чудовий вид.
25.
By vladyslavko at 2012-06-02
На площі перед будівлею стояли машини - головним чином російські «Жигулі» та «Ниви». Ми помітили низьку «Газель» із написом вірменськими символами. За пару хвилин автобус поїхав.
Із вікна відкрилися незвичні для мене краєвиди. Дорога із аеропорту була у доброму стані.
26.
By vladyslavko at 2012-06-02
Маршутка набивалася. Мені це нагадало транспорт Донецька років так із 12 тому.
27.
By vladyslavko at 2012-06-02
Їхати нам треба було до площі Республіки. Люди нам пілказали де виходити. Віддавши за проїзд на виході 200 драмів я та Сашко вийшли із автобусу.
Тепер у нас була інша проблема - нам треба було подзвонити і уточнити адресу наших кауч-серферів, у який ми повинні були зупинитися. Я підійшов до двух перехожих і почався діалог.
- Барев дзес («Добрий день» вірменською), говорите по-русски?
- Да.
- Ребят, нам нужно позвонить, мы вам заплатим.
- Нет (я одразу подумав що треба шукати наступних), денег не надо.
Ми зідзвонилися із парою Маєви (вона француженка) та Нарека (він вірмен) і дізналися куди нам треба йти. Дякуємо цим хлопцям за допомогу.
28.
By vladyslavko at 2012-06-02
За кілька хвилиним виходимо на площу Республіки із оригінальною забудовою.
29-33.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Відлучаємося від неї. Тут теж турбуються про екологію.
34.
By vladyslavko at 2012-06-02
Цікаві будиночки.
35.
By vladyslavko at 2012-06-02
Подібні розписи є на вулиці Пушкінській у Харкові.
36.
By vladyslavko at 2012-06-02
Тут ми загубилися і попросили перехожих подзвонити. І нам знов не відмовили! Забігаючи на перед кожен раз люди у всіх трьох країнам де ми були (згодом були ще Грузія та Туреччина) давали нам телефон.
По дорозі зробив цікавий кадр.
37.
By vladyslavko at 2012-06-02
Ціни на міжнародні автобуси і меню у кафе (ділимо на 50 і буде у гривнях).
38-39.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Нарешті ми підійшли до місця зустрічі. Поки чекали побачив раритетний «Рафік».
40.
By vladyslavko at 2012-06-02
За кілька хвилин до нас підбіг наш кауч-серфер Нарек. Він провів нас до квартири у невеличкому двоповерховому будинку.
Я та Сашко кинули речі, перевдяглися і домовилися з Нареком, що підемо дивитися фінал Ліги Чемпіонів ввечері у місцеве кафе.
Вийшовши на вулицю взяли курс на метро звідки поїхали до залізничного вокзалу купити квиток на нічний поїзд до Тбілісі.
Зупинка у Єревані.
41.
By vladyslavko at 2012-06-02
Ще одна маршрутка.
42.
By vladyslavko at 2012-06-02
Машина військової поліції.
43.
By vladyslavko at 2012-06-02
По всьому Єревану встановлені бювети. Вода м’яка та без хлору.
44.
By vladyslavko at 2012-06-02
Місцеві привітні і охоче фотографуються.
45.
By vladyslavko at 2012-06-02
Занурюємося у метро. Підземна станція «Анрапетуцян Храпарак» або «Площа Республіки».
46.
By vladyslavko at 2012-06-02
Один із відремонтованих вагонів метро.
47.
By vladyslavko at 2012-06-02
Виходимо на станції «Сасунці Давід» що знаходиться під залізничним вокзалом. У переході йде жвава торгівля.
48.
By vladyslavko at 2012-06-02
Власне сама будівля вокзалу.
49.
By vladyslavko at 2012-06-02
Вокзал зсередини
50-52.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
У касах за 8 тисяч (160 гривен) купуємо плацкартне місце на завтрашній поїзд до Тбілісі. Состав їздить раз на два дні - по парних.
Посадкова платформа та електричка.
53.
By vladyslavko at 2012-06-02
Колоритні типові єреванські будиночки перед вокзалом.
54.
By vladyslavko at 2012-06-02
Покажчики для пішоходів. Такі є в усьому місті. Декотрі з них вночі підсвічуються.
55.
By vladyslavko at 2012-06-02
А це вже як вдома!
56.
By vladyslavko at 2012-06-02
Біля вокзалу продають лаваші. Ось такий хліб у Вірменії. Спочатку було незвичано їсти.
57.
By vladyslavko at 2012-06-02
Праворуч знаходиться колоритний ринок.
58.
By vladyslavko at 2012-06-02
Далі ми знов пішли на поїзд метро. Станція «Сасунці Давід» надземна.
59.
By vladyslavko at 2012-06-02
Протяжність єреванської підземки, що налічує 10 станцій, близько 13 кілометрів. Зараз метро не будується - остання станція була відкрита у 96 році.
60.
By vladyslavko at 2012-06-02
На поїзді доїхали до станції «Маршал Баграмян».
61-63.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
На виході із станції зробили чудовий парк закоханих. Тут були помічені парочки ;)
64.
By vladyslavko at 2012-06-02
Проспект Баграмяна та пам’ятник йому.
65-66.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Далі ми пішли у бік каскаду - це цілий комплекс із фонтанами, зеленими насадженнями та підземними музеями.
67.
By vladyslavko at 2012-06-02
Внизу нас упіймали промоутери і пригостили йогуртом «Mojo». Смачний! Раджу Вам ;) До речі, у моєму блозі можлива реклама.
68.
By vladyslavko at 2012-06-02
Скульптури перед каскадом - забавні і дивні
69-72.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Піднімаємося вгору сходами - можна ноги зламати. Повз такого персонажа не зміг пройти!
73.
By vladyslavko at 2012-06-02
Місцеві дівчата читають та користуються сучасною технікою.
74.
By vladyslavko at 2012-06-02
Теж туристи.
75.
By vladyslavko at 2012-06-02
Йдемо вище і вище. Відкривається вид на центр Єревану.
76-77.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Скульптури. Вночі вони підсвічуються.
78-79.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Сам каскад зараз не будують - заморозили. Мені казали, що гроші на це давав американець.
80.
By vladyslavko at 2012-06-02
Краєвид з вершини. Можна побачити гору Арарат (зараз то Туреччина). Її висота 5165 метрів.
81.
By vladyslavko at 2012-06-02
Дороги Єревану.
82.
By vladyslavko at 2012-06-02
Вдалечині видно стадіон «Раздан».
83.
By vladyslavko at 2012-06-02
Піднявшись і пройшовши кілька сот метрів ми потрапили до парку.
84.
By vladyslavko at 2012-06-02
Старі ресторани, збудовані у радянській час не користуються попитом. Мабуть через те, що середня зарплата у Єревані близько 250 євро.
85.
By vladyslavko at 2012-06-02
Місто вмикало вогні.
86.
By vladyslavko at 2012-06-02
У парку ми з Сашком вирішили проїхатися на колесі.
87.
By vladyslavko at 2012-06-02
На сцені співали діти.
Click to viewМонумент «Мати Вірменія».
88.
By vladyslavko at 2012-06-02
Купили по морозиву.
89.
By vladyslavko at 2012-06-02
Якщо у Донецьку є 5D кіно, то місцеві пішли ще далі!
90.
By vladyslavko at 2012-06-02
Після морозива вирішили спробувати пива «Гюмрі» (назва другого міста Вірменії). Його ми трохи перейменували.
91-92.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
З напоєм сіли на лавицю. На вулиці пиво тут не пють - така культура. Хоча це не заборонено і штраф ви не отримаєте.
Коли сиділи на лавиці повз нас проходили перехожі які віталися «Бонжур». Вочевидь думаючи, що ми французи. У Вірменії та Франції добрі стосунки.
У парку насолодилися чарівною панорамою.
93-96.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Спускалися ми через середину каскаду - по ескалаторах. Всередині виставка. Ми як раз потрапили на день музеїв тому народу було багато.
97-98.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Звідти пройшлися пішки до кафешки де домовилися з Нареком дивитися футбол. Пройшлися через самий центр людей було купа-купезна, а стільки ресторанів прямо на вулиці я ніде не бачив! Мені здалося що вся країна повалила сюди.
99-100.
By vladyslavko at 2012-06-02
By vladyslavko at 2012-06-02
Пройшлись вже по знайомим місцях. Площа Республікі з підсвіткою.
101.
By vladyslavko at 2012-06-02
Дісталися кафе. Матч «Челсі» - «Баварія» показували на великому екрані під відкритим небом.
102.
By vladyslavko at 2012-06-02
Людей було багато - одні мужики. Було душевно. Замовили шашлик.
103.
By vladyslavko at 2012-06-02
Я та Нарек.
104.
By vladyslavko at 2012-06-02
Гра скінчилася перемогою «Челсі» по пенальті. Ми повернулися додому. Де особисто і познайомилися з дівчиною Нарека Маєвою - вона працювала за компютером.
У наступній публікації я розкажу про єреванський вернісаж, покажу Північний бульвар та завітаємо до
вірменської церкви.