Пригоди у Туреччині тривають: добрий поліцейський, Трабзон на долоні та ночівля на офісному кріслі
Через місяць перерви знов пишу про свої травневі подорожі на сході.
Нагадаю, що 25 травня 2012 року я приїхав до турецького міста Трабзон, звідки планував поїхати до Стамбулу.
У той день я вперше відкрив для себе цю країну, нашого сусіда по морю.
Детальніше тут >>>
У суботу, 25 травня, мені особисто довелося досліджувати місто, адже мій кауч-серфер Нурі, в якого я зупинився, пійшов на презентацію в університеті. Ну і не біда - краще пізнаю країну. З ним ми домовилися по європейськи - зустрітися о 17-й годині біля пам’ятнику Ататюрку.
Особливої програми мого супроводу в мене не було. Неподалік від будинку, де я зупинився, стояла ось така «Лада».
1.
Я пішов до моря. Одначе тут пляжів не було. Дивно, хоч і місто на Чорному морі. Проте поруч я побачив ось таку зупинку.
2.
Та дороги. Додам, що у Трабзоні всього навсього 400 тисяч мешканців. Уявіть у нас такі магістралі десь у Вінниці чи Миколаєві.
3.
На годиннику - 8:49 ранку. Турки п’ють чай. Він тут за алкоголь.
4.
За 1 ліру (4.5 гривні) можна начистити взуття.
5.
За якийсь час я опинився на центральній площі біля пам’ятнику першому президенту Туреччини Ататюрку. Грубо кажучи, він через реформи перетворив свою країну на світську.
6.
Я гуляв за картою «Лонлі пленет», але не зміг знайти мечеть, яка була там вказана. Я вирішив звернутися до поліцейського на ім’я Сейфула. Він ламаною англійською пояснив куди мені йти. Чи то щоб бути впевненим, чи то просто через цікавість, він показав мені жестами щоб йшов за ним. Протягом наступних 10 хвилин я дружньо і відкрито розмовляв з ним. Розказав, звідки я, що тут роблю. Він теж повів, що йому 27-м і йому подобається працювати у поліції. На завершення, вже біля мечеті, ми зробили спільне фото.
7.
Власне і вхід до мечеті. Я, чесно зізнаюся, був у мечеті вперше. Знав лише, що треба знімати взуття. Власне, сам вхід був доволі екзотичний.
8.
Мусульмани повинні молитися 5 разів на тиждень. Ось погодинний розклад. Електронні табло - у ногу із часом.
9.
Всередині було тихо, спокійно та по-домашньому. Жодних заборон на фотозйомку, як це часто буває у наших церквах. Єдине, що просять - не знімати людей, які моляться.
10-12.
Покинувши мечеть я продовжив свою екскурсію. Туалет із відомим для нас словом «Bayan» («Панночки»).
13.
Вузенька вуличка Трабзона. Десь тут я зайшов до сувенірного магазину, де придбав магніт. Саме тут я побачив туристів із Росії. Це і не дивно, адже звідси є прямий паром до Сочі.
14.
Після цього я вирішив піднятися на пагорб, з якого видно все місто як на долоні. На гору їздили маршрутки, але я вирішив підніматися самотушки.
15.
По дорозі заскочив до супермаркету. Тут я узяв аналог «Коли» напій «Le-CoLA». Коштував він якиохсь 50 коруш (трохи більше 2-х гривен).
16.
Я заплутався. Думав йти сюди.
17.
Мені на допомогу прийшли місцеві у вигляді 1 жіночки та трьох хлопчиків, які мовою жестів показали мені, куди треба йти.
18.
Я йшов закрученими вуличками на гору. Часом зустрічав оригінальні магазинчики.
19.
Потрошку з’являвся краєвид.
20.
Я вирішив перепочити біля мечеті, повз яку я проходив. Тут я узяв чай та споглядав на море та Трабзон.
21-22.
Панорами міста. Як на мене, якщо прискіпливо не придивлятися, нічим не відрізниш від Іспанії чи Хорватії.
23-25.
Далі на горі були кафешки та намети із сувенірами. Мене зацікавило кладовище.
26.
Це була найвища точка. Я ще підійшо до літер «TRABZON» про які я писав минулого разу. Назад я запримітив таку картину.
27.
Назад я вже повертався маршруткою. Проїзд коштував дорогувати - 1.5 ліри (7 гривен). Я доїхав до центральної площі. Мені нагадало Чехію, де я прожив 5 місяців.
28-32.
У той момент я був радич, що я гуляв сам, а не з дівчиною. Хлопці, будьте уважнішими, коли будете проходити біля таких магазинів.
33.
Графіті у Трабзоні.
34.
Новий парк.
35-37.
Народ відпочиває.
38.
Поруч йде реконструкції подібної зони відпочинку.
39.
Мечеть.
40.
За кілька хвилин я зустрівся із Нурі та його одногрупником Азізом. Ми забігли додому, де я, позичивши у Азіза 5 лір, зробив композицією місцевої валюти.
41.
Далі я та Нурі відправилися за покупками, бо я пообіцяв зварити борщ. Купили все, окрім бур’яку.
42.
На ринку було цікав - кольорові циплята.
43.
Ми обійшли пару ринків та кілька супермаркетів, але нічого так і не знайли. Проте я вирішив готувати суп, а у магазині узяв взяв місцевий кефір «Айран», тара якого була схожа на миючий засіб.
44.
Біля супермаркету був «Дурак» (у перекладі означає «Зупинка»).
45.
Ввечері я зварив типовий наш суп на курячому бульйоні, але коли вже йшло до закінчення, то збагув, що забув кинути рис. Хлопці - турки допомогали і активно різали моркву, чистили картоплу та виконували всі мої накази. Було весело!
46.
Алкоголь ми не пили. Тут це не дуже популярне.
47.
Порощавшись із хлопцями, я та Нурі пішли на маршрутку, яка довезла нас до сучасного аеропорту, звідки о 6-й ранку був рейс до Стамбулу.
48-49.
Тут є кімнати для молитви.
50.
У терміналі ми зустрілися із родичем Нурі - Фатіхом, який працював у бюро знахідок. Веселий хлопець проводив нас до свого офісу, де ми попили чай, а я після того забився у куточок, де розмістився на офісному стулі, де я і прокимарив до 4:20 ранку.
У наступній публікацій ми з Вами піднемомся на найвищу будівлю Туреччини, заглянемо до блакитної мечеті та проїдемося на паромі по Босфору.
Далі буде …
Повертайтеся та читайте!
Я рекомендую: Турагенція «Діон».
Буду радий за виправлення помилок, адже текст писав без сторонньої вичитки.
Попередні публікації із цієї поїздки:
Я вперше у Туреччині: Європейські автобани, вузькі вулочки та вечеря на підлозі
Батумі блиснув шиком: будинок - пляшка, аджарський хачапурі та диснеївський парк. Частина 2
Батумі блиснув шиком: будинок - пляшка, аджарський хачапурі та диснеївський парк. Частина 1
Як ми завітали до серця Грузії - Мцхети: головний храм країни, добрі поліцейські та атака школярів
Тбілісі - дубль два: сірні бані, район Алвабарі та веселі діти
Тур по Тбілісі: старе місто, романтичні панорами та чудо-міст
Другий день у Єревані: самобутня церква, європейський проспект та провідник "нэт праблэм!"
Владко відкриває Вірменію: засніжений Кавказ, великий каскад та вечірній Єреван