Ельче. Пальми. Місто і музей Palmeral. Іспанські репортажі, осінь 2016р.
Всіх постів про поїздку в Ельче буде три або чотири. Перший Дорога туди й назад в Ельче - столицю пальм і взуття.
1. В"їжджаємо в місто Ельче - столицю пальм і взуття.
Пальмові гаї, які ростуть на його території, займають близько 15 квадратних кілометрів, входять до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під назвою Palmeral de Elche (Пальмераль). В інших краях подібні природно-ландшафтні утворення називають оазисами, а в Ельче - Пальмераль. В місті близько 260 тисяч жителів і майже 300 тисяч пальм. І цей оазис в напівпустельному кліматі створено руками людей.
Відео, 16 сек. Посилання на YouTube
2. На південній околиці міста вежа La Torre de Resemblanc, збудована на початку 16-го ст. для захисту від берберійських піратів і контрабандистів.
На старому чорно-білому фото на місці цієї дороги - зрошувальний канал, тобто, дорогу прокладено відносно недавно.
3. Щоб ви могли краще уявити, скільки пальм в Ельче, даю скан карти. Все, що зелене - пальмові гаї, Пальмераль. Він складається з окремих садів (Huerto, Hort), читається як Уерто, Орт. В кожного є назва.
По центру карти на фіолетовому квадратику є буква Н, лівіше вгору на червоному - М, а просто над ними - острівець посеред вулиць. Це - наша головна мета, Huerto del Curo (про який буде наступний пост). Цей Huerto del Curo має площу всього 1,3 га, а скільки там краси!
На інший берег річки ми не переходили.
4. Як завжди в туристичних містах, труднощі з паркуванням. Проїхали ми повз вхід до саду, там паркінга нема, і знайшли непогане місце в пішохідній досяжності. Тільки взялися водичку пити, як молодий чоловік, що проходив повз нас, сказав, що ми тут зможемо стояти не більше 15 хв., бо це паркінг колегіуму. "А де ж нам запаркуватись?".
Він порадив біля поліції, там безплатний паркінг, і показав, як його знайти.
Поліція - на острівку посеред вулиць. Один ряд зайнято її машинами, інші - такі, як ми. Місць нема. Проїхали ми навколо острівця один круг, почали другий... І знайшли місце.
5. А колегіум, видно, чималенький, кілька корпусів через дорогу. Бо коли закінчились уроки, діти з батьками висипалися з усіх боків.
6. Це фото з музею. На ньому внизу видно, хто населяв ці краї. Спочатку, з 8-го ст. до нашої ери - ібери. З 3-го ст. до н.е. - римляни.
В 713 році прийшли маври (араби), мусульмани. Потім почалась реконкіста (боротьба за визволення від мусульман), яка тривала до 15-го століття.
Ці краї досить посушливі, річний обсяг опадів не більше 300 мм на рік (для порівняння - в Києві більше 620 мм). В такому спекотному і сухому кліматі без зрошення можуть плодоносити лише оливи.
Ібери ще в 5 ст. до н.е. почали насаджувати тут фінікові пальми. "Фініки" іспанською "Datiles"
Але справжній оазис зробили тут мусульмани, починаючи з 8 ст. Вони провели зрошувальні канали від річки Віналопо, використавши древні технології зрошення, вироблені багатьма поколіннями їхніх предків.
Вода в річці солона і для пиття непридатна (місцеве населення для пиття вживало воду з інших джерел, в т.ч. збирало дощову і зберігало її), а для пальм вона виявилась підходящою.
Завдяки величезній ручній праці було створено цей оазис, який захистив місцевість від спекотних вітрів, сонця і випаровування вологи, і створив сприятливий мікроклімат для вирощування під пальмами різних сільськогосподарських культур завдяки багаторівневому підходу, від крони до землі.
Вгорі - фініки, нижче - фруктові дерева, ще нижче - як традиційні культури, - зернові, овочі, так і введені недавно - квіти і декоративні види.
Маври навчили місцеве населення вирощувати бавовну, рис, цитрусові, цукрову тростину, чимало видів овочів - баклажани, артишоки і т.ін.
З сайту Пальмераля: "Це місто і Palmeral представляє геній людства в освоєнні водних ресурсів; геній, що дозволив перетворити пустелі в сади.
Зараз Palmeral сприймається як великий, мальовничий міський парк. Досить багато пальмових плантацій тут втратили свої початкові агрономічні функції."
Пальмераль взяв під свій захист Хайме l (Завойовник), як тільки звільнив місто від мусульман. В саду, куди ми збираємось, є йому пам"ятник. Пізніше були різні нормативні акти для збереження Пальмералю - і при Франко, і у 80-х роках. Зараз діють норми 1997 року, які забороняють будівництво без суворої експертизи, унеможливлюючи знищення пальм.
Два великих західних ісламських міста, зобов'язані своїм походженням розташуванню у великих штучних оазисах: Марракеш, заснований у 1062 року, і Ельче, засноване в кінці Х століття на території Халіфату Кордови. Був час, в якому Ельче і Марракеш належали одній державі (спочатку Aльморавідів, потім Альмохадів), що розповсюджувалась по обидві сторони від Гібралтарської протоки. Зараз Ельче і Маракеш поєднують спільна історична спадщина, і незмінність їхніх традицій і культурного ландшафту. Ці міста - побратими.
Є подібні і навіть більші оазиси в Північній Африці, на Аравійському півострові, на Іранському нагір"ї, в інших місцях, але в Європі такий - єдиний.
З сайту Пальмераля: "Ельче є одним з найкрасивіших іспанських зрошувальних ландшафтів. Там традиційні сухі і зрошувані культури ростуть по сусідству із сучасним декоративним садівництвом: інжир, ріжкове дерево, оливкові і мигдалеві дерева змішуються з гранатом, лимонними і апельсиновими деревами; пшениці і бавовни дозрівають серед троянд і гвоздик."
7. Після відвідання райсього місця "Huerto del Curo" і музею Пальмераля ми прогулялися містом. Настала сієста, все стихло.
Це один з символів міста - руки, що тримають фініки.
8. Йдемо, куди очі бачать, житловими кварталами, в напрямку якоїсь площі, думаємо, а раптом, дійдемо до Муніципального саду. А не дійдемо, так заберемо машину і під"їдемо до нього пізніше.
Я потім читала про це місто чимало цитат видатних людей, що тут побували.
Ось одна. Ібн Саїд (близько 1240р.): "Я пройшов повз це місто ... і було сказано, що воно схоже на місто Пророка, нехай благословить його Аллах".
Пізніше Ботанік Cavanilles (1797р.) залишив нам чудову розповідь про великий вплив, що робить на мандрівника споглядання Ельче з величезним оазисом: "Це втомлює - дивитися на нескінченні необроблені землі, сухість, спустошення, і виснажені пагорби...але коли людина бачить... околиці Ельче , здивування настільки велике, відчуття таке солодке, що глядач не бажає нічого більше, ніж зануритися в його цінності, його красу, його продукцію і жителів, все заслуговує бути описано з великою точністю" (перекладали ми вдвох з Гуглом, так що, вибачте).
8. Тепер про Даму (хоч в такому виконанні вона не дуже на себе схожа, в наступному пості покажу кращу).
Погруддя жінки висотою близько півметра зі складно сплетеною зачіскою було знайдено в пригороді Ельче в 1897 році. Зроблено його в в IV ст. до н.е. На спині в неї був чималенький отвір нез"ясованого призначення - чи урна для праху, чи місце для пожертвувань...
Це була настільки унікальна знахідка, що її назвали Дамою з Ельче, і вона стала ще одним символом міста. Бюст відразу купив французький колекціонер, і на виставці в Луврі вона стала науковою сенсацією.
І тільки в 1941 році Дама повернулась до Іспанії. Французький фашист Віші подарував її іспанському фашисту Франко на знак поваги. Зараз вона - в музеї Прадо в Мадриді, а в музеї Ельче - її копія.
А ще чимало копій різного формату - і така величезна, як ця клумба, і магнітики, і статуетки, і інші сувеніри. І кафе ми бачили з назвою "Dama"...
9.
10. І навіть агенція з нерухомості називається "Дама з Ельче".
11. Житлові квартали.
12. Майже в кожному Huerto, що ми бачили в житловій частині міста, є дитячий майданчик з безпечним покриттям..
13. Museu del Palmerar (Музей Пальмерар). Схоже, що напис на валенсійській мові, бо й місто на його вивісці - не Elche, а Elx. Працює з понеділка по суботу з 10 до 14 год. і з 15 до 18 год. В неділю і свята - з 10 до 14 год. Останній відвідувач - за 15 хв. до закриття.
Мало того, що в саду Huerto del Curo ми отримали знижку для пенсіонерів, так і тут теж квитки нам обійшлися по 0,50 є., хоч ми й не іспанські пенсіонери. І навіть посвідчення чи паспорт (що підтверджував би наш вік) в нас не спитали.
В неділю вхід безкоштовний.
14. Музей невеличкий, але цікавий, біля нього є сад.
15. По саду ми потім погуляємо. (Лавочки теж з пальми.)
16. В музеї ми були здивовані і зачаровані такими прекрасними виробами з білої пальми. Листя пальми тримають в темряві, щоб воно відбілилось. Плетуть з нього, здебільшого, предмети з релігійними мотивами. І використовують для пасхальної ходи і для інших релігійних церемоній. Я в інеті бачила фото, як над релігійною процесією - цілий ліс таких виробів.
17. У зв"язку з християнськими традиціями в Ельче створилась ціла промисловість, заснована на білій пальмі.
В місті влаштовується містерія в день Успіння Богородиці, в якому велика біла пальма втілює в собі містичний зв'язок між Богородицею, апостолами, небесним хором і ін.
Пальма застосовувалась в культових традиціях ще в дохристиянські часи, про що свідчать залишки посуду з намальованими пальмовими гілками.
18. Є інтерактивні монітори з інформацією про історію Пальмералю.
19. Макет іспанського будинка.
20.
21. Спорядження збирача фініків.
22. В наш час спосіб такий же, як і в давнину.
23. В пальми є ворог - Червоний жук. Прилетів він з Африки. Мені доводилось колись бачити, як спилювали пальму, яку вже не можна полікувати ін"єкціями. В серцевині від гниття була така висока температура, що йшов пар, і страшенно неприємний запах з відтінком кислого.
Червоний жук трохи більший за нашого хруща, личинка теж більша за велику личинку хруща, така ж біла, дуже неприємна істота. В Денії ми іноді бачили на пальмах таблички, що їх оброблено хімікатами. Обробка - це ін"єкції, недешеві.
В Ельче для боротьби з цим жуком запускали сонечок (божа корівка). Але мого знання мов не вистачило, щоб дізнатись, чи це дає ефект, і на якому етапі розвитку сонечко поїдає цього шкідника. Можливо, яйця?
24. Ворогами Пальмераля можуть бути й люди.
В 1884 році в Ельче прийшла залізниця. З"явилися можливості для розвитку промисловості, в першу чергу, взуттєвої. Прийшов попит на робочу силу, а отже, й на житло для неї. Цілі житлові квартали виросли в Пальмералі, тим більше, що оазис в певній мірі втратив своє сільськогосподарське значення. В період між 1915 і 1923 роками з"явились нові іригаційні компанії, які збільшили зрошення Ельче, забираючи воду не тільки з Віналопо, а й з інших річок...
З сайту Пальмераля: "На щастя, народ Ельче знав, як реагувати. Уже в 1920-ті роки лунали голоси на захист гаїв. Муніципальний архівіст Pedro Ibarra y Ruiz очолив захист Пальмераля.
Завдяки їх наполегливості цінність гаїв була повністю визнана як на місцевому, так і на національному рівні. Другою республікою був прийнятий закон на захист гаїв в 1933 році. І режим генерала Франко оголосив його (Пальмераль) Історичним садом в 1943 р."
На фото - захисник Пальмералю Pedro Ibarra y Rui.
25. Дама з Ельче.
В період з 1929 по 1980 рік було розроблено докладні рекомендації і норми щодо збереження Пальмераля.
В 1991 році була створена станція "Фенікс" як науково-як науково-дослідний центр з розвитку стійких і економічно вигідних сортів фінікових пальм.
А чому така назва? - Пальмова заболонь циркулює не по периферії стовбура, а в її центральній області, тобто серцевині. Ця особливість робить їх вогнестійкими. Вони здатні відростати з попелу, тому, ймовірно, отримали загальну назву "Фенікс" (Phoenix). Сама бачила. Ось такий вигляд має дикий карликовий фінік через 2-3 тижні після пожежі (фото 37)
26. Скуштували ми в цьому саду десь по десятку стиглих коричневих фініків і відразу таку ситість відчули, не те, що після бутербродів з хамоном. :) А смачні які! Фінік має високий вміст цукру (близько 70%) і велику поживність (30 калорій на 1 шт.). Старий арабський афоризм говорить, що хороший воїн-туарег здатний пережити три дні в пустелі з єдиним фініком в сумці. Перший день буде їсти його м'ясо, другий - шкіру, а третій його кісточку.
Але більшість фініків висять жовті, збирати їх будуть в грудні.
27. А це ми вже пішли в незабудовану житлом частину міста, по маршруту, вказаному на стрілках. В різні Huerto.
Тут - великий спортивний комплекс.
28. А далі - самі орти, уерти (сади).
Далеко не всі пальми дають плоди, бо вони є чоловічої і жіночої статі. Відрізняються формою квітів. Іноді їх доводиться запилювати вручну.
29. А в цих садах ми не наважились скуштувати плодів. Бо хоч всі ворота й відчинені, і нема написів Privadо (Приватне) або Prohibido (Заборонено), але ми подумали, що навряд чи ці сади - лише для краси. Тому не гоже претендувати нам на чужий врожай.
30. Подібна таблички з назвою садів по всьому маршруту.
Гуляємо самі, зрідка велосипедист проїде.
31. Біля найоригінальніших пальм інформаційні таблички.
32. Он мій чоловік під нею. Я потім бачила чорно-біле фото, схоже, що початку 20-го ст., там двоє людей сиділо на цій пальмі. Старе дерево. Деяким деревам в Пальмералі до трьохсот років.
33. Праворуч - церква Ісуса Христа Святих останніх днів, в такому безлюдному і тихому місці.
34. Пальми, пальми, пальми...
Тут така тиша... Посилання на відео
Відео, 25 сек.
35.
36.
37. І як воно тримає таку вагу? А придивіться - під пальмами цитрусові деревця.
38. Прекрасне місто Ельче. Ми приїхали до пальм, ми їх і побачили. А тут ще є цікава архітектура, культурне життя. Вже кілька років в місті проводиться міжнародний фестиваль фантастичних фільмів.
В Ельче щороку проходить напівмарафон , який поряд з Люксембургським, є найстарішим в світі, називається "Напівмарафон Сьюдад - де - Ельче".
І до моря близько 25 км. І аеропорт Аліканте лежить ближче до Ельче, ніж до Аліканте...
В наступному пості покажу найкрасивіше з того, що ми побачили в цьому місті - Huerto del Curo (Сад здоров"я).
Інші пости цієї серії:
Іспанські репортажі. Осінь 2016. Анонс
Іспанські репортажі 2016, осінь. Переліт туди.
Ці 6 постів без фото, писались ще з Іспанії.
Ну й роумінг! (ми зараз в Іспанії)
Іспанські репортажі. Гастрономічне
Дрібничка, а приємно
В таку спеку на високу гору не полізу
Пенсіонерське
В Ель Верхелі на базарі...
Далі, написані вже вдома, з фото:
Іспанські репортажі 2016, осінь. Трохи моря.
Іспанці-українці, різниця в менталітеті. Культура водіння.
Туалет в самолете. Как пользоваться
Іспанські репортажі 2016. І про борделі...
Ще трохи про утилізацію відходів
К арке в скале Пенья Форада (la Peña Foradá ), в долине Vall de Gallinera
Прачечная самообслуживания в Дении
Особенности автозаправок в Испании
Магазин "Anticrisis"
І про відхід у вічність
Нужна перекись? - В супермаркет
Тысячелетняя олива (Oliva milenaria). Башня Карралс (Torre Carrals)
Китайський супермаркет
Вечерний поход на предгорье Сегарии.
Мыс Нау, пляж Гранаделья после пожара и мирадоры
Селение Тормос и горы возле него
Моя друга "ода" Декатлону (Decathlon)
IKEA - ще одна моя мрія. І троxи історії цього бінесу
Далі буде...
А закінчиться все поверненням
Переліт додому. Нідерланди. Пригоди в Схіпхолі
1. В"їжджаємо в місто Ельче - столицю пальм і взуття.
Пальмові гаї, які ростуть на його території, займають близько 15 квадратних кілометрів, входять до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під назвою Palmeral de Elche (Пальмераль). В інших краях подібні природно-ландшафтні утворення називають оазисами, а в Ельче - Пальмераль. В місті близько 260 тисяч жителів і майже 300 тисяч пальм. І цей оазис в напівпустельному кліматі створено руками людей.
Відео, 16 сек. Посилання на YouTube
Click to view2. На південній околиці міста вежа La Torre de Resemblanc, збудована на початку 16-го ст. для захисту від берберійських піратів і контрабандистів.
На старому чорно-білому фото на місці цієї дороги - зрошувальний канал, тобто, дорогу прокладено відносно недавно.
3. Щоб ви могли краще уявити, скільки пальм в Ельче, даю скан карти. Все, що зелене - пальмові гаї, Пальмераль. Він складається з окремих садів (Huerto, Hort), читається як Уерто, Орт. В кожного є назва.
По центру карти на фіолетовому квадратику є буква Н, лівіше вгору на червоному - М, а просто над ними - острівець посеред вулиць. Це - наша головна мета, Huerto del Curo (про який буде наступний пост). Цей Huerto del Curo має площу всього 1,3 га, а скільки там краси!
На інший берег річки ми не переходили.
4. Як завжди в туристичних містах, труднощі з паркуванням. Проїхали ми повз вхід до саду, там паркінга нема, і знайшли непогане місце в пішохідній досяжності. Тільки взялися водичку пити, як молодий чоловік, що проходив повз нас, сказав, що ми тут зможемо стояти не більше 15 хв., бо це паркінг колегіуму. "А де ж нам запаркуватись?".
Він порадив біля поліції, там безплатний паркінг, і показав, як його знайти.
Поліція - на острівку посеред вулиць. Один ряд зайнято її машинами, інші - такі, як ми. Місць нема. Проїхали ми навколо острівця один круг, почали другий... І знайшли місце.
5. А колегіум, видно, чималенький, кілька корпусів через дорогу. Бо коли закінчились уроки, діти з батьками висипалися з усіх боків.
6. Це фото з музею. На ньому внизу видно, хто населяв ці краї. Спочатку, з 8-го ст. до нашої ери - ібери. З 3-го ст. до н.е. - римляни.
В 713 році прийшли маври (араби), мусульмани. Потім почалась реконкіста (боротьба за визволення від мусульман), яка тривала до 15-го століття.
Ці краї досить посушливі, річний обсяг опадів не більше 300 мм на рік (для порівняння - в Києві більше 620 мм). В такому спекотному і сухому кліматі без зрошення можуть плодоносити лише оливи.
Ібери ще в 5 ст. до н.е. почали насаджувати тут фінікові пальми. "Фініки" іспанською "Datiles"
Але справжній оазис зробили тут мусульмани, починаючи з 8 ст. Вони провели зрошувальні канали від річки Віналопо, використавши древні технології зрошення, вироблені багатьма поколіннями їхніх предків.
Вода в річці солона і для пиття непридатна (місцеве населення для пиття вживало воду з інших джерел, в т.ч. збирало дощову і зберігало її), а для пальм вона виявилась підходящою.
Завдяки величезній ручній праці було створено цей оазис, який захистив місцевість від спекотних вітрів, сонця і випаровування вологи, і створив сприятливий мікроклімат для вирощування під пальмами різних сільськогосподарських культур завдяки багаторівневому підходу, від крони до землі.
Вгорі - фініки, нижче - фруктові дерева, ще нижче - як традиційні культури, - зернові, овочі, так і введені недавно - квіти і декоративні види.
Маври навчили місцеве населення вирощувати бавовну, рис, цитрусові, цукрову тростину, чимало видів овочів - баклажани, артишоки і т.ін.
З сайту Пальмераля: "Це місто і Palmeral представляє геній людства в освоєнні водних ресурсів; геній, що дозволив перетворити пустелі в сади.
Зараз Palmeral сприймається як великий, мальовничий міський парк. Досить багато пальмових плантацій тут втратили свої початкові агрономічні функції."
Пальмераль взяв під свій захист Хайме l (Завойовник), як тільки звільнив місто від мусульман. В саду, куди ми збираємось, є йому пам"ятник. Пізніше були різні нормативні акти для збереження Пальмералю - і при Франко, і у 80-х роках. Зараз діють норми 1997 року, які забороняють будівництво без суворої експертизи, унеможливлюючи знищення пальм.
Два великих західних ісламських міста, зобов'язані своїм походженням розташуванню у великих штучних оазисах: Марракеш, заснований у 1062 року, і Ельче, засноване в кінці Х століття на території Халіфату Кордови. Був час, в якому Ельче і Марракеш належали одній державі (спочатку Aльморавідів, потім Альмохадів), що розповсюджувалась по обидві сторони від Гібралтарської протоки. Зараз Ельче і Маракеш поєднують спільна історична спадщина, і незмінність їхніх традицій і культурного ландшафту. Ці міста - побратими.
Є подібні і навіть більші оазиси в Північній Африці, на Аравійському півострові, на Іранському нагір"ї, в інших місцях, але в Європі такий - єдиний.
З сайту Пальмераля: "Ельче є одним з найкрасивіших іспанських зрошувальних ландшафтів. Там традиційні сухі і зрошувані культури ростуть по сусідству із сучасним декоративним садівництвом: інжир, ріжкове дерево, оливкові і мигдалеві дерева змішуються з гранатом, лимонними і апельсиновими деревами; пшениці і бавовни дозрівають серед троянд і гвоздик."
7. Після відвідання райсього місця "Huerto del Curo" і музею Пальмераля ми прогулялися містом. Настала сієста, все стихло.
Це один з символів міста - руки, що тримають фініки.
8. Йдемо, куди очі бачать, житловими кварталами, в напрямку якоїсь площі, думаємо, а раптом, дійдемо до Муніципального саду. А не дійдемо, так заберемо машину і під"їдемо до нього пізніше.
Я потім читала про це місто чимало цитат видатних людей, що тут побували.
Ось одна. Ібн Саїд (близько 1240р.): "Я пройшов повз це місто ... і було сказано, що воно схоже на місто Пророка, нехай благословить його Аллах".
Пізніше Ботанік Cavanilles (1797р.) залишив нам чудову розповідь про великий вплив, що робить на мандрівника споглядання Ельче з величезним оазисом: "Це втомлює - дивитися на нескінченні необроблені землі, сухість, спустошення, і виснажені пагорби...але коли людина бачить... околиці Ельче , здивування настільки велике, відчуття таке солодке, що глядач не бажає нічого більше, ніж зануритися в його цінності, його красу, його продукцію і жителів, все заслуговує бути описано з великою точністю" (перекладали ми вдвох з Гуглом, так що, вибачте).
8. Тепер про Даму (хоч в такому виконанні вона не дуже на себе схожа, в наступному пості покажу кращу).
Погруддя жінки висотою близько півметра зі складно сплетеною зачіскою було знайдено в пригороді Ельче в 1897 році. Зроблено його в в IV ст. до н.е. На спині в неї був чималенький отвір нез"ясованого призначення - чи урна для праху, чи місце для пожертвувань...
Це була настільки унікальна знахідка, що її назвали Дамою з Ельче, і вона стала ще одним символом міста. Бюст відразу купив французький колекціонер, і на виставці в Луврі вона стала науковою сенсацією.
І тільки в 1941 році Дама повернулась до Іспанії. Французький фашист Віші подарував її іспанському фашисту Франко на знак поваги. Зараз вона - в музеї Прадо в Мадриді, а в музеї Ельче - її копія.
А ще чимало копій різного формату - і така величезна, як ця клумба, і магнітики, і статуетки, і інші сувеніри. І кафе ми бачили з назвою "Dama"...
9.
10. І навіть агенція з нерухомості називається "Дама з Ельче".
11. Житлові квартали.
12. Майже в кожному Huerto, що ми бачили в житловій частині міста, є дитячий майданчик з безпечним покриттям..
13. Museu del Palmerar (Музей Пальмерар). Схоже, що напис на валенсійській мові, бо й місто на його вивісці - не Elche, а Elx. Працює з понеділка по суботу з 10 до 14 год. і з 15 до 18 год. В неділю і свята - з 10 до 14 год. Останній відвідувач - за 15 хв. до закриття.
Мало того, що в саду Huerto del Curo ми отримали знижку для пенсіонерів, так і тут теж квитки нам обійшлися по 0,50 є., хоч ми й не іспанські пенсіонери. І навіть посвідчення чи паспорт (що підтверджував би наш вік) в нас не спитали.
В неділю вхід безкоштовний.
14. Музей невеличкий, але цікавий, біля нього є сад.
15. По саду ми потім погуляємо. (Лавочки теж з пальми.)
16. В музеї ми були здивовані і зачаровані такими прекрасними виробами з білої пальми. Листя пальми тримають в темряві, щоб воно відбілилось. Плетуть з нього, здебільшого, предмети з релігійними мотивами. І використовують для пасхальної ходи і для інших релігійних церемоній. Я в інеті бачила фото, як над релігійною процесією - цілий ліс таких виробів.
17. У зв"язку з християнськими традиціями в Ельче створилась ціла промисловість, заснована на білій пальмі.
В місті влаштовується містерія в день Успіння Богородиці, в якому велика біла пальма втілює в собі містичний зв'язок між Богородицею, апостолами, небесним хором і ін.
Пальма застосовувалась в культових традиціях ще в дохристиянські часи, про що свідчать залишки посуду з намальованими пальмовими гілками.
18. Є інтерактивні монітори з інформацією про історію Пальмералю.
19. Макет іспанського будинка.
20.
21. Спорядження збирача фініків.
22. В наш час спосіб такий же, як і в давнину.
23. В пальми є ворог - Червоний жук. Прилетів він з Африки. Мені доводилось колись бачити, як спилювали пальму, яку вже не можна полікувати ін"єкціями. В серцевині від гниття була така висока температура, що йшов пар, і страшенно неприємний запах з відтінком кислого.
Червоний жук трохи більший за нашого хруща, личинка теж більша за велику личинку хруща, така ж біла, дуже неприємна істота. В Денії ми іноді бачили на пальмах таблички, що їх оброблено хімікатами. Обробка - це ін"єкції, недешеві.
В Ельче для боротьби з цим жуком запускали сонечок (божа корівка). Але мого знання мов не вистачило, щоб дізнатись, чи це дає ефект, і на якому етапі розвитку сонечко поїдає цього шкідника. Можливо, яйця?
24. Ворогами Пальмераля можуть бути й люди.
В 1884 році в Ельче прийшла залізниця. З"явилися можливості для розвитку промисловості, в першу чергу, взуттєвої. Прийшов попит на робочу силу, а отже, й на житло для неї. Цілі житлові квартали виросли в Пальмералі, тим більше, що оазис в певній мірі втратив своє сільськогосподарське значення. В період між 1915 і 1923 роками з"явились нові іригаційні компанії, які збільшили зрошення Ельче, забираючи воду не тільки з Віналопо, а й з інших річок...
З сайту Пальмераля: "На щастя, народ Ельче знав, як реагувати. Уже в 1920-ті роки лунали голоси на захист гаїв. Муніципальний архівіст Pedro Ibarra y Ruiz очолив захист Пальмераля.
Завдяки їх наполегливості цінність гаїв була повністю визнана як на місцевому, так і на національному рівні. Другою республікою був прийнятий закон на захист гаїв в 1933 році. І режим генерала Франко оголосив його (Пальмераль) Історичним садом в 1943 р."
На фото - захисник Пальмералю Pedro Ibarra y Rui.
25. Дама з Ельче.
В період з 1929 по 1980 рік було розроблено докладні рекомендації і норми щодо збереження Пальмераля.
В 1991 році була створена станція "Фенікс" як науково-як науково-дослідний центр з розвитку стійких і економічно вигідних сортів фінікових пальм.
А чому така назва? - Пальмова заболонь циркулює не по периферії стовбура, а в її центральній області, тобто серцевині. Ця особливість робить їх вогнестійкими. Вони здатні відростати з попелу, тому, ймовірно, отримали загальну назву "Фенікс" (Phoenix). Сама бачила. Ось такий вигляд має дикий карликовий фінік через 2-3 тижні після пожежі (фото 37)
26. Скуштували ми в цьому саду десь по десятку стиглих коричневих фініків і відразу таку ситість відчули, не те, що після бутербродів з хамоном. :) А смачні які! Фінік має високий вміст цукру (близько 70%) і велику поживність (30 калорій на 1 шт.). Старий арабський афоризм говорить, що хороший воїн-туарег здатний пережити три дні в пустелі з єдиним фініком в сумці. Перший день буде їсти його м'ясо, другий - шкіру, а третій його кісточку.
Але більшість фініків висять жовті, збирати їх будуть в грудні.
27. А це ми вже пішли в незабудовану житлом частину міста, по маршруту, вказаному на стрілках. В різні Huerto.
Тут - великий спортивний комплекс.
28. А далі - самі орти, уерти (сади).
Далеко не всі пальми дають плоди, бо вони є чоловічої і жіночої статі. Відрізняються формою квітів. Іноді їх доводиться запилювати вручну.
29. А в цих садах ми не наважились скуштувати плодів. Бо хоч всі ворота й відчинені, і нема написів Privadо (Приватне) або Prohibido (Заборонено), але ми подумали, що навряд чи ці сади - лише для краси. Тому не гоже претендувати нам на чужий врожай.
30. Подібна таблички з назвою садів по всьому маршруту.
Гуляємо самі, зрідка велосипедист проїде.
31. Біля найоригінальніших пальм інформаційні таблички.
32. Он мій чоловік під нею. Я потім бачила чорно-біле фото, схоже, що початку 20-го ст., там двоє людей сиділо на цій пальмі. Старе дерево. Деяким деревам в Пальмералі до трьохсот років.
33. Праворуч - церква Ісуса Христа Святих останніх днів, в такому безлюдному і тихому місці.
34. Пальми, пальми, пальми...
Тут така тиша... Посилання на відео
Відео, 25 сек.
35.
36.
37. І як воно тримає таку вагу? А придивіться - під пальмами цитрусові деревця.
38. Прекрасне місто Ельче. Ми приїхали до пальм, ми їх і побачили. А тут ще є цікава архітектура, культурне життя. Вже кілька років в місті проводиться міжнародний фестиваль фантастичних фільмів.
В Ельче щороку проходить напівмарафон , який поряд з Люксембургським, є найстарішим в світі, називається "Напівмарафон Сьюдад - де - Ельче".
І до моря близько 25 км. І аеропорт Аліканте лежить ближче до Ельче, ніж до Аліканте...
В наступному пості покажу найкрасивіше з того, що ми побачили в цьому місті - Huerto del Curo (Сад здоров"я).
Інші пости цієї серії:
Іспанські репортажі. Осінь 2016. Анонс
Іспанські репортажі 2016, осінь. Переліт туди.
Ці 6 постів без фото, писались ще з Іспанії.
Ну й роумінг! (ми зараз в Іспанії)
Іспанські репортажі. Гастрономічне
Дрібничка, а приємно
В таку спеку на високу гору не полізу
Пенсіонерське
В Ель Верхелі на базарі...
Далі, написані вже вдома, з фото:
Іспанські репортажі 2016, осінь. Трохи моря.
Іспанці-українці, різниця в менталітеті. Культура водіння.
Туалет в самолете. Как пользоваться
Іспанські репортажі 2016. І про борделі...
Ще трохи про утилізацію відходів
К арке в скале Пенья Форада (la Peña Foradá ), в долине Vall de Gallinera
Прачечная самообслуживания в Дении
Особенности автозаправок в Испании
Магазин "Anticrisis"
І про відхід у вічність
Нужна перекись? - В супермаркет
Тысячелетняя олива (Oliva milenaria). Башня Карралс (Torre Carrals)
Китайський супермаркет
Вечерний поход на предгорье Сегарии.
Мыс Нау, пляж Гранаделья после пожара и мирадоры
Селение Тормос и горы возле него
Моя друга "ода" Декатлону (Decathlon)
IKEA - ще одна моя мрія. І троxи історії цього бінесу
Далі буде...
А закінчиться все поверненням
Переліт додому. Нідерланди. Пригоди в Схіпхолі