Іспанські репортажі. В таку спеку на високу гору не полізу
Ці слова я сказала чоловіку сьогодні, коли ми в надвечір'я (близько 16 год.) поїхали в недалекі гори і стали підніматися. Тяжко йти в гори в спеку.
Старт був з невеличкого села зі смішною назвою Tormos (Тормос), там всього 380 жителів. Приїхали -село як вимерло, тиша, сієста, народ спить. Ледь знайшли живу людину. Це був дідусь без ноги на інвалідному візку, в нього й запитали дорогу. Піднімались в гору, неспішно, милуючись, 1 год., вниз -45 хв.
За цей час село прокинулось, стало чути голоси, і ми кілька людей на вулиці зустріли, а тому дідусеві подякували ( він сидів на тому ж місці).
Село, мабуть, дуже спортивне , потім покажу фото. І порадувало, що побачили на асфальті рідний прапор і слово Ukrania. На асфальті вулички, що веде до сільради, вгорі написано Rio 2016, нижче -країни-учасники, штук з двадцять. Україна вгорі, поруч зі Швецією і Іспанією, а Росія чомусь :) в самому низу.
Я втомилась. Але яке щастя -море. Ми встигли повернутися о 19.30, сонце вже зайшло, але ще тепло. Поплавали ми всього 10 хв., і я стала здатна готувати вечерю.
Старт був з невеличкого села зі смішною назвою Tormos (Тормос), там всього 380 жителів. Приїхали -село як вимерло, тиша, сієста, народ спить. Ледь знайшли живу людину. Це був дідусь без ноги на інвалідному візку, в нього й запитали дорогу. Піднімались в гору, неспішно, милуючись, 1 год., вниз -45 хв.
За цей час село прокинулось, стало чути голоси, і ми кілька людей на вулиці зустріли, а тому дідусеві подякували ( він сидів на тому ж місці).
Село, мабуть, дуже спортивне , потім покажу фото. І порадувало, що побачили на асфальті рідний прапор і слово Ukrania. На асфальті вулички, що веде до сільради, вгорі написано Rio 2016, нижче -країни-учасники, штук з двадцять. Україна вгорі, поруч зі Швецією і Іспанією, а Росія чомусь :) в самому низу.
Я втомилась. Але яке щастя -море. Ми встигли повернутися о 19.30, сонце вже зайшло, але ще тепло. Поплавали ми всього 10 хв., і я стала здатна готувати вечерю.