Дорога туди й назад в Ельче - столицю пальм і взуття. Іспанські репортажі, осінь 2016р.
Подорож в м. Ельче, яке називають столицею пальм і взуття, виявилась настільки цікавою і насиченою, а потім я ще й купу інформації про це чудове місце накопала, що вирішила зробити кілька постів.
Взуття нас не цікавило, тому аутлет ми не відвідали. Він забудований взуттєвими фабриками і магазинами при кожній з них. В Ельче виробляється 70% іспанського взуття.
Нас цікавив La Palmerar - пальмові гаї, де пальм більше, ніж жителів (перших 300 тисяч, других 260 тис.), єдині в Європі, сад Huerto del Cura, дама з Ельче, і якщо встигнемо, муніципальний сад.
Забігаючи наперед, скажу, що ми в захваті від цього міста-оазиса. Викликає величезну повагу обсяг людської праці, коли ще не було ніяких технічних засобів. Люди почали створювати це райське місце в 5-му ст. до н.е., змінивши навіть клімат, а потім, за два тисячоліття, зуміли це зберегти, незважаючи ні на війни, ні які народи і уряди тут панували.
Місто, сади і музей я покажу в наступних постах, буде й відео, а зараз дорога з Денії до Ельче і назад по безплатній трасі через Бенісу, Альтеа, Війяхойосу , повз Бенідорм, Аліканте і Кальп.
Зупинялись в Альтеа і Війяхойосі.
1. Ми ще ні разу не від"їжджали від місця нашої дислокації більше, ніж на 100 км, а тут - більше 130 км, та ще й на південь, і природа радикально змінюється вже через 50-70 км.
Ось в таких зелених краях розташувалась Денія (вже трохи від"їхали від неї, але все одно, це ще Коста Бланка, Маріна Альта). Це було 30 вересня.
2.
3. Альтеа (Altea) - елітний курорт, місто на 24 тис. мешканців. Українцям ця назва може бути відома тим, що неподалік є православна церква (ми її бачили в 2013р.), трохи вище - елітний район Альтея -Хіллс, де таємно мешкав Колобов, біглий міністр фінансів часів Януковича. А коли прийшов в церкву, його затримала іспанська поліція.
4. Теж Альтеа.
5. А от і пустельні пейзажі.
6. Оскільки їдемо безплатною дорогою, то проїжджаємо через населені пункти, де швидкість обмежена. А ще чимало гірських ділянок, де теж не розженешся. Від Денії до аеропортів Валенсія і Аліканте відстань однакова - 100-110 км, але до Аліканте їхали б ми в півтора рази довше.
7.
8.
9. Проїхавши близько ста кілометрів, зупинились розім"яти ноги біля придорожнього ресторанчика. Поставили машину під навісом, самі роздивляємось навколо. Спека.
10. Якось в них тут некрасиво, сміття лежить.
11. Видобувна промисловість.
12. Знака нема, але схоже, що це вже місто пальм.
Погуляли ми там добре... Розповім і покажу.
13. А це вже дорога назад.
14.
15. Місто Аліканте. Вдалині видно гору над морем, на якій стоїть замок Санта Барбара.
16. В"їзд до тунелю.
17.
18. Ми трохи блуконули і виїхали на платну дорогу. Вчасно знайшли виїзд, тому заплатили менше 2-х євро.
А спека, і вечоріє, треба встигнути десь скупнутись.
19. Тому заїхали у Війяхойосу (Villajoiosa). Тут населення 34 тисячі. Місто славиться шоколадною фабрикою Valor, де є музей шоколаду і проводяться екскурсії на виробництво (дивляться з балкона через скло). В магазині при фабриці можна купити їхню продукцію. Наша дочка там була, колись зроблю пост. А може й самі побуваємо.
Пляж тут з голубим прапором і це - знак якості.
20. Але на ньому були тільки одна мама з дочкою і ми, тому навіть запаркуватись було дуже легко.
На нашому пляжі рятувальної вишки нема, а тут стоїть. І ми зрозуміли, чому - вд берега метрів 3-4 відпливеш, і зразу глибина. Пляж не для дітей.
21. А поруч гуде і пилючить будівництво.
22. Освіжились, їдемо далі.
23.
24. От вже й зелені краї.
25. З-за гір виглядають хмарочоси Бенідорма.
26. Бенідорм - досить популярний курорт. Хоч я не розумію, який відпочинок в хмарочосах або серед них.
І все ж ці місця, незважаючи на сухіший і спекотніший, ніж в Денії чи Валенсії, клімат, дуже люблять росіяни. Чимало нерухомості вони тут накупили. І відпочивальників з Росії багато. Кажуть, що російську в Бенідормі частіше почуєш, ніж іспанську. Якимось їм тут медом намазано :)
27. Море - за хмарочосами.
28.
29.
30. Альтеа. Російська клініка.
31. Альтеа.
32. Набережна Альтеї. Навіть в некурортний сезон запаркуватись проблематично. Чоловік мене швиденько висадив, а сам знайшов місце стоянки досить далеченько. Поки я його чекала, швиденько фоткала, доки сонце не сіло.
33. Публіка тут переважно немолода, але чомусь мені здалось, що не бідна - і ті, що гуляють, і ті, що сидять в ресторанчиках.
34.
35.
36. До рослин підведено крапельний полив.
37. Один з готелів на березі моря. Фото - через огорожу.
38.
39. От такий в Альтеї променад.
40.
41. Місцеві діди.
42. На виїзді з Альтеї - 5-зірковий отель Villa Gadea.
Далі вже стемніло, не фотографувала.
Але без пригод ми не можемо. Завжди такі завбачливі (я б сказала, перестраховщики) взяли не лише планшет, а й пауер-банк, щоб зарядити, якщо не вистачить заряду. Досвіду користування майже нема, лише вдома пробували. Ну й забули взяти зарядку до планшета (а в ній шнур, що підключається до того пауер-банку).
Планшет вже ось-ось здохне. Дорогу бачимо тільки за знаками. А в в Бенісі їх чомусь не більше, ніж в українських містечках (де іноді заїдеш кудись на 3-5 км, і лише потім розумієш, що не туди, особливо на Західній Україні). Містечко маленьке, 13 тис. жителів. І ми в тій Беніссі зарулюємо на якусь явно другорядну дорогу.
І раптом показує, що в нас обмаль бензину. Кілометрів з десять ще можемо проїxати, але заправки в них не так, як в нас, на кожному кілометрі по дві. Та ще й не всі цілодобові...Тут і їхати залишилось небагато, а ми влипли. О ля ля!
Вчасно завернули назад, багато не проїхали, виїхали з міста і досить швидко знайшли заправку.
Заспокоїлись.
Сподіваюсь, віртуальна подорож такими сонячними краями покращить настрій моїм читачам в ці похмурі зимові дні.
Інші пости цієї серії:
Іспанські репортажі. Осінь 2016. Анонс
Іспанські репортажі 2016, осінь. Переліт туди.
Ці 6 постів без фото, писались ще з Іспанії.
Ну й роумінг! (ми зараз в Іспанії)
Іспанські репортажі. Гастрономічне
Дрібничка, а приємно
В таку спеку на високу гору не полізу
Пенсіонерське
В Ель Верхелі на базарі...
Далі, написані вже вдома, з фото:
Іспанські репортажі 2016, осінь. Трохи моря.
Іспанці-українці, різниця в менталітеті. Культура водіння.
Туалет в самолете. Как пользоваться
Іспанські репортажі 2016. І про борделі...
Ще трохи про утилізацію відходів
К арке в скале Пенья Форада (la Peña Foradá ), в долине Vall de Gallinera
Прачечная самообслуживания в Дении
Особенности автозаправок в Испании
Магазин "Anticrisis"
І про відхід у вічність
Нужна перекись? - В супермаркет
Тысячелетняя олива (Oliva milenaria). Башня Карралс (Torre Carrals)
Китайський супермаркет
Вечерний поход на предгорье Сегарии.
Мыс Нау, пляж Гранаделья после пожара и мирадоры
Селение Тормос и горы возле него
Моя друга "ода" Декатлону (Decathlon)
IKEA - ще одна моя мрія. І троxи історії цього бінесу
Далі буде...
А закінчиться все поверненням
Переліт додому. Нідерланди. Пригоди в Схіпхолі
Взуття нас не цікавило, тому аутлет ми не відвідали. Він забудований взуттєвими фабриками і магазинами при кожній з них. В Ельче виробляється 70% іспанського взуття.
Нас цікавив La Palmerar - пальмові гаї, де пальм більше, ніж жителів (перших 300 тисяч, других 260 тис.), єдині в Європі, сад Huerto del Cura, дама з Ельче, і якщо встигнемо, муніципальний сад.
Забігаючи наперед, скажу, що ми в захваті від цього міста-оазиса. Викликає величезну повагу обсяг людської праці, коли ще не було ніяких технічних засобів. Люди почали створювати це райське місце в 5-му ст. до н.е., змінивши навіть клімат, а потім, за два тисячоліття, зуміли це зберегти, незважаючи ні на війни, ні які народи і уряди тут панували.
Місто, сади і музей я покажу в наступних постах, буде й відео, а зараз дорога з Денії до Ельче і назад по безплатній трасі через Бенісу, Альтеа, Війяхойосу , повз Бенідорм, Аліканте і Кальп.
Зупинялись в Альтеа і Війяхойосі.
1. Ми ще ні разу не від"їжджали від місця нашої дислокації більше, ніж на 100 км, а тут - більше 130 км, та ще й на південь, і природа радикально змінюється вже через 50-70 км.
Ось в таких зелених краях розташувалась Денія (вже трохи від"їхали від неї, але все одно, це ще Коста Бланка, Маріна Альта). Це було 30 вересня.
2.
3. Альтеа (Altea) - елітний курорт, місто на 24 тис. мешканців. Українцям ця назва може бути відома тим, що неподалік є православна церква (ми її бачили в 2013р.), трохи вище - елітний район Альтея -Хіллс, де таємно мешкав Колобов, біглий міністр фінансів часів Януковича. А коли прийшов в церкву, його затримала іспанська поліція.
4. Теж Альтеа.
5. А от і пустельні пейзажі.
6. Оскільки їдемо безплатною дорогою, то проїжджаємо через населені пункти, де швидкість обмежена. А ще чимало гірських ділянок, де теж не розженешся. Від Денії до аеропортів Валенсія і Аліканте відстань однакова - 100-110 км, але до Аліканте їхали б ми в півтора рази довше.
7.
8.
9. Проїхавши близько ста кілометрів, зупинились розім"яти ноги біля придорожнього ресторанчика. Поставили машину під навісом, самі роздивляємось навколо. Спека.
10. Якось в них тут некрасиво, сміття лежить.
11. Видобувна промисловість.
12. Знака нема, але схоже, що це вже місто пальм.
Погуляли ми там добре... Розповім і покажу.
13. А це вже дорога назад.
14.
15. Місто Аліканте. Вдалині видно гору над морем, на якій стоїть замок Санта Барбара.
16. В"їзд до тунелю.
17.
18. Ми трохи блуконули і виїхали на платну дорогу. Вчасно знайшли виїзд, тому заплатили менше 2-х євро.
А спека, і вечоріє, треба встигнути десь скупнутись.
19. Тому заїхали у Війяхойосу (Villajoiosa). Тут населення 34 тисячі. Місто славиться шоколадною фабрикою Valor, де є музей шоколаду і проводяться екскурсії на виробництво (дивляться з балкона через скло). В магазині при фабриці можна купити їхню продукцію. Наша дочка там була, колись зроблю пост. А може й самі побуваємо.
Пляж тут з голубим прапором і це - знак якості.
20. Але на ньому були тільки одна мама з дочкою і ми, тому навіть запаркуватись було дуже легко.
На нашому пляжі рятувальної вишки нема, а тут стоїть. І ми зрозуміли, чому - вд берега метрів 3-4 відпливеш, і зразу глибина. Пляж не для дітей.
21. А поруч гуде і пилючить будівництво.
22. Освіжились, їдемо далі.
23.
24. От вже й зелені краї.
25. З-за гір виглядають хмарочоси Бенідорма.
26. Бенідорм - досить популярний курорт. Хоч я не розумію, який відпочинок в хмарочосах або серед них.
І все ж ці місця, незважаючи на сухіший і спекотніший, ніж в Денії чи Валенсії, клімат, дуже люблять росіяни. Чимало нерухомості вони тут накупили. І відпочивальників з Росії багато. Кажуть, що російську в Бенідормі частіше почуєш, ніж іспанську. Якимось їм тут медом намазано :)
27. Море - за хмарочосами.
28.
29.
30. Альтеа. Російська клініка.
31. Альтеа.
32. Набережна Альтеї. Навіть в некурортний сезон запаркуватись проблематично. Чоловік мене швиденько висадив, а сам знайшов місце стоянки досить далеченько. Поки я його чекала, швиденько фоткала, доки сонце не сіло.
33. Публіка тут переважно немолода, але чомусь мені здалось, що не бідна - і ті, що гуляють, і ті, що сидять в ресторанчиках.
34.
35.
36. До рослин підведено крапельний полив.
37. Один з готелів на березі моря. Фото - через огорожу.
38.
39. От такий в Альтеї променад.
40.
41. Місцеві діди.
42. На виїзді з Альтеї - 5-зірковий отель Villa Gadea.
Далі вже стемніло, не фотографувала.
Але без пригод ми не можемо. Завжди такі завбачливі (я б сказала, перестраховщики) взяли не лише планшет, а й пауер-банк, щоб зарядити, якщо не вистачить заряду. Досвіду користування майже нема, лише вдома пробували. Ну й забули взяти зарядку до планшета (а в ній шнур, що підключається до того пауер-банку).
Планшет вже ось-ось здохне. Дорогу бачимо тільки за знаками. А в в Бенісі їх чомусь не більше, ніж в українських містечках (де іноді заїдеш кудись на 3-5 км, і лише потім розумієш, що не туди, особливо на Західній Україні). Містечко маленьке, 13 тис. жителів. І ми в тій Беніссі зарулюємо на якусь явно другорядну дорогу.
І раптом показує, що в нас обмаль бензину. Кілометрів з десять ще можемо проїxати, але заправки в них не так, як в нас, на кожному кілометрі по дві. Та ще й не всі цілодобові...Тут і їхати залишилось небагато, а ми влипли. О ля ля!
Вчасно завернули назад, багато не проїхали, виїхали з міста і досить швидко знайшли заправку.
Заспокоїлись.
Сподіваюсь, віртуальна подорож такими сонячними краями покращить настрій моїм читачам в ці похмурі зимові дні.
Інші пости цієї серії:
Іспанські репортажі. Осінь 2016. Анонс
Іспанські репортажі 2016, осінь. Переліт туди.
Ці 6 постів без фото, писались ще з Іспанії.
Ну й роумінг! (ми зараз в Іспанії)
Іспанські репортажі. Гастрономічне
Дрібничка, а приємно
В таку спеку на високу гору не полізу
Пенсіонерське
В Ель Верхелі на базарі...
Далі, написані вже вдома, з фото:
Іспанські репортажі 2016, осінь. Трохи моря.
Іспанці-українці, різниця в менталітеті. Культура водіння.
Туалет в самолете. Как пользоваться
Іспанські репортажі 2016. І про борделі...
Ще трохи про утилізацію відходів
К арке в скале Пенья Форада (la Peña Foradá ), в долине Vall de Gallinera
Прачечная самообслуживания в Дении
Особенности автозаправок в Испании
Магазин "Anticrisis"
І про відхід у вічність
Нужна перекись? - В супермаркет
Тысячелетняя олива (Oliva milenaria). Башня Карралс (Torre Carrals)
Китайський супермаркет
Вечерний поход на предгорье Сегарии.
Мыс Нау, пляж Гранаделья после пожара и мирадоры
Селение Тормос и горы возле него
Моя друга "ода" Декатлону (Decathlon)
IKEA - ще одна моя мрія. І троxи історії цього бінесу
Далі буде...
А закінчиться все поверненням
Переліт додому. Нідерланди. Пригоди в Схіпхолі