Нічого тут вже не пишу, проте вирішила написати зараз.
У мене вийшла книжка "На нову ніч", і її навіть можна придбати, натиснувши на картинку. )


( Read more... )

Боже, який приємний дощ. Над нашим полем великі свіжі хмари, білі на сірому, поле пахне гірко і запах цей звідкись із дитинства. Мені згадався один вечір. Я тоді вичлася в останньому класі і мала старшого друга. Ми пішли гуляти на це поле, і нас там застав дощ. Я була засмучена, бо на мені були нові білі штанці, які я, звичайно, заляпала, а так ( Read more... )

Вперше за довгий час виникло бажання тут написати ( Read more... )

Дивні дні настали. Позачасні, перестиглі. Падають на землю, розколюються твердим тріскотом, розкочують насіння по усіх усюдах. Я ступаю на землю, вкриту чорними духмяними зернятами ( Read more... )

Щось трапилося за цей час. Щось, що вселяє спокійну меланхолію, впевненість і, ймовірно, вдячність. Це дуже особисте, воно пропускає повз те, що наразі пропустити важко, воно говорить поза глобальним контекстом. Тобто поза всім, що нині диктує умови. Воно - голос який ось-ось загасне, але все одно лунає, якщо слухати на самоті. Воно майже забуте, ( Read more... )

Вже вечір заступився перед вікон, й остання паморозь розсипала лелітками по вже майже перепочилій за зиму землі. Повітря було чисте, та не тріскуче, а собачий гомін котився понад хатами до чорної старої ріллі на полях. То був березень. Я сиділа за столом перед заскнілою електричною лампою і думала за непросту долю нашої багатостраждальної землі, за ( Read more... )

Грудневий вітер гладить небо ( Read more... )

ПрогнозВигляни у вікно ( Read more... )

Повільно, ледве помітно повертаюся назад, ніби-то на кілька років. Ніби-то й не було зі мною нічого, що могло би мене змінити, зробити очікування приторнішим, надію - тихішою, а сон - коротшим але глибшим. Все, що трапилось, зійшло чорнилами з рук, промовилося десятком голосів і пішло. Тобто все, що було до того, що зникало і з'явилося знову - це ( Read more... )

Бачила сьогодні інше місто, коли тільки-но прокидалася. Запах іншого дому був у моїй кімнаті. І тепер я розумію як це - коли боїшся втратити образ із першою дійсністю. Неможливість повернення - це дуже банально. Тобто саме так, як вже тисячу разів було написано не мною.