Sep 21, 2014 19:56
Дивні дні настали. Позачасні, перестиглі. Падають на землю, розколюються твердим тріскотом, розкочують насіння по усіх усюдах. Я ступаю на землю, вкриту чорними духмяними зернятами.
Коли підлога вигрівається передзахідним сонцем, хтось стукає у двері, не переступаючи порогу простягає таріль, повну духмяного чорного борошна із тих зеренець - ліпи собі вроненькі коники, темні пташечки. Зліплю і виставлю їх собі на вікно - нехай дивитимуться крізь темряву по ночах, невсипущі, чорні й теплі, ніби вересені.
вересень,
дні,
хвилини,
темінь