до статті А. Залізняка "Про історію російської мови"...
отож, ще раз до цієї статті...
зацитуємо кілька фрагментів (у перекладі):
наприкінці лекції академік Залізняк сказав:
"...доволі істотний для якихось нинішніх вже не лінгвістичних, а соціальних чи навіть політичних уявлень наслідок. Це те, що хибним є популярне у нинішній Україні гасло найдавнішої відмінності української гілки мови від російської. Ці гілки, звичайно, різняться. Зараз це, безумовно, самостійні мови, але давнє членування проходило зовсім не між російською і українською. Як вже було сказано, ростовсько-суздальсько-рязанська мовна зона від київсько-чернігівської нічим істотним у давнину не відрізнялася. Відмінності виникли пізніше, вони датуються порівняно недавнім, за лінгвістичними мірками, часом, починаючи з XIV-XV ст... І, навпаки, стародавні відмінності між північним заходом і рештою територіями створили особливу ситуацію в сучасній російській мові, де поєднуються елементи двох спочатку різних діалектних систем..."
Далі йдуть запитання - і відповіді академіка. Серед всього читаємо:
"...
Г. Г. Ананьїн (вчитель історії): Чи правильно я зрозумів, що Ви пов'язуєте виникнення української та білоруської мов виключно з політичним моментом польсько-литовського впливу?
А. А. Залізняк: Не виключно. Виключно - це був би перебір.
Але це визначило кордон поділу.
Як завжди буває в різних частинах території, там, звичайно, природним чином відбувалися різні фонетичні та інші зміни. І вони не були пов'язані з політичними причинами. Але деяке відділення один від одного двох спільнот, які стали розвиватися окремо, було значною мірою політичним. А власне лінгвістичний розвиток був, звичайно, незалежним..."
Звернімо увагу на заплутаність відповіді академіка. При тому ця відповідь в одній своїй частині суперечить тому, що було сказано в попередній цитаті. Адже там говорилося про існування києво-чернігівської мовної зони, якою й започатковувалась українська мова, задовго до появи польсько-литовського впливу. Таким чином питання про те, чи могло виникнення української і білоруської мов бути спричинене саме польсько-литовським впливом, слід визнати хибним по своїй суті, з огляду навіть на історично-часові орієнтири. Але академік Залізняк відповідає акуратно, так, щоб не ставити під сумнів коректність такого запитання. Момент маніпуляції - в жонглюванні поняттями "виникнення мови" і "виникнення відмінностей між мовами".
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
"...
- Чому склалося саме дві мови: українська та білоруська?
А. А. Залізняк: А ось це дуже важке питання. Воно дуже гаряче і гостро обговорюється зараз в Україні і в Білорусії. Відмінності між цими мовами значні. При цьому білоруська мова в цілому набагато більше схожа на російську, ніж на українську. Особливо велика близькість між білоруською мовою і південноросійськими говорами.
Ситуація складна ще й тим, що Україна - велика країна, а Білорусія не дуже велика. І у когось може виникати спокуса подивитися на неї як на такий невеликий придаток великої України. Але історично це було в точності навпаки. Історично Велике князівство Литовське користувалося мовою, яку правильно називати старобілоруською. Хоча литовські князі були литовцями за походженням і в побуті зі своїми слугами говорили по-литовськи, в усіх інших випадках життя вони говорили на старобелоруській. І вся державна діяльність у Великому князівстві Литовському здійснювалася старобілоруською мовою; іноді її же називаєть "західноруська". Тож у культурному відношенні виділення Білорусі передує виділенню України. Це створює надзвичайно непрості проблеми, які я навіть не хотів би тут формулювати, так як що б я не сказав, це викличе протест протилежної сторони..."
Говорити про схожість чи несхожість мов загалом - явна маніпуляція, особливо для професійного науковця-лінгвіста такого рангу. При такому порівнянні, щонайменше, треба виділяти лексику (словниковий склад), фонетику (звучання) і т.д... Відомо, що за лексичним складом українська і білоруська мови - найбільш близькі, степінь спільності в них близько 75% (див. пропоновану карту)...
Але головне навіть не в тому. Всупереч своїм ранішим словам з першої цитати, академік Залізняк знову починає говорити про Литовське князівство, як предтечу появи української мови. Що є просто нісенітницею. Мало того, він практично на очах маніпулює поняттями. То він говорить про мову, якою користувалися литовські князі - він її називає старобілоруською. То він говорить про загальну культуру і, зокрема, мову населення Білорусі та України - так до чого тут мова діловодства литовських князів, яку вони використовували, як аналог латини в Західній Європі? Якою була жива розмовна (а не елітно-книжна!) мова простого населення Білорусі та України в ті часи?
Більше того, ота, як він каже, старобілоруська мова, якою користувались литовські князі як мовою писемною, насправді була різновидом ослов"яненої староцерковної мови, походження якої веде свій початок від Кирила й Мефодія та солунського діалекту мови староболгарської. І це всім прекрасно відомо. Ця староцерковна мова була мовою цілковито рукотворною, мовою книжною, мовою поширення християнства на слов"янський схід.
Отож, академік маніпулює у своїй відповіді поняттями, говорячи то про мову населення Білорусі та України, то про мову, якою користувалися литовські князі в свому діловодстві.
Але й це ще не вінець. Апофеоз наступає далі:
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
- Коли можна говорити про виділення української та білоруської мов з російської?
Хоча б століття...
А. А. Залізняк: Не з російської. Це розділення того, що називають західноруською або, інакше, старобілоруською, у якої був український діалект на півдні. Відбувалося чисто лінгвістичне виділення просто як функція від часу. Усвідомлене виділення якимись літераторами, письменниками, що усвідомлено називають себе білорусами чи українцями, відбувається досить пізно, приблизно у XVIII ст...
По суті, він повторює свою попередню відповідь про виділення української мови, як діалекту мови старобілоруської, якою, як він пояснював раніше, користувались у свому діловодстві литовські князі. При цьому, як і в попередніх відповідях на помилкові, некоректні запитання він, спочатку немов коректуючи їх, далі відповідає так, що по суті легітимізує.
Нісенітницею як в тому запитанні, так і у відповіді, є кожне словосполучення. Але показово не те.
Читачеві, який далекий від лінгвістичних тем і навколополітичних баталій, важко зорієнтуватись в тій плутанині тверджень і заперечень. Треба мати довлі ясний погляд на зміст прочитаного - тоді виникне оте головне запитання, якого ніхто так і не поставив шановному академікові після прочитаної ним лекції.
Отож, за словами академіка Залізняка, українська мова виникла як діалект старобілоруської.
Постає питання, з чого виникла сама ота старобілоруська мова, за версією академіка Залізняка?
Академік Залізняк, звісно, делікатно промовчав про те, що окрім назв "західноруська" та "старобілоруська" ця мова також має ще й назву "староукраїнська мова". Як вона означається?
Староукраї́нська літерату́рна мо́ва, (також рутенська, старобілоруська, руська, рос. Западнорусский письменный язык, литовско-русский язык, біл. Старабеларуская мова, англ. Ruthenian language, нім. Ruthenische Sprache, фр. Ruthène) - поширена в XIV-XVIII ст. в Україні, Білорусі, а частково і в прилеглих землях (Польщі, Молдові) мова юридичних документів, згодом - конфесійної, полемічної, художньої, проповідницької, історіографічної, частково наукової літератури. В історіографії і філології 19 століття для неї вживалась назва західноруська писемна мова, яка зараз вважається застарілою.
Ключовий момент - йдеться тут про мову перш за все писемну, а не ту живу розмовну мову з її діалектами, якою говорило тоді населення України чи Білорусі, і з якої потім і постала сучасна українська мова - пряма спадкоємниця діалектів мови, якою говорило населення Київської Русі, мови, історію про походження якої російський академік А.А.Залізняк намагається заштовхати в прокрустове ложе московської ідеології.
Що ж збивало і збиває з толку читачів і слухачів лекції академіка А.А. Залізняка, внаслідок чого вони ставлять такі запитання?
Збиває з толку їх очевидна річ, про яку шановний академік старанно і акуратно не заїкається й словом - плутанина в термінології. Джерело плутанини очевидне: невідповідність назви "русскій" мові населення колишнього московського князівства... Відомо, що зміна самоназви Московського князівства-царства і неправомірне привласнення собі (дещо при цьому здеформованої) самоназви "Росія" сталася по історичних мірках зовсім недавно, в часи Петра І. І якщо б на думку тодішнім очільникам Московського царства спала інша самоназва, без посягання на історію Київської Русі, нині проблем з адекватним трактуванням лінгвістичної історії східнослов'янських мов та відповідно зрозумілої популярної інтерпретації для широких суспільних верств не існувало б.
попереднє до теми:
- "Об истории русского языка"...
- що неруського з'явилось в російській мові, і руського - збереглось у мові українській...
- близкородственные языки... :)
- "Почему сложилось именно два языка: украинский и белорусский?"
- про українське повногОЛОсся...
- цікаві факти з порівняльного мовознавства: загадковий суфікс "-ар"
- цікаві факти з порівняльного мовознавства: про що свідчить суфікс "-ина"
- порівняльне мовознавство: український суфікс "-ач"...
- німецько - російське