Цікаві факти з порівняльного мовознавства: про що свідчить суфікс "-ин" ...?

Dec 14, 2012 13:29






джерело <<<===


Приклади з попередньої таблиці:







Укр.

Рос.

рибина,

намистина,

дівчина,

дружина,

людина,

тварина,

жердина,

сходина,

місцина,

балаканина,

пташина,

сорочина,

копійчина,

чарчина,

крихтина,

лушпина,

хмарина,

звірина,

гостина,

обставина,

ліщина,

зернина,

цямрина,

жарина,

сокирчина,

вільшина,

сукнина,

хатина,

лопушина

рыбина,

бусинка,

девушка,

супруга,

человек,

животное,

жердь,

ступень,

местность,

болтовня,

пти чка,

сорочонка,

копеечка,

чарочка,

крошка,

скорлупа с плода,

тучка,

зверье,

угощение,

обстоятельство,

лесной орех,

зернышко,

бревно из сруба,

уголек,

топорик,

ольшаник,

отрез сукна, кусок, штука,

избушка, домишко,

лист лопуха

Цитата з джерела:

"... суфікс "-ин" формально й семантично тотожний з бритським: напр., кімр. -yn: pysgod ~ pisgodyn "риба-рибина", plant ~ plentyn "дітва-дитина", також - blew ~blewyn "волос-волосина", gwellt ~gwelltyn"сіно/ солома-соло­мина", pluf ~ plufyn "пір'я-пір’їна" і багато інших.
Напрям мовного впливу тут незаперечний, адже доведено, що сингулятивне -in народилося і сформувалося саме
у бритських мовах [Cuz­olin, 266; Bednarczuk, 659, 689, 698]. ... Ця бритська інновація з суфіксом -in спочатку мала значення зменшувальності (пор. дотепер gwelltyn соломинка -'gwelltbach', букв. мале сіно) і утворювалася від колективних назв. Надальшому ж етапі самі ці вихідні назви стали сприйматися як "коротші" (!) форми множини
від явно вторинного сингулятивну, - пор. у нас громадянин - громадяни, селянин - селяни.
Наприклад, у давньокімрській мові для позначення поняття "пташИНа" з'явилося слово eterin (у сучасній валлійській aderyn): воно було утворене від форми множини atar (у сучасній валлійській adar) 'птаство, пти­­ця,
птахи' [там само]. Не можна не звернути увагу на те, що саме у такий спосіб утворюються і укр. люд(и) ~ людина, рід ~ родина, твар ~ тварина, хліб ~ хлібина, зерно ~ зернина та ін.
Л. Беднарчук також вказує на появу синґулятивів на -in саме у бритських мовах [Bed­narczuk, 659]: тут "від колективних (збірних) іменників можуть утворюватися сиґулятивні фор­­ з суфіксом -yn, напр., plant 'dzieci' -
plent-yn 'dziecko'" [Bednarczuk, 689], тобто дитИНа. Також і у бретонській мові "як і в інших бритських мовах, від іменників collectiva утворюються singulativa (напр., logod-en 'миша'), а ті далі можуть отримувати нове закінчення множини (pir-in-ou 'гру­шки')" [Bed­narczuk, 698].

З понад 130 наведених в ІСУМ українських вторинних сингулятивів з суфіксом -ИН [ІСУМ, 55-61] (у таблиці на рис.
21 виділені капітальним шрифтом) лише 24 або 18,5% мають збіг з російськими відповідниками (класи 1-6), не кажучи про збереження у російській зовсім інших смислових відтінків збіль­­­ шуваності (детина, рыби­на). Реншта 24 класів таблиці унаочнюють всю відмінність російської морфології іменників від української у цій конкретній ділянці.
Так само, як українська система синґулятивів тримається на форманті -ИН-, аналогічну систему російської мови наск­різь пронизують класи з формантами -уШК-, - юШК-, -ёШК-, -иШК-, -ыШК-, цілком чужими для української граматики. Що більше, саме з теперішніх контрастивних досліджень стає очевидною органічна, внутрішня опора усіх цих російських підгруп на фонестему -ШК-, що й дає підставу розглядати їх як підрозділи одного класу 7 (7ж, 7ч, 7с). Справді, -ИШК- трапляється майже завжди в іменниках чоловічого роду (братишка, мальчишка, кафтанишко, домишко,- але пальтишко серед. рід). Натомість -ЫШК- засвідчене лише в іменниках середнього роду
(зёрнышко, пёрышко, також сол­нышко, стёклышко, крылышко; крім того, полюшко, батюшка). Звернімо увагу на складність (=органічний характер) акцентуаційної парадигми (регресивний наголос) і на типово північні риси фонології (е під наголосом - ё). Для іменників жіночого роду властиві не лише -УШК-,-ЮШК- (избушка, девчушка,
краюшка, зверушка, лягушка, квакушка, несушка, петрушка,катушка, девушка, бабушка,нянюшка), але і -ОШК-, -ЁШК-,-ИШК- (рыбёшка, скатерёшка, поварёшка, крошка, пылишка). І з усієї цієї зливи засобів майже немає жодної
ексклюзивної ізоглоси для українського та російського базового словника, яка б відрізняла цю пару від решти слов'ян: виходить, мовних контактів наддніпрянців з кривичами було мало або й не було нічого не проникло до українського словотвору - крім, хіба що, периферійних запозичень "котушка, вертушка, головешка"
і колоніально-презирливого "хох­лушка".

Хоча і внутрішньо мотивований, параметр одиничності з мовної картини світу українців залишився чужим для російської ментальності: "кленовое дерево", "дубовое дерево", "одна звезда", "один цветок", "кусок дерна", "отрез сукна", "штука войлока", "один листок капусты", "один столб в «оборóзі»", "одно дерево черемухи", "одно бревно из сруба у колодца". Зі словникових статей словника Б.Грінченка так і не трапилося коротших перекладів українських аналогів цих синтагм - а в українській тут наявне щоразу одне слово з суфіксом -ина.

Натомість кімрських структурних відповідників до українських іменників з формантом -ИН- ми знайшли значно більше. Їх 40 пар або 30% усього масиву слів з суфіксом -ина. Пояснити, чому саме в російському словотворі цей засіб вживаний рідко, мож­­на, зокрема, тим, що у Подні­пров’ї сингулятив був, імовірно, індукований довгим співжит­тям слов’ян з бриттськими сусідами. На користь такого пояснення свідчать не лише матеріально-структурні, а й
численні семантичні (тематичні) збіги українських і кімрських іменникових пар із вторинними сингулятивами [пор.
Thorne, 106-108; Wil­ iams, 13-16].

Є і топонімічний слід: р. Бритавка у с. Бритавка Вн, р. Бритай у с. Морокине Хк, с Бритівка Од. Є і 4% Y-гаплогрупи
R1b. Ці українсько-бритські паралелі у морфології числа тим доказовіші, що у кімрській граматиці існує цілих сім способів утворення множини іменників (при великій кількості винятків), і структура лише одного з них, найяскравішого, тотожна з 40 аналогічними українськими словами. Ось ці сім способів творення множини:
1. Зміна кореневої голосної (внутрішня флексія: llygad ~ llygaid 'око ~ очі');
2. Додавання одного з 13 закінчень множини (cae ~ caeau 'поле ~ поля').
3. Заміна закінчень однини на закінчення множини (cwningen ~ cwningod 'кріль ~кролі').
4. "Відкидання закінчення однини" (тепер це виглядає саме так: rhosyn ~ rhos 'троянда ~ троянди').
5-7. Сполучення способів 1 і 2; 1 і 3; 1 і 4 [Thorne, 101].
Кімрський словник має низку інших слів того ж типу на -yn/ -en, але без аналогів в українській: ● троянда rhos, yn (однак пор. шипшина); чорниця mwyar, en; ріпа maip, meipin; листок dail, deilen; корок cyrk, corcyn; ● бджола gwenyn, en (у Грінченка є бджоленята); шершень cacwn, cacynen; воша llau, lleuen; блоха chwain, chwannen; качка hwyaid,
hwyaden; ● аркуш dail, dalen; поштова картка cardiau, cerdyn; згорток rholiau, rholyn; рік blynedd, blwyddyn; ● поперек, поясниця lwynau, lwyn; м'яз sinew gïau, gewyn; ● п'яниця meddwon, meddwyn; франт coegyn; здоровань clampyn; неотеса hwlcyn; ● інструменти taclau, teclyn; ниткаedafedd, edefyn; зброя arfau, erfyn; бедж bathodyn; nail (цвях, ніготь) hoelion, hoelen.

Цікаво, що в українській бесіді співрозмовники цілком розуміють штучно створені українські аналоги до цих синґулятивів: *бжолина, *блошина, *вошина, *жолудина, *поперечина (існує з іншим значенням), *ребрина, *м'язина, *нитчина.

Висновок з таблиці на рис.21: зібрані дані унаочнюють питомий характер українського суфікса -ИНа, хоча за походженням своїм він і є добре освоєним бритським келтьтизмом. З іншого боку, очевидно, що єдина словотвірна модель української мови на -ина відповідає 30 відмінним моделям російської. Висновок один: обидві системи і невивідні одна з одної, і незвідні до спільного прототипу; вони генетично різні. А це вагомий доказ ще кількох століть окремого розвитку словотвору двох мов у далекому минулому..."

російська, світоглядне, науково-популярне, про_мовне, українська, цікаве, повчальне

Previous post Next post
Up