36
Ось тридцять шість.
А розуму - як кіт наплакав
Хоч усвідомлення це вже
Виводить на щабель Сократа
В питаннях діалог живе.
Щодень як новий гість.
Ми не знаємо, чого ми хочемо,
Ми хочемо невідомо чого.
Наче воду у ступі колотимо,
Каламутимо води світу цього.
Кіберпростір невпинно засмічуємо
Простір свій засмітили давно
На богів надію
(
Read more... )