Беремо якийсь документ про допомогу Україні ( Read more... )

Я люблю ховатися від світу ( Read more... )

На минулій роботі в нас був книжковий клуб. Втім, і на цій є. Але ця робота вона мовби несправжня. Покабуткє. Вже півроку ( Read more... )

Перше січня - час планувати ( Read more... )

Програмістом бути важко. Кожен день складається з помилок. І треба визнавати, що ці помилки можуть бути твоїми і взагалі твої.
Та якщо бути собі тільки відданим, то треба покращуватись після помилок (і після непомилок). Думати, що пішло добре і не так добре, щодня.

П'ятнадцять років тому, я юув типовим, трохи прогресивним українцем. Дуже легко закуклитися в Україні. Я не зважав на право людей на особисті стосунки, але мене легко було змутити питанням "А якщо твоя дитина". Втім все це здавалося гіпотетичним. Взагалі, я жив не помічаючи нестандартних речей. (І якщо чесно мені було начхати на прояви кохання ( Read more... )

Мабуть два роки тому написав в голові графоманський віршик. Але перша строка мені сподобалась, тож я її розмістив(сховав) на звороті відкритки на день народженя. Втім, гадаю, що то було занадто сховано ( Read more... )

Я програміст, з великим досвідом. Але має зізнатися у дечому. Тільки три чи чотири роки за весь цей час я міг дозволити собі не переживати за гроші. Це звучиьь дивно, бо я заробляв в Україні може в десять разів більше, ніж мої деякі друзі, але так було. Тут це ще видніш. Я почитав і згадав, як думав, чи вистачить грошей до наступної зарплати. Мої ( Read more... )

Років з десять тому мені не вистачало друзів. Я не вмів їх шукати, не вмів підтримувати знайомства. І досі не вмію. Немає часу ні на кого поза роботою, а на роботі я буваю два дні й ще дві половинки ( Read more... )

Нещодавно на ДОУ був пост про жінок в ІТ. (Вже мабуть три місяці пройшло, а може півроку, але поки я це написав ( Read more... )