(no subject)
Мабуть два роки тому написав в голові графоманський віршик. Але перша строка мені сподобалась, тож я її розмістив(сховав) на звороті відкритки на день народженя. Втім, гадаю, що то було занадто сховано.
"Мій світ тримається тобою"
І зараз все рушиться. Виходу немає. Тільки навколо все ламається. В голові знов кіноцитати чи ігроцитати чи серіалоцитати. Будинки, що рушаться. Уламки булого. Усі дива світу щезли. Ось і наше. В я ппосто стою і дивлюся, і мов архітектор думає - ніколи такого не збудую, ніколи такого не буде. (Ось тільки мій уявний психолог цитує неуявного психолога програмування, який одружився вдруге під сорок і більш ніж п'ятдесят років живе у шлюбі).
Вже майже пройшов рік. Але час мовби зупинився для мене. Здавалося з моменту, коли Вона сказала мені, що хоче розвестися пройшли лише кілька тижнів. Та тільки конференція підходить знову.
"Мій світ тримався лиш тобою.
Та все, немає, лиш болить".
І ось тепер усе. Писатиму про інше. В мене є професійний блог, а тут буде мій куточок української.
"Мій світ тримається тобою"
І зараз все рушиться. Виходу немає. Тільки навколо все ламається. В голові знов кіноцитати чи ігроцитати чи серіалоцитати. Будинки, що рушаться. Уламки булого. Усі дива світу щезли. Ось і наше. В я ппосто стою і дивлюся, і мов архітектор думає - ніколи такого не збудую, ніколи такого не буде. (Ось тільки мій уявний психолог цитує неуявного психолога програмування, який одружився вдруге під сорок і більш ніж п'ятдесят років живе у шлюбі).
Вже майже пройшов рік. Але час мовби зупинився для мене. Здавалося з моменту, коли Вона сказала мені, що хоче розвестися пройшли лише кілька тижнів. Та тільки конференція підходить знову.
"Мій світ тримався лиш тобою.
Та все, немає, лиш болить".
І ось тепер усе. Писатиму про інше. В мене є професійний блог, а тут буде мій куточок української.